ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.10.2006 | Справа №2-23/13526-2006А |
За позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 95017, м.Сімферополь, пр.Кірова, 51-52/10а
До відповідача Державного підприємства Донузлавська вітрова електростанція, юридична адреса: 96400, АР Крим, Чорноморський район, смт.Чорноморське, вул.Революції, 95; фактична адреса: 97408, АР Крим, м.Євпаторія, вул. Дм. Ульянова, 86
Про стягнення 17766,00грн.
Суддя Іщенко Г.М.
При секретарі Єменджієвої А.М.
представники:
Від позивача Ковалевська Є.В. - представник, дов. від 21.04.2006р. №04-4/12
Від відповідача Аркатова В.В. –представник, дов. від 18.09.2006р. б/н
Сутність спору Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду АРК з позовом до Державного підприємства Донузлавська вітрова електростанція про стягнення 17766,00грн. штрафних санкцій. Крім того позивач просив зобов’язати відповідача вчинити розрахунок та сплату пені за період з 18.04.2006р. по день сплати.
В судовому засіданні 18.09.2006р. позивач надав заяву, якою просив стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 17766,00грн. та виключити з прохальної частини позовної заяви пункт 2, тобто прийняти відмову від нього. Крім того, позивач надав клопотання про витребування у відповідача документів, вказаних у клопотанні.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.09.2006р. суд прийняв відмову позивача від позову про спонукання відповідача вчинити розрахунок та сплату пені за період з 18.04.2006р. по день сплати і закрив в цій частині провадження у справі в порядку пункту 2 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач в судове засідання з’явився, з позовом не згоден за мотивами, викладеними у запереченні проти позову, вважає, що, оскільки відповідач є державним підприємством та утримується за рахунок державного бюджету, то на нього дія статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не розповсюджується та підприємство звільнено від обов’язку самостійно нараховувати і сплачувати визначені цією статтею санкції (а.с.14-15).
В судовому засіданні 10.10.2006р. відповідач надав доповнення до заперечень, де вказує, що до собівартості електроенергії штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не можуть бути віднесені.
Згідно з пунктом 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
Згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Стаття 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює, що підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Із змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форма 10-ПІ поштова - річна за 2005 рік, наданого Державним підприємством Донузлавська вітрова електростанція 16.01.2006р. до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що норматив відповідача для працевлаштування інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу якого 81 чоловік, розраховується згідно Закону України „Про електроенергетику” , працюючий інвалід -1, фонд оплати праці штатних працівників складає 719,5тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 8883,00грн., сума коштів штрафних санкцій, за нестворені робочі місця для інвалідів -0грн. (а.с. 4).
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 12 Положення обов’язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи соціального захисту населення, а державна служба зайнятості, відповідно до пункту вказаного Положення, сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Враховуючи зазначене, у підприємства виникає обов’язок працевлаштування інваліда при наявності відповідної пропозиції органів, вказаних у статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», чи у разі звернення інваліда самостійно.
Крім того, як свідчить довідка про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №09/2-6-01/749 видами діяльності Державного підприємства Донузлавська вітрова електростанція є виробництво електроенергії електростанціями інших типів, розподіл електроенергії та інші.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про електроенергетику” суб'єкти електроенергетики - суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності, що займаються виробництвом, передачею, постачанням електричної енергії та теплової енергії при централізованому теплопостачанні.
Таким чином відповідач є промисловим енергетичним підприємством, діяльність якого регулюється Законом України „Про електроенергетику”.
Відповідно до статті 21 Законом України „Про електроенергетику” створення робочих місць для працевлаштування інвалідів провадиться підприємствами електроенергетики в розмірі чотирьох відсотків від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві.
Оскільки підприємство не має непромислового виробництва, то Державне підприємство Донузлавська вітрова електростанція не було платником відрахувань до Фонду соціального захисту інвалідів.
Верховною Радою України 31.05.2005р. прийнято Закон України „Про внесення змін до Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, який набув чинності з моменту його опублікування -24.06.2005р.
Зазначеним Законом статтю 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” доповнено новою частиною, якою встановлено, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.
У зв’язку з наведеним, Міністерство праці та соціальної політики України направило на адресу Фонду соціального захисту інвалідів листа від 19.12.2005р. №10442/0/14-05/19-2, з якого вбачається, що підприємства, діяльність яких регулюється Законом України „Про електроенергетику” повинні заповнювати щорічний звіт за формою №10-ПІ з урахуванням вимог закону України від 31.05.2005р., починаючи з 2007року (за період з 01.01.200р. по 31.12.2006р.) (а.с.22).
Крім того, дію статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зупинено на 2006 рік в частині сплати бюджетними установами штрафних санкцій згідно із Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” N3235-IV від 20.12.2005р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що до 2007р. у відповідача відсутній обов’язок по сплаті штрафних санкцій.
При вказаних обставинах позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 10.10.2006р. Постанова складена у повному обсязі 16.10.2006р.
На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У позові відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.