Справа № 22-ц-3914/2007 р. Головуючий 1 -ї інстанції: Вергун І.В.
Категорія - трудові Доповідач : Солодков А.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2007 року судова колегія судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Солодкова А.А.
суддів - Малійської С. М. , Кругової С. С.
при секретарі - Каплоух Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти виконавчого комітету Ізюмської міської ради про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом 23.04.2007 року, в якому просив зобов'язати відповідача змінити запис у його трудовій книжці у відповідності до чинного законодавства, стягнути з відповідача середній заробіток в розмірі 2195, 49 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 73, 19 грн., середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2927, 60 грн., компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн., а всього 10496, 49 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 20.09.2006 року він був поновлений на посаді директора ДОТ „Орлятко", з відділу освіти виконкому Ізюмської міської ради на його користь стягнуто 5704, 32 грн. та 1000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, але рішення суду не було виконане.
22.12.2006 року був звільнений з займаної посади на підставі ст. 40 КЗпП України з 20.09.2006 року. Вважає, що наказ №280-к від 22.12.2006 року виданий з порушенням чинного законодавства.
Позивач доповнив свої позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача оформити належним чином трудову книжку, стягнути з відповідача середній заробіток в розмірі 2195, 70 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 73, 19 грн., середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4342, 61 грн., компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн., а всього 11909, 50 грн.
Представник відповідача позов не визнала та просив припинити провадження у справі, тому як позивач пропустив строки для звернення до суду.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 червня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове в разі порушення норм матеріального та процесуального права.
Судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і відповідні до них правовідносини.
Рішенням судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 20.09.2006 року позивач був поновлений на посаді директора ДОТ „Орлятко", з відділу освіти виконкому Ізюмської міської ради на його користь стягнуто 5704, 32 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн. відшкодування моральної шкоди.
Цивільна справа №22-ц-4859/2006 за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі надійшла з апеляційного суду Харківської області до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області 31.10.2006 року (вх. №11855).
Рішення судової палати та виконавчі листи отримані позивачем особисто 11.10.2006 року.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 08.12.2006 року задоволено подання головного державного виконавця ДВС в Ізюмському та Борівському районах про заміну способу виконання виконавчого листа №2-432 Ізюмського міськрайонного суду, виданого на підставі рішення апеляційного суду Харківської області по справі №22-ц-4859/2006 від 20.09.2006 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДОТ „Орлятко". ОСОБА_1 поновлено на посаді директора ДОТ „Орлятко" та визнано звільненим за п.1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією закладу. Ухвала суду від 08.12.2006 року позивачем не оскаржувалась (а.с. 3-4).
Наказом №279-к від 22.12.2006 року позивач був поновлений на посаді директора ДОТ „Орлятко" з 02.12.2005 року (а.с. 5).
Наказом №280-к від 22.12.2006 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади з 20.09.2006 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку ліквідацією закладу та його відмовою щодо переведення на іншу роботу з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, на підставі ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.12.2006 року, постанови Державної виконавчої служби в Ізюмському та Борівському районах Харківської області від 20.12.2006 року, акту про відмову щодо написання заяви на працевлаштування на вакантні посади від 22.12.2006 року, листа начальника відділу освіти Жуваки Ю.І. від 22.12.2006 року №1248 про наявність вакансій в закладах освіти (а.с. 6-7).
Згідно довідки відділу освіти від 11.06.2007 року №1012 та копії платіжного доручення, виконавчий лист надійшов в бухгалтерію міського відділу освіти 18.10.2006 року і того ж дня грошові кошти в сумі 6704, 32 грн. були перераховані виконавчій службі платіжним дорученням №1495 від 18.10.2006 року.
Судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивачем фактично порушувалось питання про стягнення сум за невиконання судових рішень, оскільки висувалися вимоги про виплату коштів за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
На підставі ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2006 року позивачеві були запропоновані інші посади, від яких він відмовився, та в порушення вимог вищевказаних норм КЗпП України, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 20.09.2006 року.
Згідно п.2.4 Інструкції „Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Оскільки позивач був поновлений на роботі наказом від 22.12.2006 року, то останнім днем його роботи повинно бути 22.12.2006 року, а не 20.09.2006 року. Таким чином, ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі з 20.09.2006 року по 22.12.2006 року.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч.2 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Судова колегія вважає, що ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі з 20.09.2006 року по 22.12.2006 року та з відповідача відділу освіти виконавчого комітету Ізюмської міської ради підлягає стягненню на користь позивача середня заробітна плата в сумі 2195, 70грн. із розрахунку 731, 90 грн. на місяць, згідно довідки №355 від 04.04.2007 року (а.с. 8), та компенсація за невикористану відпустку в сумі 73, 19 грн. Судова колегія не може прийняти до уваги надану відповідачем довідку-розрахунок, згідно якої середня заробітна плата ОСОБА_1 становить 594, 22 грн., оскільки розмір вказаний станом на 2005 рік.
Оскільки позивач до теперішнього часу не отримав повного розрахунку при звільненні, то на його користь підлягає стягненню середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4342, 61 грн.
Згідно копії договору (а.с. 9) та квитанції (а.с. 10), позивач витратив на правову допомогу 300 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, судова колегія вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем на підставі вимог ст. 237-1 КЗпП та п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року не надано доказів того, що порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, ч.2 ст. 40, ст. ст. 44, 47, ч.3 ст. 49-2, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, п. 2.4 Інструкції „Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 червня 2007 року скасувати.
Постановити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати відділ освіти виконавчого комітету Ізюмської міської ради внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1, вказавши дату звільнення з роботи з посади директора ДОТ „Орлятко" 22.12.2006 року.
Стягнути з відділу освіти виконавчого комітету Ізюмської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2195, 70 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 73, 19 грн., середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4243, 61 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн., а всього 11909, 50 грн.
В задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації моральної шкоди в сумі 5000 грн. відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.