У Х В А Л А

                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання звільнення з роботи незаконним та про поновлення на роботі,-

в с т а н о в и в:

           На рішення Прилуцького міськрайонного суду від 12 травня 2008 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про визнання звільнення з роботи незаконним та про поновлення на роботі було відмовлено, подана апеляційна скарга позивачкою, у якій вона ставить питання про скасування оскаржуваного нею рішення місцевого суду і про постановлення нового про задоволення її позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

            Зокрема, апелянт посилається на те, що 25 лютого 2008 року її було звільнено з роботи за ч.1 ст.36 КзпП України під тиском відповідача, що вона наступного дня вийшла на роботу і працювала до 23 березня 2008 року за згодою відповідача, що після 23.03.2008 року вона пішла в декретну відпустку згідно з лікарняним листком, копія якого є в матеріалах справи (а.с.6). Вважає, що у цьому випадку необхідно застосувати правила ст.ст.24, 38 та 39 КзпП України і задовольнити її позов.

             Оскаржуваним рішенням місцевого суду у задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про визнання звільнення з роботи незаконним та про поновлення на роботі було відмовлено.

            Ухваливши оскаржуване рішення місцевий суд виходив з того, що сторони 23 січня 2006 року уклали безстроковий трудовий договір, за яким позивачка ОСОБА_1 з вказаного числа працювала у відповідача ОСОБА_2, фізичної особи - суб”єкта підприємницької діяльності, продавцем з повною матеріальною відповідальністю, тривалістю робочого часу 40 годин на тиждень згідно з графіком з оплатою 400 грн. на місяць та щомісячною премією (а.с.7 і зворот) і що даний трудовий договір було зареєстровано в Прилуцькому центрі зайнятості 23 січня 2006 року за № 6308, а 25 лютого 2008 року ОСОБА_1. була звільнена з роботи згідно з п.1ст.36 КзпП України за згодою сторін, про що Прилуцьким міськрайонним центром зайнятості було внесено відповідний запис під № 8 до трудової книжки ОСОБА_1. (а.с.4)  та вказано в трудовому договорі від 23 січня 2006 року в п.п.17,18 про те, що трудовий договір № 6308 від 23.01.2006 року розірваний сторонами 25.02.2008 року по п.1 ст.36 КзпП України  та його знято з реєстрації у Центрі зайнятості (а.с. 7 і 7 зворот). Також, суд виходив з того, що позивачка не довела в судовому засіданні на підставі належних і допустимих доказів обставин звільнення її з роботи не за згодою сторін, а внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку роботодавця ОСОБА_2 з метою уникнення останнім сплати коштів у зв”язку з вагітністю позивачки, тому підстави для застосування правил ст.231 ЦК України, на думку місцевого суду, відсутні. Також місцевий суд критично поставився до пояснень свідків по справі, вважаючи, що останні зацікавлені у вирішенні спору в користь ОСОБА_1., т.я. вони є односельцями: сусідкою, хрещеною та подругою позивачки.

            Такий висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

            Зокрема, апеляційний суд враховує встановлені по справі фактичні дані, згідно з якими, ОСОБА_1. здійснювала відпуск товару без готівкової оплати в період до 25 лютого 2008 року ( тобто до звільнення з роботи) та у такий спосіб заподіяла збитки відповідачу по справі і дані обставини позивачка не заперечувала в суді першої інстанції, що підтверджується журналом та диском технічної фіксаціі засідання місцевого суду, а також поясненнями ОСОБА_2, які він дав в засіданні апеляційного суду.

            З пояснень ОСОБА_2 в засіданні апеляційного суду вбачається, що звільнення ОСОБА_1. з роботи на підставі ч.1 ст.36 КзпП України відбулось за ініціативою позивачки, яка бажала звільнитись з роботи саме за згодою сторін; що сторони 25 лютого 2008 року з”явились до Прилуцького центру зайнятості, де працівник центру ОСОБА_4, з”ясувавши думку сторін щодо дати та підстав звільнення з роботи, внесла відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1.; що ОСОБА_1. дійсно після звільнення з роботи періодично заходила в магазин для того, щоб покупці, які отримали від неї товар без оплати, розрахувались з магазином і внесли гроші  та що це відбувалось у присутності працівника магазину ОСОБА_5, дружини відповідача. Також пояснив, що на час звільнення з роботи ОСОБА_1. він не знав про її вагітність і ніякого тиску на останню не чинив, а щодо заподіяних збитків магазину з боку ОСОБА_1., то він їй сказав про необхідність повернення грошових коштів і що остання повернула йому 600 грн. в рахунок відшкодування збитків та що після звільнення з роботи позивачки, на посаді продавця магазину працює його дружина ОСОБА_5 без укладення з останньою трудового договору, т.я. вони з дружиною зайняті одною справою і довіряють один одному.

            З копії трудової книжки на ім”я ОСОБА_1 (а.с.3,4) видно, що під записом № 8 значиться „Звільнена з роботи за згодою сторін, п.1 ст.36 КзпП України” та що трудовий договір № 6308 знято з реєстрації 25.02.2008 року і цей запис завірено печаткою Прилуцького центру зайнятості та підписом його директора.

            Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1. після звільнення з роботи з 25.02.2008 року з наступного дня -  26 лютого 2008 року працювала продавцем в магазині  ОСОБА_2 за його згодою до 23 березня 2008 року, після чого перебувала на лікарняному у зв”язку з вагітністю та що оскільки її фактично було допущено до роботи, то трудовий договір вважається укладеним згідно з правилами ст.24 КзпП України - не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки висновків місцевого суду не спростовують і не знайшли свого підтвердження в засіданні апеляційного суду.

            За таких обставин місцевий суд постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

           Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                                       у х в а л и в:

           Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

           Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2008 року залишити без змін.

           Ухвала набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня вступу її в законну силу.

Головуючий:                                                        Судді: