Справа №2-а-41 2007р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

5 квітня 2007 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі: головуючого судді: Хмельницької Л.І. при секретарі: Стіліаніді Г.О. за участю позивача: ОСОБА_1. за участю представника відповідача: Гришкова А.О.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Донецька справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Пролетарсько-Будьонівського об"єднаного районного військового комісаріату м. Донецька про оскарження незаконного рішення про відмову зарахування строку навчання у ліцеї до стажу військової служби,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Пролетарсько-Будьонівського об"єднаного районного військового комісаріату м. Донецька, зазначивши в обгрунтування позову, що 18.08.1993 року він поступив на навчання в Донецький військовий ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, в якому навчался до 29.11.1995р. Ліцей з 1993 по 1996 р. включно знаходився в сістемі військової освіти Міноборони України. Після закінчення навчання з 30.11.1995 р. наказом начальника ліцею від 29.11.1995 р. № 223 він був виключений з списків особового складу, знятий з усіх видів забеспечення в ліцеї та направлений для постановки на військовий облік до Ленінського РВК м. Донецька.

В січня 2007 року він звернувся до Пролетарсько-Будьонівського об"єднаного районного військового комісаріату м. Донецька з заявою про включення до стажу вислуги років періоду навчання в Донецькому військовому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 18.08.1993 р. по 29.11.1995 p., але йому було відмовлено, в зв"язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив адміністративний позов задовольнити, зарахувати йому до загального строку військової служби час навчання у військовому ліцеї в період з 18.08.1993 р. по 29.11.1995р..

Представник відповідача за дорученням Гришков А.О. позовні вимоги не визнав, пояснив, що згідно ст.25 Закону України „Про загальний військовий обов"язок і військову службу" від 25.03.1992р. громадянам, які не мали військового звання до вступу у військово-навчальний заклад після зарахування на навчання присвоюються військові звання рядового або матроса, це не поширюється на час проходження навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 1993 р. по 1995 р.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи виконавчої влади, їх посадові особи зобов"язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, яки передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод в Україні.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом"якшуют або скасовують відповідальність осіб. Відповідно до практики тлумачення Конституційним Судом України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закони та інши нормативно-правові акти України не поширюються на правовідносини, які виникли і не закінчилися до набуття чинності таких законів та інших нормативно-правових актів.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. в період з 18.08.1993р. по 29.11.1995р. навчався у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, що підтверджується витягами з наказів начальника Донецького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою № 1 від 18.08.1993 р.(а.с.7) та № 223 від 29.11.1995р. (а.с8).

Також встановлено, що Донецький військовий ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою був утворений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. № 490 „Про реформу системи військової освіти" та наказу Міністрів оборони України № 133, відносився до системи військової освіти та знаходився в оперативному управлінні Міністерства оборони (а.с.9), тобто мав статус військово-навчального закладу. В період навчання у ліцеї ліцеїсти отримували грошове утримання.

Згідно ст. 24 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та п. 4 Розділу 1 „Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами", затверженого Указом Президента України від 13.05.1993 р. № 174/93, чинних в період здійснення правовідносин щодо навчання у ліцеї, початком перебування на військовій с лужбі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу(військового ліцею), вказаний в припису, виданому військовим комісаріатом для допризовників, призовників і військовозобов"язаних.

У данному випадку правовідносини щодо проходження військової служби ОСОБА_1. виникли 18.08.1993 р. і на день набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов"язок і військову службу" № 766-ХІУ від 18.06.1999 р.(відповідно до якого норма, що містилася у ст. 24 Закону України „Про загальний військовий обов"язок і військову службу", стосовно військових ліцеїв та військово-навчальних закладів, втратила чинність) не припинилася. Крім того, відмовлюючі ОСОБА_1 у задоволені його вимог, відповідач посилається на зміни до Закону України від 25.03.1992 р. „Про загальний військовий обов"язок та військову службу", яки були внесені у 1999р., та дія яких не може поширюватися на час навчання в ліцеї позивача з 1993 по 1995 рік.

На підставі викладеного, суд вважає, що застосування відповідачем зворотної дії в часі ст. 24, 25 Закону України „Про загальний військовий обов"язок і військову службу" № 766-ХІУ від 25.03.1992 p., викладеної відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов"язок і військову службу" № 766 ХІУ від 18.06.1999 року є неправомірним і призвело до звуження обсягу прав позивача у сфері проходження військової служби, що виявилося у незарахуванні йому до вислуги років строку навчання у вказаному ліцеї.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі ч.1 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При подачі адміністративного позову до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп та витрати на інформаційно-технічне забеспечення розгляду цивільної справи в сумі 7грн.50 коп. Але на підставі п.п. „б" п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" повинен був сплатити судовий збір в сумі 3грн. 40 коп., тому саме ця сума повинна бути стягнута на його користь з Державного бюджету України в особі відділення Державного казначейства Ленінського району м. Донецька. Витрати ж на інформаційно-технічне забеспечення розгляду адміністративної справи КАСУ взагалі не передбачені, тому не підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 3,8, 19, 22, 58 Конституції України, ст.ст.2, 6-10, 17, 94, 104, 105, 121, 158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 24 Закону України „Про загальний військовий обов"язок і військову службу", п.4 розділу 1 „Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами", затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 р. №   174/93, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1задовольнити.

Визнати рішення Пролетарсько-Будьонівського об"єднаного районного військового комісаріату м. Донецька про відмову внести зміни до військово-облікових документів ОСОБА_1про проходження військової служби за час навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 18.08.1993 р. по 29.11.1995 р. неправомірними.

Зобов"язати військового комісара Пролетарсько-Будьонівського об"єднаного районного військового комісаріату м. Донецька внести зміни до військово-облікових документів ОСОБА_1- внести в них запис про проходження ним військової служби під час навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 18 серпня 1993 року по 29 листопада 1995року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі відділення Державного казначейства Ленінського району м. Донецька на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1судові витрати, сплачені ним при зверненні до суду з адміністративним позовом в сумі Згрн.40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.