Справа 2-729/07
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ
01 жовтня 2007 року Авдіївський міський суд Донецької області у.складі головуючого судді Компанієць І.Д.,
секретаря судового засідання Артемової М.А.,
з участю позивачів ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
представника позивачки адвоката ОСОБА_4.,
відповідачки ОСОБА_5., представника відповідачів адвоката ОСОБА_6.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Авдіївка із застосуванням технічних засобів "Оберіг" цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_7, ОСОБА_5про визнання права власності на частину спільної сумісної власності подружжя та права власності на частину спадщини за законом, стягнення грошової компенсації за частку власності, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1. просила визнати за нею право власності на Ѕ частину автогаражів
НОМЕР_1та НОМЕР_2у автогаражному кооперативі "Хімік-1", мотивуючи наведене-тим, що в
період шлюбу з ОСОБА_8. купили гараж НОМЕР_2у 1988 році, а та за НОМЕР_1побудували у
1995 році. Шлюб розірвали 22 грудня 1997 року. Оскільки нерухоме майно придбано у
період шлюбу на сумісні кошти, воно є спільною сумісної; власністю подружжя, частки
подружжя є рівними.
ОСОБА_2. та ОСОБА_3. просили визнати за ними право власності на 1/6 частину гаражів НОМЕР_1и НОМЕР_2у порядку спадкування та стягнути з них грошову компенсацію частини майна на користь відповідачів. Мотивавали тим, що їх батько ОСОБА_8. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після його смерті залишилося спадкове майно - вказані гаражі. Крім двох дочок, спадкоємецею за законом є його мати - відповідачка ОСОБА_7. Звернулися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та взнали, що гараж НОМЕР_1був оформлений на відповідачку ОСОБА_7., а потім у квітні 2007 року - неналежним образом на ОСОБА_9., а гараж НОМЕР_2- оформлений на сестру ОСОБА_8. - ОСОБА_5.
Позивачі просили стягнути з них на користь відповідачів відповідну грошову компенсацію за частку власності.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1., її представник адвокат ОСОБА_4. позовні вимоги підтримали. Позивачка суду пояснила, що з 1980 по 1997 роки з ОСОБА_8перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвали у 1997 році, потім помирилися та до 2000 року проживали цивільним шлюбом. У шлюбі народилися дочки ОСОБА_10 та ОСОБА_11. Після одруження з ОСОБА_8виїхали на заробітки в район Крайної Півночі, з якого повернулися у 1986 році. У 1987 році купили автомобіль, в зв'язку з чим придбали у 1988 році гараж НОМЕР_3 у гаражному кооперативі, який згодом перенумеровано на НОМЕР_2. Пізніше почали будівництво другого гаражу НОМЕР_1, оскільки у першому гаражі НОМЕР_2не було оглядової ями. З чоловіком ОСОБА_8домовилися, що один гараж залишиться дочці ОСОБА_10, а другий - дочці ОСОБА_11. Оскільки чоловік сильно зловживав спиртними напоями, шлюб розірвали з ініциативи позивачки. Після розірвання шлюбу чоловік забрав особисті речі та пішов з квартири, з якої знявся з реєстрації в 2002 році. Також чоловікові після припинення шлюбних відносин у 2000 році залишився автомобіль "Ауді". Оскільки з чоловіком при його житті була домовленість, що гаражі залишаться дочкам, з позовом про розділ майна
подружжя не зверталася. ОСОБА_8помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Перед смертю колишній чоловік дуже сильно зловживав алкогольними напоями, у липні-серпні 2006 року лікувався на психічний розлад у лікарні. Після смерті батька дочки спочатку звернулися до бабусі ОСОБА_7. з проханням вирішити питання про користування гаражами. ОСОБА_7. пообіцяла визначити порядок після того, як порадиться з дочкою ОСОБА_5. Дочки написали заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. Але ж в березні 2007 року від голови кооперативу взнала, що гараж НОМЕР_1з 1998 року переписан на ОСОБА_7., а гараж НОМЕР_2з липня 2006 року переписан на сестру чоловіка - ОСОБА_5. згідно його заяви. Тобто з цієї дати й починається перебіг строку позовної давності про розділ майна подружжя. Заява від імені ОСОБА_8. про переоформлення гаражу підписана не чоловіком, оскільки на цей час він вже сильно зловживав алкоголем.
Позивачки ОСОБА_3. , ОСОБА_2. позовні вимоги підтримали, суду показали, що завжди вважали, що гаражі НОМЕР_2, НОМЕР_1оформлені на батька ОСОБА_8. Після його смерті звернулися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька. В березні 2007 року прийшли до бабусі ОСОБА_7., щоб вона дала ключі від гаражу НОМЕР_1, а гараж НОМЕР_2запропонували здати в аренду. Але ж ОСОБА_7. сказала, що НОМЕР_1вже не батьків, його віддано за борги, а гараж НОМЕР_2вже в аренді й вона порадиться з ОСОБА_5. Тобто про те, що гаражі не батькові, взнали після його смерті. Після того, як батько припинив шлюб з матір'ю, він забрав свої особисті речі, килими і пішов з квартири, жив то у бабусі, то в гаражі. Довго не виписувався з квартири. Автомобіль "Ауді" батько продав в 2005 році, на гроші від його продажи купив собі телефон, а бабусі вставив вікна та двері.
Відповідачка ОСОБА_7. до суду не з'явилася з поважних причин, про час, дату, місце слухання справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнала у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_5., представник відповідачів адвокат ОСОБА_6. позовні вимоги не визнали. ОСОБА_5. суду пояснила, що з 2000 року її брат ОСОБА_8дійсно почав зловживати алкоголем з-за розлучення з ОСОБА_1. У 1993 році він переніс операцію, йому визначили 2 неробочу групу інвалідності, але ж він продовжував працювати сторожем. Після його смерті на теперішній час пенсію по втраті годувальника отримує його молодша дочка ОСОБА_11. Гараж НОМЕР_1належав до смерті ОСОБА_8 їх матері ОСОБА_7., оскільки саме вона писала заяву на будівництво цього гаражу. Вказаний гараж дійсно почав будувати матері ОСОБА_8в 1998 році. В подальшому гаражем НОМЕР_1, який належав матері, користувався ОСОБА_8. Потім ОСОБА_7. гараж НОМЕР_1здавала в аренду. Гараж НОМЕР_2(колишній НОМЕР_3) з 1988 року належав ОСОБА_8, який казав, що вказаний гараж його. Він й жив деякий час після розлучення в цьому гаражі. ОСОБА_8після розлучення розказував, що добровільно поділив майно з дружиною, домовившись, що він нічого не бере з квартири, виписується з неї, а йому залишається машина та гараж. Улітку 2006 року ОСОБА_8 запропонував оформити гаража НОМЕР_2на сестру ОСОБА_5., яка допомагала братові матеріально. Він написав заяву в кооператив про переоформлення гаражу на сестру, ОСОБА_5. також написала заяву , її прийняли у ч.1ени, кооператива. Вона оплатила переоформлення, а потім сплачувала ч.1енські внески. На теперішній час вона є власником гаражу НОМЕР_2.
Третя особа ОСОБА_12. - голова автогаражного кооперативу "Хімік-1" в судове засідання не з'явився, про час, дату, місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. В судових засіданнях 20.08.2007, 10.09.2007 p.p. суду пояснював, що згідно статуту кооперативу власник гаражу пише заяву про переоформлення гаражу на покупця, який, в свою чергу, пише заяву про прийняття у ч.1ени кооперативу. Заяви затверджуються правлінням кооперативу. Став головою кооперативу у 2000 році. На той час гараж НОМЕР_1належав ОСОБА_7., гараж НОМЕР_2- ОСОБА_8. На теперішній час власником гаражу НОМЕР_1є ОСОБА_9., власником гаражу НОМЕР_2ОСОБА_5. Всі заяви колишніх власників та теперішніх є та вони надані суду. Ч.1ени кооперативу платять щорічні внески.
Третя особа ОСОБА_9. до суду не з'явився, про час, дату, місце слухання справи був
повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. В судовому засіданні 20.08.2007р. пояснював, що тривалий час підтримує стосутки з ОСОБА_7. та її родиною. В 2006 році зайняв ОСОБА_7. грошей. Оскільки вона не могла повернути борг, то запропонувала замість грошей передати йому гараж НОМЕР_1. Він погодився. Прийшли до голови кооперативу, написали заяву, він сплатив за ОСОБА_7. внесок у розмірі 30 гривень. На теперішній час є членом кооперативу, власником гаражу НОМЕР_1, який належав ОСОБА_7., користується гаражем, відремонтував його.
Свідок ОСОБА_13. суду показав, що з 1975 по 1995 роки був головою кооперативу. Гараж НОМЕР_2купив ОСОБА_8. Внески за нього разом з дружиною вносив регулярно. Гараж НОМЕР_1, як йому здається, будував ОСОБА_8, але ж кому належав цей гараж на праві власності, не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_14. суду показав, що ОСОБА_8приблизно у 1995-1996 роках купив гараж НОМЕР_2, а другий гараж будував. Разом з дружиною купили у нього на цей гараж будівельні матеріали: ворота, швелера тощо.
Свідок ОСОБА_15. показала, що у ОСОБА_1 був гараж НОМЕР_2. Пізніше вони стали будувати меньший гараж рядом. ОСОБА_8 розповідав, що гаражі потім будуть належать дітям - двом дочкам. ОСОБА_1. розповідала, що будують гараж за сумісні кошти. Шлюб ОСОБА_1 розірвали приблизно в 1998 році, а потім ще до 2000 року жили у цивільному шлюбі, потім розішлися.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, третіх осіб, показання свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З пояснень сторін, свідоцтв про укладення шлюбу, про народження дітей, про розірвання шлюбу (а.с.7-10) вбачається, що позивачка ОСОБА_1. перебувала у шлюбі з ОСОБА_8. з 09.05.1981 року до 22.12.1997 року, від шлюбу мають двох дочрк-- ОСОБА_11та ОСОБА_10. У 1997 році шлюб розірвали, але продовжували жити однією сім'єю ді>ч2000 року.
Наведене не заперечується сторонами.
Власником гаражу НОМЕР_2(колишній НОМЕР_3) в автогаразкному кооперативі ''Химик-1" та
ч.1еном цього кооперативу з 1988 року по 2006 рік був ОСОБА_8.,щопідтверджується
його заявою про прийняття в ч.1ени кооперативу (а.с.24,42}у не заперечується сторонами та їх представниками.
Таким чином у період шлюбу ОСОБА_1. та ОСОБА_8. набули власдобті на гараж НОМЕР_2в авто гаражному кооперативі "Химик-1".
ОСОБА_8. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.6)
Згідно ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині, чоловікові на праві спільної сумісної власності.
На підставі ч.2 ст.68 Сімейного Кодексу України розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Згідно ч.2 ст.72 Сімейного Кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Як підтвердила позивачка ОСОБА_1. в судовому засіданні вона з моменту припинення шлюбних відносин у 2000 році до часу смерті ОСОБА_8. у грудні 2006 року, тобто протягом майже шести років, з позовом про поділ майна подружжя до суду не зверталася оскільки у добровільному порядку домовилася з колишнім чоловіком про поділ майна, про що свідчать дії - ОСОБА_8. залишив квартиру, знявся з реєстрації з квартири у 2002 році, проживав у матері, користувався гаражем,тоді як ОСОБА_1. ніяких прав на гараж НОМЕР_2не висувала, не користувалася ним, чоловікові залишилася машина, яку він продав та дружина ОСОБА_1. на грошові кошти від продажи машини не претендувала, хоча автомобіль був придбаний у період шлюбу. Тобто суд приходить до висновку, що відбувся добровольний поділ майна подружжя та ОСОБА_8. при житті право власності позивачки ОСОБА_1. на гараж НОМЕР_2не порушував, був єдиним власником вказаного гаражу. Крім цього ОСОБА_1., звертаючись з вимогами до відповідачів про визнання за нею права спільної сумісної
власності подружжя на гараж НОМЕР_2та виділення 1/2 частки цього гаражу, пропустила строк позовної давності, протягом якого можуть заявлятися вимоги про поділ майна подружжя з моменту розірвання шлюбу.
Доводи позивачки ОСОБА_1., що про своє порушене право вона дізналася тільки після смерті ОСОБА_8., не заслуговують на увагу суду, оскільки є необгрунтованими та не заснованими на законі.
На підставі наведеного позовні вимоги ОСОБА_1. про визнання за нею права власності на 1/2 частину гаражу НОМЕР_2у автогаражному кооперативі "Химик-1", що належав на праві спільної сумісної власності подружжя, стягнення з неї грошової компенсації замість частки власності, задоволенню не підлягають.
Згідно ст.64 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають право на укладення між собою договорів, які не заборонені законом, щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
На підставі наведеного, з огляду на надані докази, суд не приймає до уваги доводи позивачок про те, що з ОСОБА_8. існувала домовленість про передачу ним права власності на гараж НОМЕР_2своїм дочкам - ОСОБА_2. та ОСОБА_3., в зв'язку з тим, що ці доводи не підтверджені належними письмовими доказами - нотаріально посвідченими договорами, заповітами тощо.
На підставі ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно п.15 "в", "г" Статуту автогаражного кооперативу "Химик-1", затвердженого
загальними зборами ч.1енів кооперативу від 28.10.1999 року (а.с.43-48), ч.1ен кооперативу має
право добровільно за своєю заявою вийти з кооперативу в будь-який-час, продати власну
гаражну будову іншій особі при умові прийняття її правлінням у-ч.1ени кооперативу. Особа,
прийнята у ч.1ені кооперативу замість вибувшого, зобов'язана,внести кооперативу вступний
внесок у розмірі, встановленому на момент прийняття.
На підставі наведених положень власник гаражу НОМЕР_2та ч.1ен кооперативу ОСОБА_8. передав належний йому на праві власності гараж своїй сестрі ОСОБА_5., що підтверджується сукупністю наданих суду доказів: поясненнями відповідачки ОСОБА_5., третьої особи ОСОБА_12., письмовими материалами: заявою про передачу гаражу НОМЕР_2(а.с.26,39), заявою ОСОБА_5. про прийняття в ч.1ени кооперативу (а.с.25,38), протоколом засідання правління кооперативу про прийняття ОСОБА_5. в ч.1ени кооперативу від 21.07.2006р. (а.с.83), договором про пролонгацію (а.с.36), копіями квітанцій про сплату внесків за перерегестрацію та внесення внесків за 2007 рік (а.с.37), копіями записів у книзі реєстрації ч.1енів кооперативу (а.с.84)
Таким чином ОСОБА_8., як власник належного йому майна при відсутності письмових доказів про зобов'язання ним передати дочкам свою нерухомість, при житті розпорядився своєю власністю - гаражем НОМЕР_2, передав його сестрі ОСОБА_5., належним чином оформивши передачу гаражу іншій особі, як передбачено Статутом кооперативу.
Довідка голови автогаражного кооперативу "Химик-1" (а.с.28), на яку посилаються позивачі в підтвердження що з 1988 року по теперішній час гараж НОМЕР_2належить ОСОБА_8., не може бути прийнята судом в підтвердження наведеного факту, оскільки ця довідка підтверджує в сукупності з іншими доказами: поясненнями відповідачів, третіх осіб, заявами про прийняття ч.1енами кооператива осіб в зв'язку з придбанням гаражу НОМЕР_2, - тільки факт придбання ОСОБА_8. у 1988 році гаражу НОМЕР_2, але не підтверджує факт його власності на цей гараж до теперішнього часу.
Міркування представника позивачів адвоката ОСОБА_4. про те, що підписи під протоколом засідання правління кооперативу, зокрема ОСОБА_16., не належать особам, які підписали протокол, суд до уваги не приймає, вважає їх голомовними, нічим не підтвердженими.
Суд не приймає до уваги надану позивачами довідку з лікарні про стан ОСОБА_8. в підтвердження, що він страждав на захворювання, яке викликає сумніви в його дієздатності
при написанні заяви про передачу гаражу НОМЕР_2сестрі ОСОБА_5., оскільки в довідці вказано період його знаходження у лікарні - серпень 2006 року, а заява про передачу гаражу НОМЕР_2сестрі ОСОБА_5. написана ОСОБА_8. в липні 2006 року. Крім того, діагноз, вказаний у довідці, не підтверджує безумовно той факт, що ОСОБА_8. не міг віддавати значення своїм діям та керуватися ними внаслідок зловживання алкогольними напоями у той період.
Таким чином, вказана довідка, надана позивачами в підтвердження стану ОСОБА_8., в якому він не міг віддавати значення своїм діям, надаючи заяву про переоформлення гаражу НОМЕР_2, визнається судом неналежним доказом по справі.
Також доводи позивачів, що підпис під заявою про переоформлення гаражу НОМЕР_2на ОСОБА_5. не належить ОСОБА_8. нічим не підтверджені та не обгрунтовані.
Позивачі не спростували докази, надані відповідачами в підтвердження права власності ОСОБА_5 на гараж НОМЕР_2, не надали суду доказів, які б безумовно давали суду підстави вважати, що ОСОБА_5. ввела суд в оману, надавши недостовірні докази в підтвердження своєї власності на спірний гараж в автокооперативі "Химик-1".
На підставі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки за життя ОСОБА_8. розпорядився своїм майном - гаражем НОМЕР_2на власний розсуд, на момент його смерті вказаний гараж належав на праві власності ОСОБА_5., тому гараж НОМЕР_2не може бути включено до складу спадщини померлого ОСОБА_8., а, як наслідок, позовні вимоги ОСОБА_3., ОСОБА_2. про визнання права власності на 1/6 частину гаражу НОМЕР_2за кожною та стягнення грошової компенсації замість чатки власності, задоволенню не підлягають.
Що стосується гаражу НОМЕР_1у автогаражному кооперативі "Химик-1", то суд прийшов до висновку, що вказаний гараж з моменту його будівництва та на час смерті ОСОБА_8.,-належав його матері ОСОБА_7., що підтверджується сукупністю доказів: поясненнями відповідачки ОСОБА_5., третіх осіб ОСОБА_9., ОСОБА_12., заявою ОСОБА_7. про прийняття в ч.1ени кооперативу в зв'язку з будівництвом гаражу (а.с.40), її заявою про переоформлення гаражу НОМЕР_1на ОСОБА_9. (а.с.27,41), записом в книзі реєстрації ч.1енів кооперативу (а.с.84), довідкою про належність гаражу НОМЕР_1ОСОБА_7. (а.с.29).
Свідки, допитані в судовому засіданні, підтвердили факт будівництва гаража НОМЕР_1ОСОБА_8., проти чого не заперечували й відповідачка ОСОБА_5. та її представник, але ж свідки не підтвердили факт власності ОСОБА_8. на вказаний гараж.
Суду не надано інших письмових доказів, правовстановлюючих документів на підтвердження факту володіння гаражом НОМЕР_1ОСОБА_8. або його права власності на вказаний гараж.
Позивачі не спростували докази, надані відповідачами в підтвердження права власності ОСОБА_7. на гараж НОМЕР_1, не надали суду доказів, які б безумовно давали суду підстави вважати, що ОСОБА_7. ввела суд в оману, надавши недостовірні докази в підтвердження своєї власності на спірний гараж в автокооперативі "Химик-1".
Оскільки гараж НОМЕР_1у автогаражному кооперативі "Химик-1" не належав ОСОБА_8. на праві власності, тому в позовних вимогах ОСОБА_1. про визнання права власності на Уг частину спільної сумісної власності подружжя та стягнення грошової компенсації замість частки, ОСОБА_2., ОСОБА_3. про визнання права власності кожній на 1/6 частину спадщини за законом та стягнення грошової компенсації замість часток, треба відмовити.
На підставі п.2 ч.3 ст.79, ст.ст.84, 88 ЦПК України, Постанови KM України №590 від 27.04.2006 року "Про гранічні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" підлягають стягненню з позивачів на користь відповідачки ОСОБА_5. у солідарному порядку витрати на правову допомогу (а.с.86) у розмірі 821,20 гривень, які розраховується наступним чином.
Кількість годин судового часу - 4 години 30 хвилин (судові засідання 20.08.2007р.,
10.09.2007р., 01.10.2007р.: 3.50 години + 40 хвилин + 40 хвилин)'
мінімальний розмір заробітної плати з 01.04.2007р. становить 440 гривень,
40% = 440 х 40% = 176 грн/г
176 грн. : 60 хвилин = 2,93 грн/ хвил,
4 години = 176 грн. х 4 = 704 грн.,
40 хвилин = 2,93 грн. X 40 = 117,20 грн.
704 грн. + 117,20 грн. = 821,20 грн.
Керуючись ст.ст.60, 64, 68, 72 Сімейного Кодексу України, ст.ст.319, 1218 ЦК України, ст.ст.11, 57-60, 79, 84, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, Постановою KM України №590 від 27.04.2006 року "Про гранічні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", суд -
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_5про визнання права власності на Ѕ частину спільної сумісної власності подружжя автогаражів НОМЕР_2, 271, що знаходяться в експлуатаційному автогаражному кооперативі "Химик-1" м. Авдіївка, стягнення грошової компенсації за частку власності - відмовити.
В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_7,
ОСОБА_5про визнання права власності кожній на 1/6 частину спадщини за
законом автогаражів НОМЕР_2, НОМЕР_1, що знаходяться в експлуатаційному автогаражному
кооперативі "Химик-1" м. Авдіївка, стягнення грошової компенсації за частку власності -
відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5витрати на правову допомогу у розмірі 821 (вісімсот двадцять одна) гривня 20 копійок у солідарному порядку.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд, одночасно копія апеляційної скарги надсилається у Апеляційний суд Донецької області.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк десяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо заяву про апеляційне оскарження (апеляційну скаргу) не буде подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, рішення вважається таким, що набрало законної сили.