Справа № 22а-547/2006 Головуючий у першій інстанції -
Ковалюх В.М.
Категорія - адміністративна Доповідач - Лакіза Г.П.
ПОСТАНОВА Іменем України
23 жовтня 2006 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
у складі:
головуючого - судді Євстафіїва O.K.
суддів Лакізи Г.П., Редьки А.Г.
при секретарі Тарасовець О.І.
з участю представника відповідача УМВС України в Чернігівській області Хропатого Б.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на постанову Бахмацького районного суду від 31 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про стягнення грошової компенсації за недоотримане речове майно та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з УМВС України в Чернігівській області на його користь вартість недоотриманого речового майна у розмірі 1236 грн. 50 коп., та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000 грн., судовий збір, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення, судові витрати на допомогу адвоката в розмірі 250 грн. Свої вимоги мотивував тим, що на протязі 20 років працював на атестованих офіцерських посадах в Бахмацькому РВ УМВС у Чернігівській області. 31.01.2005р. згідно наказу УМВС в Чернігівській області НОМЕР_1 ОСОБА_1 був звільнений зі служби з органів МВС за віком. В порушення вимог ст.ст.16, 24 Закону України "Про міліцію" відповідач не в повному обсязі забезпечував його безкоштовним службовим обмундируванням. Бездіяльність державних органів і небажання здійснити виплати, передбачені Законом, викликали його моральні страждання. Розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_1 оцінює в сумі 5000 грн.
Постановою Бахмацького районного суду від 31 липня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 1236 грн. 50 коп. в рахунок грошової компенсації за недоотримане службове обмундирування, 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 348 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього стягнуто 2084 грн. 50 коп. В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі УМВС України в Чернігівській області просить скасувати постанову Бахмацького районного суду від 31 липня 2006 року в частині стягнення компенсації за формений одяг, моральної шкоди, судових витрат, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог позивачу в оскаржуваній частині. Свої вимоги мотивує тим, що ні позивач, ні суд не послалися на жодний нормативний акт, який передбачає виплату компенсації за формений одяг саме відповідачем. Ні ст. 16 Закону України "Про міліцію", ні Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України такої виплати взагалі не передбачає. В минулі роки бюджетом виділення коштів на забезпечення речовим майном не було передбачено, таким чином, поновити порушене право можливо лише за рахунок Міністерства фінансів України, яке формує бюджет і розпоряджається державними коштами. Безпідставним є стягнення з УМВС 348 грн. в рахунок відшкодування позивачу судових витрат, оскільки відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею витрати з Державного бюджету України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Хропатого Б.П., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, в зв'язку з порушенням місцевим судом норм матеріального права в частині відшкодування моральної шкоди, та порушення норм процесуального права в частині відшкодування позивачу судових витрат, що призвело до неправильного вирішення названих питань (п.4 ст.202 КАС України).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 31.01.2005 року був звільнений зі служби за віком згідно наказу УМВС України НОМЕР_1 (а.с. 17). Впродовж служби він не був забезпечений службовим обмундируванням на загальну суму 1236,50 грн. (а.с. 13)
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про міліцію" працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно. Відповідно до пункту 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (з подальшими змінами), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2001р. №1515 "Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції" Міністерством внутрішніх справ України було видано Наказ №1489 від 05.12.2003р., яким затверджено Положення про забезпечення речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та форми обліку речового майна. Відповідно до п.4.6 вищевказаного Положення, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються в запас чи відставку з правом носіння форми одягу, видається належне на день звільнення обмундирування чи виплачується грошова компенсація за нього. За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що чинним законодавством України встановлено право позивача на отримання від відповідача безкоштовного службового обмундирування або грошової компенсації за недоотримане речове майно. Зміни та доповнення до названого наказу МВС (в тому числі і до пункту 4.6., відповідно до яких в разі звільнення в запас чи відставку осіб начальницького складу органів внутрішніх справ з правом носіння форменого одягу видається лише належне на день звільнення обмундирування) були внесені наказом МВС № 1265 від 30.12.2005 p., вже після звільнення ОСОБА_1; наказ МВС № 1265 від 30.12.2005 р. в Міністерстві юстиції України не зареєстрований. Тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4.6 наказу МВС № 1489 від 05.12.2003 p., без врахування змін та доповнень, визначених у наказі МВС №1265 від 30.12.2005 р.
Суд встановив, що після звільнення ОСОБА_1 не отримав ні відповідного обмундирування, ні грошової компенсації за недоотримане обмундирування. Відповідно до довідки НОМЕР_2 (а.с. 13), ОСОБА_1 належить до виплати компенсація по звільненню в розмірі 1236,50 грн. Таким чином, суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення вартості недоотриманого службового обмундирування є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що поновити порушене право можливо лише за рахунок Міністерства фінансів України, яке формує бюджет і розпоряджається державними коштами, не може бути прийнято судом до уваги з таких підстав. ОСОБА_1 в трудових правовідносинах ні з Міністерством Фінансів України, ні з Державним казначейством України не перебував, безпосередньо на ці органи виконання обов'язку по забезпеченню позивача форменим одягом покладено не було ні постановою КМУ від 17.11.01р. №1515 "Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції", ні Положенням про забезпечення речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та форми обліку речового майна. Позивач проходив службу в органах УМВС України в Чернігівській області, і саме УМВС України безпосередньо повинно здійснювати забезпечення працівників міліції, і ОСОБА_1 в тому числі, форменим одягом. Тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув компенсацію за недоотримане службове обмундирування саме з УМВС України в Чернігівській області.
Колегія суддів апеляційного суду також не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", оскільки названим Законом призупинено дію частини другої статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, і його відносини з УМВС щодо видачі речового майна не регулюються Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Підлягають зміні висновки суду першої інстанції щодо визначення правових підстав задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до УМВС України в Чернігівській області в частині відшкодування шкоди. Посилання місцевого суду на ст. 237-1 КЗпП України є необгрунтованим, оскільки правовідносини між ОСОБА_1 і УМВС України в Чернігівській області не є трудовими, і не належать до сфери регулювання Кодексу законів про працю України. Відсутність у Законі України „Про міліцію" норми про право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю службових осіб органів внутрішніх справ не означає відсутність у працівника міліції такого права. Працівник міліції має право вимагати відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України як норми прямої дії. Тому належить вважати підставою задоволення судом першої інстанції позовних вимог в цій частині статтю 56 Конституції України.
Крім того, суд першої інстанції неправомірно стягнув з УМВС України в Чернігівській області 348 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, оскільки відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України. Отже, документально підтверджені судові витрати в сумі 301 грн. (250 грн. за послуги адвоката та 51 грн. державного мита за подання позовної заяви майнового характеру) необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України.
Керуючись ст. 56 Конституції України, ч.2 ст. 16 Закону України „Про міліцію", пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (з подальшими змінами), постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001р. № 1515 "Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції", пунктом п.4.6 Положення про забезпечення речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та форми обліку речового майна, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1489 від 05.12.2003р., ч.1 ст. 94, ст. 198, п.4 ст.202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області задовольнити частково.
Постанову Бахмацького районного суду від 31 липня 2006 року змінити в частині підстав задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди та в частині стягнення з УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 348 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Вважати підставами і мотивами задоволення позову ОСОБА_1 до УМВС України в Чернігівській області в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн. ті, що наведені у даній постанові.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 51 грн. державного мита та 250 грн. витрат за надання юридичної допомоги, а всього 301 грн.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.