Справа №22-ц-1231 2007 р.

                                                                           Головуючий у 1-й інстанції Шелєхова А.В.

Категорія 5

Суддя-доповідач Кононенко О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:

Головуючого - Попруги С.В.

суддів -Кононенко О.Ю., Криворотенка В.І.,

 з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

та осіб, які приймають участь у справі - представника відповідача Сумської міської ради - Івашової І.П., представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Сумської міської ради

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 серпня 2007 року у справі позовом ОСОБА_1до Сумської міської ради, треті особи: КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

про визнання права власності на самовільно збудовані будівлі, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 серпня 2007 року позов ОСОБА_1задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на самовільні будівлі: частину сіней «аі», гараж «Л», сарай «О», навіс «К», які розташовані вАДРЕСА_1

В апеляційній скарзі АДРЕСА_1 міська рада просить апеляційний суд Сумської області скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 серпня 2007 року, та постановити нове, в якому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд не врахував, що позивач не звертався до відповідача з питання про надання дозволу на будівництво та про узаконення самочинно зведених будівель, Сумська міська рада не вчиняла будь - яких дій, які б свідчили про невизнання чи оспорювання ним права позивача на отримання дозволу на будівельні роботи, узаконення вже збудованих приміщень та визнання права власності на них позивача.

Вказує на те, що в рішенні суду першої інстанції не вказано, чи були порушені відповідачем права, свободи та інтереси позивача.

Зазначає, що розміщення гаражу «Л» та сараю «О» суперечить вимогам п.1* , дод. 3.1 ДБН 360-92**.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

2

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 600 кв.м. Зазначена земельна ділянка надана йому у безстрокове користування.

Позивачем самовільно, без дозвільних документів, були побудовані частина сіней «а1», гараж «Л», сарай «О», навіс «К».

Самовільно прибудовані гараж «Л» та сарай «О» не відповідають вимогам п.1 додаток 3.1 ДБН 360-92**, а саме: не витримана протипожежна відстань до сусідських АДРЕСА_2 (а.с.15).

ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що є власниками сусідніх АДРЕСА_2не вважають свої права порушеними внаслідок самочинно зведених на суміжній ділянці будівель (а.с. 18, 21).

Відповідно до частин 1, 2, статті 376 ЦК України будівля вважається самочинним будівництвом, якщо вона збудована без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями норм та правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього.

Згідно ч.5 ст. 376 ЦК України на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що права ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не порушені внаслідок самочинно збудованих позивачем гаражу «Л», сараю «О», оскільки зазначені особи свої права порушеними не вважають.

Посилання апелянта на проведення позивачем будівельних робіт всупереч порядку, встановленому діючим законодавством, у тому числі Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджених наказом Держбуду України від 05 грудня 2000 року № 273, а також Порядком вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 7 лютого 2007 року № 378, не спростовують висновків суду про те, що за позивачем слід визнати право власності на вказані будівлі, оскільки підстави для відмови в цьому, передбачені ст. ст. 375, 367 ЦК України, відсутні. Вирішення цього питання відноситься до компетенції суду на підставі ч.5 ст. 376 ЦК України.

Таким чином, визнання судом права власності на об'єкти самочинного будівництва, зведені позивачем, ґрунтуються на вимогах матеріального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що розміщення гаражу «Л» та сараю «О» суперечить вимогам п.1* , дод. 3.1 ДБН 360-92** на правильність рішення також не впливають, оскільки як встановлено судом першої інстанції, це не порушує прав інших осіб.

Посилання апелянта на невідповідність рішення суду вимогам ч.1 ст.15 ЦК України через відсутність вказівки в рішенні суду на наявність порушення з боку відповідача прав, свобод та інтересів позивача не може бути прийняте колегією суддів до

3

уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки між учасниками справи існує спір з приводу наявності чи відсутності у позивача права власності на самочинне будівництво, то дані правовідносини є оспорюваними .

Таким чином доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для скасування правильного по суті та справедливого рішення суду.

За таких обставин у апеляційного суду відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Сумської міської ради відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 серпня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.