Справа №22-ц-1286/ 2007 р.

                                                                        Головуючий у 1-й інстанції - Кондратенко Л.П.

Категорія 39

Суддя-доповідач Кононенко О.Ю.

УХВАЛА

16 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської  області в

 складі :

головуючого -  Попруги С.В.

суддів -   Кононенко О.Ю., Данильченко Л.О.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача Статутного територіального галузевого об'єднання «Південна залізниця» - Щерби О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2007 року

про роз'яснення рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2004 року,

встановила:

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2007 року роз'яснено ОСОБА_1, що зазначаючи в рішенні Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2004 року суму стягнень з наступними відрахуваннями до державного бюджету, суд мав на увазі, що підприємство при виконанні судового рішення повинне зробити необхідні відрахування, які мають справлятися із заробітної плати працівників до державного бюджету (відрахування до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, Пенсійного фонду, податку на прибуток з громадян), що передбачені чинним законодавством, після чого кошти виплачуються стягувачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, просить зазначену ухвалу скасувати і вирішити питання по суті.

Апелянт зазначає, що в ухвалі Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2007 року судом не наведено розрахунки, а тільки пояснено, які відрахування справляються із заробітної плати відповідно до чинного законодавства.

Зазначає, що відповідач безпідставно утримав із стягнутої суми до фондів 178 грн. 27 коп., чим знизив суму до видачі на руки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2004 року на користь ОСОБА_1 було стягнуто зі Статутного територіального галузевого об'єднання «Південна залізниця» заробітної плати в сумі 158 грн. 01 коп., середнього заробітку за час проходження медогляду в сумі 122грн. 40 коп., допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 445 грн. 60 коп., компенсацію за

2

невикористану відпустку в сумі 182 грн. 54 коп., а всього 908 грн. 55коп. 3 наступними відповідними відрахуваннями до Державного бюджету.

В заяві від 27 липня 2007 року ОСОБА_1 просив суд роз'яснити вказане рішення, вказавши, які відрахування мав на увазі суд, згідно яких законів України та який відсоток потрібно відраховувати і яку суму він повинен отримати після відрахувань.

Виходячи зі змісту пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якою керувався суд першої інстанції при постановленні ухвали, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Зазначені вимоги були дотримані судом при постановленні рішення від 27 грудня 2004 року, яке набрало законної сили та на даний час повністю виконане.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції повинен був в ухвалі навести розрахунок відрахувань до державного бюджету, є безпідставними, оскільки остаточна сума відрахувань до державного бюджету визначається не судом при постановленні рішення, а в процесі його виконання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення сум відрахувань до державного бюджету є обов'язком підприємства, на якому працює позивач, і зазначене питання не вирішується судом при постановлені рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Крім того, на думку колегії суддів, ОСОБА_1 фактично оскаржує дії державного виконавця, оскільки вважає, що під час виконання судового рішення порушено його права. Тому при наявності відповідної скарги з наведенням причин пропуску строку для подання скарги, у разі їх поважності, судом першої інстанції може бути вирішено питання про його поновлення відповідно до вимог ст. 385 ЦПК України.

Керуючись ст. 307 ч.2 п.1, ст. 312 ч. 1 п. 1, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.