Справа № 2-280/11

23.10.2012

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

23 жовтня 2012 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Шевченко А.В.,

за участю

          представника позивача ОСОБА_1,

          представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за позовними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» про визнання кредитного договору недійсним, третя особа –ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «УкрСиббанк»12 жовтня 2010 року звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві посилався на те, що 03 вересня 2007 року між позивачем АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір про надання кредиту № 11207604000, згідно з яким позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 157 500 доларів США строком до 03 вересня 2018 року.

Вказував, що відповідач взятих на себе зобов’язань не виконала, станом на 15 вересня 2010 року має загальну заборгованість в розмірі 1 165 080 грн. 41 коп.

Зазначав, що в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 між банком та відповідачем ОСОБА_5 укладено договір поруки.

В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість по договору кредиту в сумі 1 165 080 грн. 41 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07 травня 2012 року замінено сторону в справі Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»належним позивачем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

Відповідач ОСОБА_4 22 листопада 2010 року звернулася до суду з позовними вимогами до ПАТ «УкрСиббанк»про визнання кредитного договору недійсним.

В поданій до суду позовній заяві посилалася на те, що між нею та банком 03 вересня 2007 року укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого вона зобов’язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти в розмірі 157 500 доларів США.

Вважає, що кредитний договір не відповідає вимогам закону, зокрема, на момент укладення договору у його сторін була відсутня індивідуальна ліцензія. Крім того, договір укладено в іноземній валюті –доларах США, що суперечить вимогам Конституції України та нормам законодавства.

Також вважає, що умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США є несправедливими.

Просила суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11207604000 від 03 вересня 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк»та нею.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2012 року замінено відповідача в даній справі Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»на ТОВ «Кей-Колект», а справу направлено до Київського районного суду м. Полтави.

Відповідно до вимог ст. 117 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин, надіслана до Київського районного суду м. Полтави справа за позовом ОСОБА_4 згідно з ухвалою від 05 березня 2012 року була прийнята до провадження Київського районного суду м. Полтави та об’єднана в одне провадження з цивільною справою за позовом ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

В судовому засіданні представник ТОВ «Кей-Колект»повністю підтримав позовні вимоги до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на викладені в поданій до суду позовній заяві обставини, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 просив суд відмовити за їх безпідставністю.

Представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект»не визнавав, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_4 просив задовольнити.

Інші особи в судове засідання не з’явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили, клопотань до суду не подавали.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 03 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11207604000, за умовами якого (пункт 1.1.) банк зобов’язався надати, а відповідач ОСОБА_4 прийняти, належним чином використовувати і повернути грошові кошти в іноземній валюті в сумі 157 500 доларів США.

Згідно з умовами договору кредитні кошти надані по 03 вересня 2018 року для особистих потреб, а саме на придбання нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.2.3. кредитного договору його сторони передбачили, що за використання кредитних коштів у межах установленого строку кредитування ставка встановлюється в розмірі 10,5 % річних.

Також встановлено, що позивач свої зобов’язання за договором виконав та надав відповідачу ОСОБА_4 кредитні кошти в розмірі 157 500 доларів США, що підтверджено заявою на видачу готівки № 109 від 03 вересня 2007 року.

Представником відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні не оспорювалася обставина отримання відповідачем ОСОБА_4 грошових коштів відповідно до умов кредитного договору, але стверджував, що грошові кошти отриманні в національній валюті України –гривні.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 свої зобов’язання за договором належним чином не виконувала.

Станом на 15 вересня 2010 року заборгованість відповідача ОСОБА_4 по договору складала: 138 247,69 доларів США заборгованість за простроченим кредитом, що по курсу Національного банку України станом на 15 вересня 2010 року еквівалентно 1 094 672,86 грн.; 7960,27 доларів США –заборгованість за простроченими процентами, що еквівалентно 63 031,01 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості 3805,32 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками 3071,22 грн.; 500 грн. штрафу. Всього розмір заборгованості станом на 15 вересня 2010 року складав 1 165 080 грн. 41 коп.

При цьому розрахунок заборгованості здійснений позивачем на умовах, визначених кредитним договором від 03 вересня 2007 року, укладеним між сторонами по справі та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судом встановлено, що 03 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», що перейменоване в подальшому в ПАТ «УкрСиббанк», та відповідачем ОСОБА_5 укладено договір поруки № 1, за умовами якого відповідач ОСОБА_5 зобов’язалася перед позивачем відповідати невиконання ОСОБА_4 усіх її зобов’язань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11207604000 від 03 вересня 2007 року в повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Також судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»згідно з договором факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року відступило, а позивач ТОВ «Кей-Колект» прийняло право вимоги, зокрема, і за кредитним договором № 11207604000 від 03 вересня 2007 року на суму фактичного розміру заборгованості за тілом кредиту станом на 12 грудня 2011 року в розмірі 138 247,69 доларів США та нарахованих станом на 12 грудня 2011 року несплачених відсотків в валюті кредиту в сумі 27 909,17 доларів США.

Згідно з нормами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За таких обставин, вирішуючи справу в межах заявлених та підтриманих в судовому засіданні позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 138 247,69 доларів США, що еквівалентно 1 094 672,86 грн., а також 7960,27 доларів США нарахованих станом на 15 вересня 2010 року процентів, що еквівалентно 63031,01 грн., а всього суму в розмірі 1 157 703,87 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення суми нарахованого розміру пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 3805,32 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками в розмірі 3071,22 грн., а також штрафу в сумі 500 грн. слід відмовити, оскільки згідно з договором факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року до ТОВ «Кей-Колект»не було передано право вимагати повернення зазначених сум.

При вирішенні справи судом враховується, що підстави заміни кредитора у зобов’язанні визначені ст. 512 ЦК України. Зокрема, згідно зазначеної норми, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як встановлено судом, таке відступлення права вимоги відбулося згідно з договором факторингу від 12 грудня 2011 року.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

При цьому відповідно до ст. 1083 ЦК України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Договором факторингу, укладеним 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк»та ТОВ «Кей-Колект», не передбачено можливість наступного відступлення фактором права грошової вимоги третім особам.

Тому суд приходить до висновку, що до ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесі «Дельта М» не перейшло право вимоги за кредитним договором від 03 вересня 2007 року.

Відповідно до укладеного між ТОВ «Кей-Колект»та ТОВ «»Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» договору від 30 березня 2012 року про надання послуг № 1-К ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» прийняло на себе лише зобов’язання за винагороду надавати ТОВ «Кей-Колект» послуги, а саме –здійснювати дії, спрямовані на сприяння погашенню наявної заборгованості боржників перед товариством.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним суд виходить з наступного.

Згідно з нормами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Посилання ОСОБА_4 на підпункт «в»пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, є безпідставним, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.

При вирішення вимог ОСОБА_4 про визнання недійним договору про надання споживчого кредиту від 03 вересня 2007 року суд виходить з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України»в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028).

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв’язку з наведеним, суд приходить до висновку, що надання АКІБ «УкрСиббанк»відповідачу ОСОБА_4 кредиту в іноземній валюті, а саме –доларах США, а також сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Не заслуговують на увагу також і посилання відповідача ОСОБА_4 на несправедливість умов укладеного договору.

Як вбачається з укладеного між сторонами кредитного договору, сторони при його укладенні передбачили можливість зміни вартості кредитних ресурсів на ринку позичкового капіталу або інших показників, що характеризують кон’юнктуру фінансових ринків (розділ 10 договору).

Також судом встановлено, що кредитний договір № 11207604000 від 03 вересня 2007 року укладений сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, які були ним обумовлені. Будь-які підстави вважати, що правочин суперечить ЦК України чи іншим актів цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, судом не встановлені.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, про відсутність підстав, встановлених нормами Цивільного кодексу України для визнання договору недійсним, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити за їх безпідставністю в повному обсязі.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_4 судом також враховується, що саме за клопотанням її представника ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 31 січня 2012 року по даній справі було замінено первісного відповідача АТ «УкрСиббанк»на ТОВ «Кей-Колект», таким чином вимоги до ПАТ «УкрСиббанк»про визнання договору недійсним ОСОБА_4 не пред’являла, а лише до відповідачів ТОВ «Кей-Колект»та ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М».

Посилання позивача на те, що кредитні кошти надавалися за цільовим призначенням для придбання нерухомого майна, розрахунки за придбання якого відповідно до умов договору купівлі-продажу здійснювалися в українській гривні, а отже, і грошові кошти всупереч умов договору були надані в гривні, а не в доларах США, жодним чином не свідчить про недійсність кредитного договору та не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект»про стягнення боргу.

Зокрема, як встановлено судом, згідно з заявою про видачу готівки від 03 вересня 2007 року № 109 відповідач ОСОБА_4 на виконання укладеного кредитного договору 03 вересня 2007 року та в порядку, встановленому пунктом 1.5. договору отримала зі свого поточного рахунку № 26201143406400 для подальшого використання за цільовим призначенням зазначену в договорі суму коштів.

При цьому представником відповідача в судовому засіданні не опорювалася сама обставина отримання коштів, заперечувалася лише валюта кредитування.

Посилання представника відповідача на те, що відповідач ОСОБА_5 не підписувала договір поруки № від 03 вересня 2007 року в редакції, наданій позивачем, а було підписано в іншій редакції, судом оцінюється критично.

Жодні докази на обґрунтування даної обставини відповідачем до суду надано не було, як то і будь-який інший екземпляр договору. Сама ОСОБА_5 в судові засідання не з’являлася, уповноваживши представляти її інтереси ОСОБА_2, який в судовому засіданні повідомив суду, що йому не відомо розмір суми коштів, отриманих за умовами кредитного договору, а договір поруки ОСОБА_5 підписувала в іншій редакції, ніж надана позивачем до суду.

Тому суд, враховуючи принципи цивільного судочинства, розгляд справи виключно в межах заявлених позовних вимог, встановлений законом процесуальний порядок надання доказів, а також належність та допустимість доказів, встановлену ст. ст. 58, 59 ЦПК України, приймаючи до уваги тривалість знаходження справи в провадженні суду, вважає, що заявлене в судовому засіданні клопотання представника відповідача про призначення в справі судової почеркознавчої експертизи є таким, що знаходиться поза заявлених позовних вимог.

При вирішенні спору між сторонами суд враховує, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. За нормами закону пред’явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред’явлення до нього позову. При цьому в разі пред’явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Дослідженими в справі доказами встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» у зв’язку з порушенням відповідачами умов кредитного договору в частині повернення коштів направляв відповідачам вимоги про погашення боргу та не пропустив встановлений шестимісячний строк для звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «Кей-Колект»підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 1595,76 грн. в рівних частках, з кожного по 797,88 грн.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 понесені нею судові витрати не підлягають їй відшкодування.

Керуючись ст.ст. 11, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» за кредитним договором № 11207604000, укладеним 03 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» і ОСОБА_4 заборгованість за кредитом в сумі 138 247,69 доларів США, що еквівалентно 1 094 672,86 грн., заборгованість за процентами в розмірі 7960,27 доларів США, що еквівалентно 63 031,01 грн., а всього –1 157 703 грн. 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»понесені судові витрати з кожного в розмірі по 797 грн. 88 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя                                                   Н.Л.Яковенко