Справа № 11-726\2007
Головуючий у 1 інстанції Білокур В.І..
Категорія - 187 ч.2 КК
Доповідач Зенченко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2007 року. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого - судді Зенченко Т.С.
суддів - Григор'євої В.Ф., Шахової О.Г.
з участю прокурора - Лисуна С.І.
захисника - ОСОБА_4
засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією помічника Прилуцького міжрайонного прокурора на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 липня 2007 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець та
мешканець с. Малківка Прилуцького району Чернігівської області, громадянин України, освіта середня, не працюючий, не одружений, раніше судимий: 27.11.2006 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за 185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі зі звільненням від покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік
засуджений за ст. 187 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.11.2006 року і остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
2
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, уродженець м. Дніпропетровська, мешканець с. Маківка Прилуцького району Чернігівської області, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, працюючий оператором-слюсарем у СТОВ птахофабрика „Прилуцька", раніше не судимий
засуджений за ст. 187 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. На засудженого покладено обов'язки: періодично з'являтися до реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженець с. Високе Прилуцького району Чернігівської області, мешканець с. Єгорівна Прилуцького району Чернігівської області, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, працюючий різноробочим на заводі "Білкозин", раніше не судимий
засуджений за ст. 187 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитом строком 3 роки. На засудженого покладено обов'язки: періодично з'являтися до реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
Судом засуджені визнанні винними в тому, що 29 квітня 2007 року близько 1 години ночі, вони, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння поблизу магазину "Хрещатик" по вул. Переяславська в м. Прилуках та зустрівши раніше незнайомогоОСОБА_5 за попередньої змовою між собою здійснили напад на нього з метою заволодіння чужим майном, що був поєднаний з насильством, небезпечним для здоров'я потерпілого. При цьому спільними діями засуджені заподіяли потерпіломуОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та заволоділи
3
мобільним телефоном вартістю 180 грн.60 коп. та грошима 80 гривень, а всього на загальну суму 260 грн.60 коп.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор, який приймав участь у справі подав апеляцію. Доводи апеляції зводяться до того, що не оспорюючи кваліфікації дій засуджених, міра покарання засудженимОСОБА_2 таОСОБА_3 призначена судом занадто м'яка. Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_2та ОСОБА_3від відбуття покарання з випробуванням , суд не надав правової оцінки ступені тяжкості, характеру суспільної небезпечності і обставинам вчинених засудженими злочину. ОСОБА_2та ОСОБА_3у стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи корисливий мотив, з метою наживи наважились на вчинення тяжкого злочину пов'язаного з заподіянням тілесних ушкоджень. Умисел засуджених був спрямований на заволодіння усім майном потерпілого. У мотивувальній частині вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо винності підсудного. Виходячи з вимог ст. 334 КПК України, суд повинен навести показання свідків по справіОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9на підставі яких суд дійшов висновку про винність підсудних у скоєні злочину. Крім того, засуджені оспорювали показання свідкаОСОБА_10. в частині того, що вона на місці події під час нападу на потерпілого чула викрики „бий", „забивай". Але цей свідок не був допитаний в ході судового слідства та суд не прийняв будь-яких мір до доставки даного свідка в зал судового засідання. Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просить вирок суду відносно всіх засуджених скасувати та справу направити на новий судовий розгляд.
До початку розгляду справи в апеляційному суді, прокурор відповідно до вимог ст. 355 КПК України подав апеляцію зі змінами. Апеляція прокурора за змістом аналогічна першочерговій апеляції щодо невідповідності призначеного покарання засудженим ОСОБА_2та Шепелю та не виклику у судове засідання свідка ОСОБА_10. щодо її показань на досудовому слідстві, які оспорювали засуджені в ході судового засідання. Крім того, прокурор вважає, що судом були порушені вимоги кримінально-процесуального законодавства, а саме в протоколі судового засідання вказана дата 27 липня 2007 року, а протокол від 23 липня в матеріалах справи відсутній.
Колегією суддів було прийнято рішення щодо проведення часткового слідства, оскільки в апеляції прокурора ставилось питання про погіршення становища засуджених.
При частковому слідстві засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. пояснили, що дійсно 29 квітня 2007 року вони скоїли розбійний напад відносно потерпілогоОСОБА_5.. Суд першої інстанції обґрунтовано до засуджених ОСОБА_2та ОСОБА_3застосував ст. 75 КК
4
України. Вважають, що судом першої інстанції не були порушені вимоги чинного законодавства.
ПотерпілийОСОБА_5 просить вирок суду залишити без змін, оскільки засуджені у скоєному злочині розкаялись, в повному обсязі відшкодували як матеріальну так і моральну шкоду, вважає, що виправлення засуджених ОСОБА_2та ОСОБА_3можливе без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених та захисникаОСОБА_4, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок без зміни, потерпілогоОСОБА_5., який заперечував щодо апеляції прокурора та просив вирок відносно засуджених залишити без зміни, оскільки вирок суду є законним та обґрунтованим, прокурора на підтримку своєї зміненої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженихОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду, і у апеляції не заперечуються. Кваліфікація дій засуджених за ст. 187 ч.2 КК України також є правильною і прокурором не оспорюється.
Твердження, наведені у апеляції прокурора, про безпідставність застосування судом першої інстанції щодо засуджених ОСОБА_2. і ОСОБА_3 ст. 75 КК України не ґрунтується на законі та матеріалах справи.
При обранні засудженимОСОБА_3 таОСОБА_3 міри покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про їх особи ( а саме, що вони вчинили злочин вперше, характеризуються за місцем проживання та роботи позитивно, щиро розкаялися у скоєному злочині, добровільно відшкодували як матеріальну так моральну шкоду, потерпілий до засуджених ніяких матеріальних претензій не має та вважав, що виправлення підсудних можливо без ізоляції від суспільства) і дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення їм покарання із застосуванням ст. 75 КК України та покладення на них певних обов'язків. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2. і ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ними нових злочинів.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляції, що судом були порушенні вимоги кримінально - процесуального закону.
5
Як вбачається з матеріалів справи, судом були прийняти всі міри про виклик свідка ОСОБА_10. в судове засідання для її допиту. Проте даний свідок у судове засідання не з'являлася, а тому судом було винесено питання про оголошення її показів даних нею на досудовому слідстві (протокол судового засідання а. с. 282-283), при цьому прокурор вважав, що можна продовжувати судове слідства без виклику свідка ОСОБА_10. Клопотань про виклик зазначеного свідка ніхто із учасників судового слідства не заявляв.
Твердження апелянта, що протокол судового засідання від 23 липня 2007 року у справі відсутній, є безпідставним.
Відповідно до вимог ст.87 КПК України основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи є протокол судового засідання. У ході кожного засідання суду складається протокол. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, протокол судового засідання знаходиться на аркушах справи 279-284. У протоколі судового засідання відображено всі моменти розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому засіданні. З протоколом судового засідання сторони мають право знайомитися та подавати свої зауваження. Проте, як свідчать матеріали кримінальної справи прокурор свої письмові зауваження на протокол судового засідання не подавав.
Зазначені обставини, не дають підстави вважати, що судом були порушені вимоги кримінально-процесуального законодавства.
Таким чином, визнаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, колегія суддів не вбачає для його скасування.
Керуючись ст.ст. 365, 367, 379 КПК України, колегія суддів ,-
ухвалила:
Апеляцію помічника Прилуцького міжрайонного прокурора залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 липня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБАОСОБА_3- без зміни.