Справа № 22 -ц-1251

                                                                                   Головуючий у 1-й інстанції: Лобко А.І.

Категорія - 39

                                                                                   Суддя-доповідач: Ведмедь Н.І.

УХВАЛА

іменем України

11 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області

в складі:

головуючого - Смірнової Т.В.,

суддів                 - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

та осіб, які приймають участь у справі - представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну

справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 серпня 2007 року

в  справі  за  позовом   відкритого  акціонерного  товариства  «Сумське  машинобудівне

науково-виробниче  об'єднання  ім.  М.В.  Фрунзе»  до  ОСОБА_1про

стягнення помилково виплачених грошових коштів, -

встановила:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 серпня 2007 року позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (далі - ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе») задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» 958 грн. 08 коп. помилково виплачених грошових сум.

Вирішено питання стягнення з відповідачки судових витрат на користь позивача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати вищевказане рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволеннні позову. Зазначає, що її право на отримання вихідної допомоги виникло саме на підставі наказу позивача від 16.05.2005 року № 2219/ок, в п. 2 якого зазначено про виплату вихідної допомоги. Вказує, що ст. 44 КЗпП України не обмежує кількість раз по виплаті вихідної допомоги, містить лише посилання на підстави розірвання трудового договору; правовідносини, пов'язані з виплатою та отриманням вихідної допомоги, регламентується трудовим законодавством, а тому посилання суду на ст. 1212,1215 ЦК України для даного спору є порушенням норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу від 16.05.2005 року № 2219/ок відповідачка ОСОБА_1 була звільнена з ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату працівників. Вихідну допомогу відповідачка не отримала і, вважаючи наказ про звільнення незаконним, оскаржила його в суді. За результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 Зарічний районний суд м. Суми ухвалив рішення від 25.10.2005 року, яким визнав наказ № 2219/ок незаконним і поновив ОСОБА_1 на роботі та стягнув з ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. На виконання вказаного рішення суду, в частині, яка підлягала негайному виконанню, ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» був виданий наказ № 6690/ок від 01.11.2005 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 24.05.2005 року.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 05 січня 2006 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 жовтня 2005 року скасовано та відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим наказом № 248 від 23.01.2006 року наказ № 6690/ок від 01.11.2005 року був скасований. Згідно з наказом № 248/ок від 17.08.2006 року ОСОБА_1 була нарахована вихідна допомога в розмірі 914 грн. 25 коп., виплата якої є безпідставною.

2

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши судцю-доповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно з'ясував правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, дослідив всі наявні докази в справі і дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні на підставі ст. 212 ч. 1 ЦПК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, і це знайшло підтвердження при апеляційному перегляді справи, що ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 958 грн. 08 коп. вихідної допомоги отримала безпідставно, оскільки на її користь рішенням суду вже було стягнуто 914 грн. 25 коп. вихідної допомоги у зв'язку з її звільненням на підставі наказу № 248/ок від 23.01.2006 року, а наявність двох наказів про звільнення відповідачки за п. 1 ст. 40 КЗпП України не є підставою для виплати їй двічі вихідної допомоги.

Такий висновок місцевого суду повністю узгоджується з вимогами ст. 44 КЗпП України.

Суд першої інстанції, при вирішенні даного спору, правильно застосував положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України, встановивши безпідставність набуття спірної суми коштів, оскільки стягнення зазначених коштів, хоча і випливає з трудових правовідносин, проте ґрунтується на нормах цивільного права, які визначають правові підставі для повернення такого майна.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що права відповідачки на одержання вихідної допомоги на підставі наказу від 16.05.2005 року № 2219/ок є порушенням, оскільки за цим наказом вихідна допомога їй не виплачена і те, що кількість виплати цієї допомоги не має обмежень, є безпідставними і не заслуговують на увагу, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 2219/ок від 16.05.2005 року відповідачка була звільнена з роботи в зв'язку зі скороченням штату працівників (а.с.28), але при цьому вона не отримала вихідну допомогу та оскаржила зазначений наказ до суду. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25.10.2005 року позивачка була поновлена на роботі і продовжувала перебувати в трудових відносинах з ВАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе». Таким чином, при поновленні ОСОБА_1 на роботі та продовженні нею трудової діяльності на підприємстві позивача виплату зазначеної допомоги слід вважати безпідставною.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 має право на одержання вихідної допомоги за рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11.08.2006 року (а.с. 8-9), оскільки вона згідно з наказом відповідача від 23.01.2006 року остаточно звільнена з роботи за ст. 40 п. 1 КЗпП України, тобто в зв'язку зі скороченням штату працівників, виходячи з рішення апеляційного суду Сумської області від 05.01.2006 року (а.с. 11-12).

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, рішення суду узгоджується з доказами, наявними у справі та відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307  п.1, 308, 314 ч.1 п. 1,315 ЦПК України, колегія суддів, -

3

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 серпня 2007 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.