Справа № 22ц -2377/2007                           

Головуючий у 1-й інстанції Коцюрба М. П.

Доповідач в 2-й інстанції Даценко Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.

суддів Олійника В.І.,  Хопти С. Ф.

при секретарі Сторожук І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  третя особа ОСОБА_4про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку та переведення прав та обов"язків покупця,  -

встановила:

У січні 2007 року ОСОБА_1 3вернулася до суду із зазначеним позовом,  в якому посилалася на те,  що вона є власником 1/3 частини будинку АДРЕСА_1. Співвласниками іншої частини будинку є ОСОБА_4. таОСОБА_2. по 1/3 частині кожний.

Влітку 2005 р.ОСОБА_2. повідомив її про те,  що він має намір продати свою 1/3 частину будинку за 90000 грн. Оскільки вона не мала таких коштів,  то підписала заяву про відмову від купівлі зазначеної частини будинку.

08 грудня 2006 р. їй стало відомо,  щоОСОБА_2. продав ОСОБА_3. належну йому частину будинку за 25800 грн.,  не поставивши її до відома про відчуження своєї частки будинку за вказану суму.

Оскільки порушене її переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності,  то просить визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/3 частини будинку,  укладений 05.07.2005 р. між відповідачами та перевести права та обов"язки покупця на неї на умовах,  зазначених в даному договорі,  з підстав,  передбачених ч. 1  ст.  203,  ч. 1  ст.  215,  ч. ч. 2 та 5  ст.  267,   ст.  362 ЦК України.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення її позову,  посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову,  суд обґрунтовував свої висновки відсутністю порушень з боку відповідача ОСОБА_2. переважного права позивачки на купівлю його частки будинку у праві спільної часткової власності.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч. 1 та ч. 2  ст.  362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною,  оголошеною для продажу,  та на інших,  рівних умовах,  крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов"язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку,  вказавши ціну та інші умови,  на яких він її продає.

Судом встановлено,  що позивачка є власником 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності від 26.06.2004 р.

Співвласниками іншої частини будинку єОСОБА_4. таОСОБА_2. по 1/3 частині кожний.

Встановлено,  що 08.06.2005 р.ОСОБА_2. отримав в дар 1/3 частину зазначеного будинку,  а 05.07.2005 р. продав її відповідачу ОСОБА_3.3а суму еквівалентну 30000 доларів США,  в п. 4 зазначеного договору-купівлі продажу зазначено,  що продаж 1/3 частки житлового будинку вчинено між сторонами за 25800 грн. (а. с.  7-8)

Встановлено,  щоОСОБА_2. відповідно до вимог  ст.  362 ЦК України письмово повідомив позивачку про намір продати свою частку будинку за ціною,  оголошеною для продажу в сумі 90000 грн.

Встановлено,  що позивачка в своїй заяві від 02.07.2005 р. відмовилася від переважного права купівлі зазначеної частини будинку,  (а. с.  6)

Встановлено,  що після укладення договору купівлі-продажу частини будинку,  починаючи з липня 2005 р. ОСОБА_3 провів відповідні роботи як в будинку так і біля нього: відремонтував дах всього будинку,  реставрував свердловину,  з горища будинку та з придбаної частини будинку і гаража вивіз сміття,  через подвір"я ОСОБА_1 проклав телефонний кабель.

Встановлено,  що позивачка проти вказаних робіт не заперечувала і їй було відомо в липні 2005 р. про придбання ОСОБА_3. частини будинку у ОСОБА_2.

Судом встановлено,  що з цього часу позивачка могла довідатися про порушення свого права відповідно до вимог ч. 1  ст.  261 ЦК України,  тому її посилання на те,  що 08 грудня 2006 р. їй стало відомо про купівлю-продаж належноїОСОБА_2. частини будинку є безпідставним.

Судом першої інстанції також не встановлено поважних причин пропуску позивачкою строків позовної давності в один рік,  які застосовуються до таких вимог відповідно до вимог ч. 4  ст.  362 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку,  що рішення суду від 10.05.2007 р. відповідає обставинам справи,  ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав,  викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  314,  315,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.