Справа № 11- 738\2007 р.

                                                                        Головуючий у 1 інстанції - Страшний О.М.

Категорія - ст. 287 КК України.

                                                                       Доповідач - Демченко О.В.

УХВАЛА

Іменем України

11 жовтня 2007 p.

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Навозенко Л.С.

суддів - Демченка О.В., Баглая І.П.,

з участю прокурора - Щербака О.В.

засудженогоОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2007 року,

встановив:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та житель с. Паристівка Борзнянського району Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, військовозобов'язаний, не працюючий, не одружений, раніше не судимий,

засуджений: за ст. 287 КК України до 3 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік та покладено обов'язки передбачені ст. 76 КК України.

Судом ОСОБА_1. визнаний винним і засуджений за те, що 30 квітня 2007 року близько 00 год. 15 хв. після спільного з ОСОБА_2. розпивання спиртних напоїв, він, перебуваючи за кермом мотоцикла марки ЯВА-350, рухався по вул. Гагаріна с. Нові Млини, Борзнянського району Чернігівської області, разом з пасажиром ОСОБА_2. На прохання ОСОБА_2., ОСОБА_1. зупинив мотоцикл, після чого дозволив ОСОБА_2

2

керувати вказаним мотоциклом, конструкція гальмівної системи переднього колеса якого не відповідає вимогам підприємства-виробника, при цьому ОСОБА_2. не мав права керувати даним транспортним засобом. Останній, рухаючись по вул. Гагаріна поблизу буд. № 24, виїхав на праве узбіччя, де зіткнувся з придорожнім деревом. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2. отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа, супроводжуваної забоєм головного мозку, закритої травми грудної клітки з непрямими переломами 2-9 правих ребер, надривами та поверхневими численними тріщинами нирки; саден правої частини тазу, правого стегна, забійної рани та саден лівої гомілки, які згідно висновку експерта за № 75 від 05.06.2007 року відносяться до категорії тяжких, що спричинили смерть потерпілого.

Не погоджуючись з вироком суду, потерпіла ОСОБА_2 подала апеляцію в якій, не оспорюючи встановлені судом фактичних обставин справи та кваліфікацію дій засудженогоОСОБА_1, просить вирок суду скасувати та призначити реальну йому міру покарання без застосування ст. 75 КК України, оскільки вважає його занадто м'яким. Вимоги мотивовані тим, що призначене покарання не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі засудженого, який не відшкодував у добровільному порядку заподіяної потерпілій шкоди.

На апеляцію прокурором, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, подано заперечення, в яких прокурор просить апеляцію залишити без задоволення. Позиція прокурора мотивована тим, що під час судового розгляду справи автор апеляції не просила позбавляти волі підсудного, будь-яких інших клопотань не заявляла, від звернення з цивільним позовом доОСОБА_1 відмовилась.

Вислухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, засудженого, який заперечував проти апеляції і просив залишити вирок суду без змін, прокурора, який також вважав апеляцію безпідставною і просив відмовити у її задоволенні, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляція задоволенню не підлягає. Таке рішення ґрунтується наступним.

Висновок суду про винністьОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, яким дано належної юридичної оцінки.

У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами подій злочину, правильно застосований і матеріальний закон, що не оспорюється в апеляції. Тобто, дії засудженогоОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 287 КК України.

3

Розгляд справи в суді першої інстанції проводився за правилами ч. З ст.3 299 КПК України. Тому у відповідності до ч. 1 ст. 365 КПК України, вирок суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорюються і відповідно до яких не в суді першої інстанції докази не досліджувались, апеляційним судом не перевіряється.

Щодо призначеного ОСОБА_1. покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Так, місцевий суд у повній мірі врахував обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особуОСОБА_1 Судом враховано, що ОСОБА_1. раніше не судимий, скоїв злочин середньої тяжкості, визнав себе винним та розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання.

Місцевий суд також врахував і позицію потерпілої в судовому засіданні, яка просила суворо не каратиОСОБА_1 та не позбавляти його волі (а.с. 138-139).

На досудовому слідстві і в судовому засіданні потерпілі не звернулись з цивільним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вимоги апеляції щодо скасування вироку та призначення більш суворого покарання з причин невідшкодування заподіяної шкоди в добровільному порядку, не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах справи.

За таких обставин, висновок місцевого суду про можливість виправлення і перевиховання засудженого зі звільненням його від покарання з випробуванням є вірним. Вирок суду є законним, обґрунтованим і справедливим, зміні чи скасуванню він не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Борзнянського районного суду від 08 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1- без змін.