Справа № 22 ц - 1902/2007 р. Головуючий у 1-й інстанції Волчко А.Я.
Доповідач в 2-й інстанції Даценко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Даценко Л.М.
суддів Олійника В.І., Хопти С. Ф.
при секретарі Сторожук І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3- представника позивачки ОСОБА_1на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку як частку в спільному сумісному майні подружжя, визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на частину будинку, -
встановила:
В квітні 2007 р. ОСОБА_1.3вернулася до суду із зазначеною позовною заявою, в якій посилалася на те, що з 1979 р. вона знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4, 24.02.1981 р. вони уклали шлюб, а з 1983 р. проживали в частині будинку, яка належала чоловіку на праві власності і яка була вкрай занедбана, що змусило її в період шлюбу в 1986-1987 р. провести капітальний ремонт будинку.
Вона провела заміну шиферного покриття, перекриття стелі балками, підлоги, поштукатурено стіни і стелю, проведено воду в будинок, відремонтовано і проведено опалення, крім того, вона поклеїла шпалери, обклала кахельною плиткою кухню, пофарбувала підлогу. Вона в ремонт будинку вкладала свої власні кошти, які належали їй.
В 1989 році вони зОСОБА_4. прибудували веранду площею 11, 1 кв. м, вхідний тамбур, повністю за її рахунок також було зроблено огорожу садиби, збудовано погріб, криницю.
Тому позивачка вважає, що належна ОСОБА_4. частина будинку за час їхнього шлюбу істотно збільшилась у своїй цінності внаслідок її трудових та грошових затрат і відповідно до вимог ст. 25 КпШС України може бути визнана їхньою спільною сумісною власністю в частині зроблених поліпшень частини будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_4. помер, після його смерті відкрилася спадщина за заповітом на належне йому майно у вигляді 1/2 частини будинкуАДРЕСА_1Спадкоємцем за заповітом є його син ОСОБА_2
Вона, будучи непрацездатною дружиною спадкодавця, за наявності заповіту має право на обов"язкову частку, що становить 2/3 від частки, яка належала б їй по закону відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України. За наявності двох спадкоємців за законом, її та відповідача, ця частка становитиме 1/6 частину будинку.
Просила визнати за нею право власності на частину будинку як частку в спільному сумісному майні подружжя, визнати частково заповіт недійсним та визнати за нею право власності на 1/6 частину будинку в порядку спадкування за законом.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.04.2007 р. в задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на 1/6 частину будинку відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд не вжив жодних заходів, передбачених законом, для належного з"ясування обставин справи, не сприяв сторонам у здійсненні ними своїх прав, порушив вимоги ст. ст. 10, 57, 60, 212 ЦПК України.
Як вбачається з позовної заяви, позивачка просила визнати за нею право власності на частину будинку як частку в спільному сумісному майні подружжя, визнати частково заповіт недійсним та визнати за нею право власності на 1/6 частину будинку в порядку спадкування за законом.
Однак, як вбачається з резолютивної частини рішення, суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на частину будинку.
В частині позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на частину будинку як частку в спільному сумісному майні подружжя, суд всупереч п. 4 ст. 215 ЦПК України в резолютивній частині рішення не зазначив про задоволення або відмову в цій частині позову.
Суд в мотивувальній частині рішення зазначив, що позивачкою та її представником не надано безспірних доказів тим обставинам, що за час шлюбу істотно збільшилась у своїй цінності належна ОСОБА_4. частина будинку, а в судовому засіданні інших доказів не здобуто.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Позивачка в позовній заяві просила призначити судову будівельно-технічну експертизу для вирішення в тому числі питання яка дійсна вартість проведених робіт по капітальному ремонту будинку і яку частку відносно будинку в цілому становлять ці роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 20.06.2006 р. така експертиза судом була призначена, однак згідно листа директора КНДІСЄ від 12.03.2007 р. матеріали цивільної справи повернуті без виконання, оскільки позивачем не була проведена попередня оплата судової будівельно-технічної експертизи та не надана на дослідження додаткова документація, (а. с 15)
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в справі відсутні будь-які повідомлення позивача або його представника про необхідність проведення попередньої оплати та узгодження термінів проведення експертизи.
Зазначені доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки дійсно матеріали справи не містять жодних доказів тому, що суд повідомляв позивачку або її представника про необхідність проведення попередньої оплати судової експертизи.
Тому висновки суду про ненадання позивачкою доказів на підтвердження своїх вимог та про те, що в судовому засіданні інших доказів не здобуто є безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи.
Таким чином, суд всупереч вимогам п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України не розглянув всі вимоги і цей недолік не був і не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині позовних вимог і обґрунтовуючи свої висновки тим, що позивачка на час смерті спадкодавця не була його дружиною, оскільки шлюб між ними розірвано в судовому порядку, суд не звернув уваги на вимоги КпШС України, який діяв на час ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу, щодо моменту припинення шлюбу.
Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання від 06.04.2007 р., у розгляді даної справи брала участь секретар судового засідання Тичковська Н.І., а в рішенні суду від 06.04.2007 р. зазначений секретар судового засідання Андрійчук Т.В. (а. с. 23-28).
За таких обставин, колегія судців приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду від 06 квітня 2007 р. - скасуванню з направленням справи на новий розгляд в суд першої інстанції з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, належно виконати вимоги процесуального закону, з"ясувати обставини спору і прийняти законне і обгрунтоване рішення відповідно до вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 5 ч. 1 ст. 311, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2007 р. скасувати і справу направити на новий розгляд в той же суд іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.