ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 р. | № 60/19-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних подання та скарги | - Заступника прокурора Київської області; - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області |
на постанову | від 15.06.2006 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
у справі | № 60/19-05 |
господарського суду | Київської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Броварисільбуд” |
до | 1. Державного комунального підприємства “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації”; 2. Броварської міської ради; 3. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області |
про | визнання недійсним рішення та визнання права власності |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Гнатюк Р.І. (довіреність від 11.10.2006р. № 01-403); Попов А.Г. (довіреність від 06.09.2006р. № 01-350/1) |
від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3: від прокуратури: | не з’явились Баба-Мірзоєва А.В. (довіреність від 26.12.2005р. № 2-15/3129) Любенко С.В. (довіреність від 13.02.2006р. № 9) Громадський С.О. прокурор відділу Генеральної прокуратури України |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Агрикова О.В.) від 22.06.2005 року по справі № 60/19-05 позовні вимоги задоволено частково; в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення ДКП “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації” від 13.07.2004 року про відмову в реєстрації права власності на гуртожитки за адресою: м. Бровари, вул.Грушевського, 1, вул.Металургів,9 та 13, та рішення про відмову в реєстрації права власності на базу відпочинку “Будівельник”, с.Рожни Броварського району –відмовлено; визнано право власності ВАТ “Броварисільбуд” на гуртожиток № 1, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул.Грушевського, 1, гуртожиток № 2, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул.Металургів, 13, гуртожиток № 3, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул.Металургів, 9, базу відпочинку “Будівельник”, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с.Рожни; зобов’язано Державне комунальне підприємство “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації” у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили здійснити реєстрацію права власності на вказані об’єкти.
Рішення суду в частині відмови в позові вмотивоване тим, що оскільки позивачем не було подано до реєстратора документів, передбачених у додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 07.02.2002 року (далі Положення), відповідач-1 правомірно прийняв рішення про відмову позивачу в реєстрації права власності на нерухоме майно. Що стосується задоволення позову, то суд виходив із того, що по-перше, свідоцтво про власність №35, яке було видане за наслідками завершення приватизації, засвідчує право власності позивача на спірне нерухоме майно, по-друге, спірні об’єкти нерухомості соціально-побутового призначення були передані позивачу безоплатно, оскільки останні були створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства (ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію державного майна”).
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Фаловська І.М., судді –Міщенко П.К., Федоров М.О.) від 15.06.2006 року по справі № 60/19-05 рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2005 року скасовано; позовні вимоги задоволено частково; провадження у справі до Броварської міської ради припинено; позовні вимоги до РВ ФДМ України по Київській області задоволено повністю; визнано право власності ВАТ “Броварисільбуд” на: гуртожиток № 1, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул.Грушевського, 1, гуртожиток № 2, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул.Металургів, 13, гуртожиток № 3, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул.Металургів, 9, базу відпочинку “Будівельник”, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с.Рожни; позовні вимоги до ДКП “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації” задоволено частково; зобов’язано ДКП “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації” у місячний строк здійснити реєстрацію права власності за ВАТ “Броварисільбуд” на гуртожитки: № 1, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул.Грушевського, 1, гуртожиток № 2, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул.Металургів, 13, гуртожиток № 3, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул.Металургів, 9, База відпочинку “Будівельник”, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с.Рожни; в решті задоволення позовних вимог до ДКП “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації” відмовлено; стягнуто з РВФДМ України по Київській області на користь ВАТ “Броварисільбуд” 85,00 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, виходив із того, що останнім не додержано приписів ст.24 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню в повному обсязі. Стосовно задоволення позовних вимог апеляційний суд дійшов висновку, що спірне нерухоме майно соціально-побутового призначення увійшло під час приватизації до статутного фонду позивача, отже реєстратор зобов’язаний зареєструвати право власності позивача на спірні об’єкти. В частині відмови в позові до реєстратора суд виходив із тих же міркувань, що і суд першої інстанції. Суд припинив провадження по справі до відповідача-2 у зв’язку з відсутністю предмету спору.
В касаційному поданні заступник прокурора Київської області просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ “Броварисільбуд” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та ДКП “Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації”, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1, 8, 15, 24 Закону України “Про приватизацію державного майна” ст.ст.32-35, 43 ГПК України.
В касаційній скарзі РВФДМ України по Київській області просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1, 24 Закону України “Про приватизацію державного майна”, п.2.1 Положення, ст.ст.34, 43 ГПК України.
Відзиву на касаційне подання та касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційному поданню представника прокуратури, який його підтримав, пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-3, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційне подання та касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
На спірні правовідносини, пов’язані з безоплатною передачею в грудні 1996 року на баланс позивачу об’єктів соціально-побутового призначення (трьох гуртожитків і бази відпочинку) внаслідок приватизації орендним підприємством “Броварисільбуд” цілісного майнового комплексу цього підприємства шляхом викупу акцій відкритого акціонерного товариства, поширюється дія ст.24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” в редакції від 04.03.1992 року №2163-XII (далі - Закон України № 2163-XII).
Висновки апеляційного суду про входження спірних об’єктів нерухомості (трьох гуртожитків та бази відпочинку) до складу цілісного майнового комплексу, приватизованого позивачем шляхом продажу акцій відкритого акціонерного товариства, ґрунтуються по суті лише на аналізі змісту ст.24 Закону України № 2163-XII в редакції від 04.03.1992 року, відповідно до якого створене у процесі приватизації підприємство, незалежно від способу приватизації, ставало власником майна підприємства, що приватизувалось, у тому числі і власником об’єктів соціальної сфери, які їм передавались безоплатно за умови створення цих об’єктів за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства.
Касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що норма частини 2 статті 24 Закону України №2163-ХІІ в редакції від 03.04.1992 року має диспозитивний характер, тому до внесення до неї змін в лютому 1997 року державне майно (об’єкти соціально-побутового призначення) могло передаватися безоплатно у власність орендних підприємств, оскільки згадана стаття не містила вказівок на незмінність попереднього власника такого нерухомого майна (держави). Разом з тим стаття не містить імперативних вказівок на безоплатну передачу об’єктів соціально-побутового призначення саме і виключно у власність орендних підприємств. Судом же не з’ясовано, у якому правовому режимі здійснено безоплатну передачу майна, які права і обов’язки виникли у ВАТ “Броварисільбуд” у зв’язку з такою передачею майна.
Отже, розглядаючи спір про набуття права власності на об’єкти соціально-побутового призначення в порядку ст.24 Закону України №2163-ХІІ в редакції від 03.04.1992 року, суди мають встановити, що документально (належними доказами) підтверджено те, що об’єкти соціально-побутового призначення передавалися під час приватизації саме у власність відкритого акціонерного товариства, що вони були створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, яке приватизується, покупцю було передано у статутний фонд цілісний майновий комплекс, вартість якого встановлена з врахуванням майна (об’єктів соціально-побутового призначення), щодо якого встановлені пільги.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд припустився істотної неповноти при розгляді даної справи, оскільки матеріали, на які він послався на підтвердження факту створення спірних об’єктів за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) позивача (т1 а.с.31-42) про таке не свідчать. В матеріалах справи взагалі відсутні докази створення спірних об’єктів за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) правопопередників позивача.
Судом належним чином не досліджено плану приватизації ОП “Броварисільбуд”, зокрема на предмет того, чи було зменшено ціну, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни спірного майна.
Судом не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що по акту прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу ОП “Броварисільбуд” від 30.12.1996 року спірні об’єкти передані в господарське відання безкоштовно по залишковій вартості (т.1 а.с.46-47). Згідно додатку до акту прийому-передачі приватизованого майна ОП “Броварисільбуд” від 30.12.1996 року спірне майно не було передано до статутного фонду ВАТ “Броварисільбуд” (т.2 а.с.47-52). Відповідно до матеріалів інвентаризації 2000-2005 років вбачається, що сам позивач визнавав той факт, що спірне майно не увійшло до його статутного фонду під час приватизації і залишилось державним майном (т.2 а.с.58-65).
З огляду на викладене касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115 ГПК України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд в частині задоволених позовних вимог для достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та їх подальшого врахування в сукупності з фактичними обставинами, встановленими судом першої інстанції.
В частині скасування рішення суду першої інстанції, який прийняв рішення, що стосується прав і обов’язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, без залучення його до участі в справі, то постанова суду апеляційної інстанції є правомірною і в цій частині підлягає залишенню без змін.
Так само правомірно відмовлено в задоволенні позову до відповідача-1 про визнання недійсними рішень Броварського міжміського бюро технічної інвентаризації від 13.07.2004 року про відмову в реєстрації права власності на гуртожитки за адресами: вул. Грушевського, 1, вул. Металургів, 9 та 13 в м. Бровари та про відмову в реєстрації права власності на базу відпочинку “Будівельник” в с. Рожни Броварського району, оскільки судом встановлено, що подання документів для такої реєстрації було здійснено з порушенням порядку, встановленого Положенням, а саме, позивачем до заяви про реєстрацію права власності було додано документи, що не передбачені Додатком 1 Положення, що є підставою для відмови у реєстрації таких прав.
Що стосується позовної вимоги про визнання права власності на спірні об’єкти нерухомого майна до відповідача-2, то в цій частині позовних вимог апеляційний суд вірно припинив провадження у справі за відсутністю предмету спору враховуючи наступне.
Судовою колегією на підставі статті 24 ГПК України було залучено до участі у справі в якості іншого відповідача-3 регіональне відділення ФДМ України по Київській області, оскільки, як встановлено вище, саме останнє є належним відповідачем у справі.
Вищевикладене підтвердив і відповідач-3, який зазначив, що він здійснює повноваження власника щодо спірного майна на території Київської області та оспорює право власності позивача на спірні об’єкти нерухомості.
За таких обставин відповідач 2 ніколи не був власником спірного майна та останнє не передавалось до комунальної власності територіальної громади м. Бровари. Крім цього, рішенням Господарського суду Київської області від 24.09.2004 року по справі № 294/12-04 визнано недійсним рішення Броварської міської ради від 10.06.2004 року № 476-22-24 “Про надання згоди на безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Бровари гуртожитку № 1 по вул. Грушевського, що перебуває на балансі ВАТ “Броварисільбуд”.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п. 3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання заступника прокурора Київської області від 14.07.2006 року №05/1-4242-05 та касаційну скаргу РВ ФДМ України по Київській області від 14.07.2006 року б/н на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року у справі № 60/19-05 задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року у справі № 60/19-05 скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог та стягнення державного мита та судових витрат (пп.5, 6, 7, 8, 10) та в цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
В іншій частині постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року у справі № 60/19-05 –залишити без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |