ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

17 жовтня 2006 р.

№ 23/139

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Т. Костенко

за участю представників:

позивача

не з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

відповідача

не з’явилися  (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЛ УТРІП –Україна”

на  постанову

від 27.06.2006р. Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 23/139 господарського суду м. Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЛ УТРІП –Україна”

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна –Текстиль Маркет”

про	стягнення 63952,50 грн.

          

В С Т А Н О В И В:

ТОВ “БІЛ УТРІП –Україна” звернулося до господарського суду господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ “Україна –Текстиль Маркет” 48915,65грн. основного боргу, а також збитки від інфляції в сумі 11800,13грн. за період з 01.01.2004р. по 29.03.2006р. та 3% річних від простроченої суми за період з 01.01.2004р.29.03.2006р. в сумі 3236,72грн.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ “БІЛ УТРІП –Україна” свої зобов’язання за договором № 2 від 08.0.2003р. виконав належним чином, а саме, передав  ТОВ “Україна – Текстиль Маркет” товар на загальну суму 68277,08грн., що підтверджується відповідними накладними.

ТОВ “Україна –Текстиль Маркет” за отриманий товар здійснив оплату частково у сумі 19361,43грн..

Отже, заборгованість складає 48915,65грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.04.2006р. позовні вимоги задоволено частково, а саме, стягнуто з ТОВ “Україна Текстиль Маркет” на користь ТОВ “БІЛ УТРІП –Україна” основного боргу в сумі 48915,65грн., збитків від інфляції в розмірі 11800,13грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 789,30грн. з посиланням на приписи статей 525, 526, 530, 550 Цивільного кодексу.

За апеляційною скаргою ТОВ «Україна Текстиль Маркет»Київський апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського суду       м. Києва від 17.04.2006р. в апеляційному порядку і постановою від 27.06.2006р. скасував його, у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

Постанова мотивована тим, що за умовами пункту 2.1 договору, розрахунок за поставлений  товар здійснюється відповідачем після реалізації товару кожні 10 днів, тобто виконання зобов’язання відкладене до настання певної події - реалізації товару.

Згідно зі статтею 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладна обставина).

Оскільки відповідачем товар не був реалізований в повному обсязі, то строк оплати за цей товар не настав.

ТОВ «БІЛ УТРІП - Україна»подало до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва, в якій просить постанову  у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі обґрунтовуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судам норм матеріального права, а саме, статей 599, частини першої статті 631 Цивільного кодексу України.

Зокрема, заявник у касаційній скарзі звертає увагу суду на те, що в даному випадку, мало місце прострочення виконання грошового зобов’язання ТОВ «Україна Текстиль Маркет»на користь ТОВ «БІЛ УТРІП –Україна».

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на підставі договору № 2 від 08.10.2003р. ТОВ «БІЛ УТРІП - Україна»зобов’язався поставити, а ТОВ «Україна Текстиль Маркет»- прийняти та оплатити товари відповідно накладної на реалізацію товару.

ТОВ «БІЛ УТРІП - Україна»свої зобов’язання виконало належним чином, передав відповідачу товар на загальну суму 68277,08грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи накладними: № 25 від 08.10.2003р., № 26 від 08.10.2003р. та № 30 від 10.12.2003р.

ТОВ «Україна Текстиль Маркет»свої зобов’язання щодо сплати за отриманий товар виконав частково, на загальну суму 19361,43грн. ( виписки з банку від 08.12.2003р., від 05.02.2004р., від 15.04.2004р., від 07.05.2004р., від 27.05.2004р., від 17.09.2004р.).

Станом на час звернення з позовом до суду  заборгованість становить 48915,65грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

За приписами частини другої пункту 1 статті 530 вказаного Кодексу, зобов’язання, строк  (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції було встановлено, що за умовами пункту 2.1 договору, розрахунок за поставлений  товар проводиться після реалізації товару ТОВ «Україна Текстиль Маркет»кожні 10 днів, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок у банку або за прибутковим касовим ордером у касу «Продавця».

Разом з цим, судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи умови визначені у пункті 2.1 договору досліджені не були.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що суди першої та апеляційної інстанції не з’ясували дійсні права і обов’язки сторін за  договором, умови, за якими товар передавався ТОВ «Україна Текстиль Маркет»та стан виконання  зобов’язання з його боку з урахуванням умов визначених у пункті 2.1 договору, а відтак суди не встановили обставин, які б давали підставу для висновку чи мало місце прострочення грошового зобов’язання з боку ТОВ «Україна Текстиль Маркет» чи навпаки.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

За приписами статті 43 цього Кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

 Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи, що застосування норм матеріального права цілковито залежить від повноти та правильності встановлення обставин справи, судові рішення не можна визнати законними.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду м. Києва від 17.04.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006р. у справі           № 23/139 господарського суду м. Києва скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційну скаргу ТОВ «БІЛ УТРІП - Україна» - задовольнити частково.

Головуючий                                                                                    Т. Дроботова

Судді                                                                                                Н. Волковицька

                                                                                               

                                                                                                                                 Т. Костенко