ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

          У лютому 2006 року військовий прокурор Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, від імені якого діє Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України,  звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до ПМП “Строймонтаж”  про зобов’язання виконати умови договору     № 227/ДБ –60Д від 22.09.2005р. на придбання квартир в порядку пайової участі в будівництві житла та додаткових угод до нього № 1/120                    від 19.12.2005р., № 2/60 від 22.11.2005р., № 3/60 від 09.12.2005р. та № 4/60 від 16.12.2005р. щодо збудування  та передачі Міністерству оборони України 40 квартир загальною площею 2289,43кв.м. у 176 –квартирному житловому будинку по віл. 6-го Грудня, м. Олександрія Кіровоградської області, згідно з адресним переліком квартир (додаток № 1 до договору № 227/ДБ/60Д          від 22.09.2005р.).

Крім того, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.05.2006р., заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 203136грн.

Позивач у позовній заяві зазначив, що за умовами пункту 1.3 договору № 227/ДБ-60Д від 22.09.2005р., укладеного між Міністерством оборони України та ПМП “Строймонтаж”, останній зобов’язувався збудувати та передати Міністерству оборони України 40 квартир загальною площею 2289,43 кв.м. у 176 –квартирному житловому будинку по вул. 6-го Грудня, м. Олександрія Кіровоградської області, у термін до 30 листопада 2005р.

Водночас, Міністерство оборони України зобов’язувалося забезпечити фінансування цього будівництва.

Пунктами 2.1 та 2.2 договору передбачено, що загальна сума фінансування складає 4278944,67грн. й перерахування коштів здійснюється поетапно.

При цьому, останні 5% від загальної суми фінансування будівництва Міністерство оборони України перераховує у продовж 10 днів після підписання сторонами акта прийому –передачі житла.

У наступному сторонами були укладені додаткові угоди до вказаного договору, а саме, № 1/120 від 19.10.2005р., № 2/60 від 22.11.2005р., №3/60 від 09.12.2005р. та № 4/60 від 16.12.2005р., якими було уточнено джерело фінансування будівництва та змінено строк передачі квартир з 30 листопада на 31 грудня 2005р.

На виконання договору № 227/ДБ-60Д від 22.09.2005р. Міністерство оборони України перерахувало ПМП “Строймонтаж” кошти у розмірі 40649997,44грн.

Актом взаємозвірки від 15.02.2006р. підтверджується заборгованість ПМП “Строймонтаж” перед Міністерством оборони України.

Однак, в порушення вимог умов договору, на час звернення з позовом до суду ПМП “Строймонтаж” свої зобов’язання перед Міністерством оборони України щодо передачі квартир не виконало.

За приписами статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позовні вимоги не визнав з тих підстав, що відповідно до  частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане в наслідок прострочення кредитора.

У даному випадку, прострочення ПМП “Строймонтаж” із будівництва і передачі 40 квартир у термін до 30.11.2005р. загальною площею 2289,43 м.кв. у 176 квартирному житловому будинку по вул. 6-го Грудня, м. Олександрія Кіровоградської області зумовлено простроченням Міністерства оборони України з фінансування будівництва, а тому заявлені позивачем вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.05.2006р. позовні вимоги задоволено частково, а саме, зобов’язано ПМП «Строймонтаж»передати Міністерству оборони України 40 квартир у 176 –ти квартирному житловому будинку по вул. 6-го Грудня, м. Олександрія Кіровоградської області, згідно договору № 227/ДБ-60Д від 22.09.2005р. до 28 червня 2006р., посилаючись при цьому на обґрунтованість та законність зазначених позовних вимог на підставі приписів статей 526, 530 Цивільного кодексу України.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 203136грн. відмовлено з мотивів, порушення позивачем своїх обов’язків з фінансування об’єкта будівництва.

За апеляційною скаргою ПМП «Строймонтаж»Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 18.07.2006р. рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.05.2006р. залишив без змін з тих же підстав.

ПМП «Строймонтаж»подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заявник у касаційній скарзі, зокрема, не погоджується з судовими рішеннями у даній справі в частині встановлення строків для передачі квартир Міністерству оборони України і вважає, що рішення  в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ні в позовній заяві, ні в уточненнях до неї,  не містилося  вимоги щодо встановлення строків виконання зобов’язання за договором.

Заслухавши доповідь судді –доповідача,  пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами першої та апеляційної під час розгляду справи, між Міністерством оборони України та ПМП «Строймонтаж»був укладений договір № 227/ДБ-60Д придбання квартир в порядку пайової участі в будівництві житла від 22.09.2005р. з Додатком № 1 (адресний перелік квартир); Додатком № 2 (графік фінансування); Додатковими угодами до договору № 1/120                     від 19.10.2005р., № 2/60 від 22.11.2005р., 3/60 від 09.12.2005р., № 4/60          від 16.12.2005р.

За умовами пункту 1.3 договору № 227/ДБ-60Д від 22.09.2005р. ПМП “Строймонтаж” зобов’язувалося збудувати та передати Міністерству оборони України 40 квартир загальною площею 2289,43 кв.м. у 176 –квартирному житловому будинку по вул. 6-го Грудня, м. Олександрія Кіровоградської області, у термін до 30 листопада 2005р.

Водночас, Міністерство оборони України зобов’язувалося забезпечити фінансування цього будівництва.

Пунктами 2.1 та 2.2 договору передбачено, що загальна сума фінансування складає 4278944,67грн. й перерахування коштів здійснюється поетапно.

При цьому, останні 5% від загальної суми фінансування будівництва Міністерство оборони України перераховує у продовж 10 днів після підписання сторонами акта прийому –передачі житла.

У наступному сторонами були укладені додаткові угоди до вказаного договору, а саме, № 1/120 від 19.10.2005р., № 2/60 від 22.11.2005р., №3/60 від 09.12.2005р. та № 4/60 від 16.12.2005р., якими було уточнено джерело фінансування будівництва та змінено строк передачі квартир з 30 листопада на 31 грудня 2005р.

На виконання договору № 227/ДБ-60Д від 22.09.2005р. Міністерство оборони України перерахувало ПМП “Строймонтаж” кошти у розмірі 40649997,44грн.

Актом взаємозвірки від 15.02.2006р. підтверджується заборгованість ПМП “Строймонтаж” перед Міністерством оборони України.

Таким чином, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено виконання Міністерством оборони України взятих на себе зобов’язань, передбачених пунктом 2.2 договору щодо перерахування грошових коштів за будівництво об’єкту у повному обсязі.

При цьому, відповідачем зобов’язання за вказаним договором стосовно передачі позивачу квартир виконані не були.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимотати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

У пункті 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні  договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, а також встановлені господарськими судами обставини справи, касаційна інстанція визнає обґрунтованими та законними судові рішення прийняти у даній справі.

Крім того, виходячи з приписів статей 83 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає правомірним визначення судом першої інстанції під час прийняття у судовому рішенні строку примусового виконання зобов’язання в натурі.

Доводи заявника вказані у касаційній скарзі судова колегія вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

При цьому, у судовому засіданні під час розгляду касаційної скарги, представниками сторін був підтверджений факт виконання судового рішення щодо передачі квартир Міністерству оборони України.

Керуючись  статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.05.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. у справі № 2/41 залишити без змін, а касаційну скаргу ПМП «Строймонтаж»–без задоволення.

Головуючий                                                                          Т. Дроботова

Судді                                                                                      Н. Волковицька

                                                                                   Л. Рогач