Справа № 22-1067 2006 року Головуючий суддя у І інстанції - Бердій М.А.
Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк З.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Шимківа С.С., Ковалевича С.П.;
секретар судового засідання Іванова І.С.,
з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" на рішення Рівненського міського суду від 11 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 11 травня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої в результаті ДТП. З відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 стягнено 46496,33 грн. відшкодування матеріальної та 2000 грн. відшкодування моральної шкоди; на користь позивача ОСОБА_2 - 3000 грн. відшкодування моральної шкоди і 2873,5 грн. судових витрат у справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач просить апеляційний суд його скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права. Вважає, що сума відшкодування матеріальної шкоди, визначена спеціалістом-автотоварознавцем, є явно завищеною. Сам дефектний акт не відповідає пошкодженням, що зазначені працівниками міліції у протоколі огляду транспортних засобів. Зазначений акт оцінювачем був складений без участі представника заводу. Незважаючи на те, що присуджена на користь позивачки сума відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль визначена в сумі 46496,33 грн., а вартість автомобіля до ДТП становила близько 65 тисяч грн. - суд не вирішив питання про передачу цього автомобіля та пошкоджених деталей відповідачу. Автотоварознавчої експертизи у справі також не проведено. Докази заподіяння позивачам моральної шкоди у справі відсутні.
У запереченні на апеляційну скаргу позивачі рішення місцевого суду рахують законним і обгрунтованим, а подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду визнав, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобілю позивачки була заподіяна матеріальна шкода, сталася з вини його працівника. Проте повністю підтримав свої доводи, які викладені ним в апеляційній скарзі, і просив апеляційний суд про їх задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з висновком спеціаліста-автотоварознавця від 23 серпня 2005 року розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачці як власникові автомобіля Хонда в результаті ДТП, становить 46 496,33 грн. Оскільки відповідач не погодився із цією сумою, яка була визначена спеціалістом, місцевий суд задовольнив його клопотання і з метою встановлення розміру заподіяної позивачці дійсної шкоди своєю ухвалою від 25 листопада 2005 року призначив у справі автотова-рознавчу експертизу. Її проведення було доручено експертам Львівського НДІСЕ. Проте відповідач коштів на проведення цієї експертизи не оплатив, у зв"язку з чим ухвала суду 17 січня 2006 року експертною установою була повернена без виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 86 ЦПК України кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Тому з урахуванням наведених обставин та вимог закону посилання апелянта у
скарзі на те, що судом першої інстанції по справі не була проведена автотоварознавча експертиза, на увагу не заслуговують.
Подана відповідачем апеляційна скарга клопотання про призначення у справі такої експертизи апеляційним судом також не містить.
Підстав сумніватися в об"єктивності висновку спеціаліста-автотоварознавця від 23 серпня 2005 року про розмір заподіяної позивачці матеріальної шкоди в апеляційного суду немає, самим відповідачем таких доказів суду не подано. Твердження апелянта про невідповідність складеного спеціалістом дефектного акту тим пошкодженням, які зазначені працівниками міліції у протоколі огляду транспортних засобів, не грунтуються на матеріалах справи.
З копії телеграми на а. с. 8 та інших документів вбачається, що відповідач був повідомлений про складання дефектного акту. Проте участі в цьому не прийняв і клопотань про відкладення огляду пошкодженого автомобіля спеціалістом не подавав.
Посилання апелянта в скарзі на те, що постановляючи рішення на користь позивачки, місцевий суд не вирішив питання про передачу пошкоджених деталей і автомобіля відповідачу, є безпідставними, оскільки залишкова вартість пошкодженого автомобі-
ля після аварії становила близько 20000 грн. (65000 - 46000). Він і далі придатний для використання за своїм призначенням і до цього часу ремонтується позивачкою, про що вона ствердила в судовому засіданні. З проханням передати пошкоджені деталі відповідач до позивачки теж не звертався.
Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала через каліцтво або інше ушкодження здоров"я і т. і.
Судом безспірно встановлено, що тілесні ушкодження позивачу та пошкодження автомобілю позивачки були заподіяні з вини відповідача. Через це доводи апелянта про відсутність доказів стосовно заподіяння позивачам моральної шкоди є необгрунтованими.
Підстав для направлення справи на новий судовий розгляд у справі також немає.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 11 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.