Справа № 5174                                       Головуючий в 1 й інстанції - Мороз В.П.

Категорія - 39                                       Доповідач - Котушенко С.П.

УХВАЛА

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

28  вересня  2006  року  колегія  суддів  судової палати з  цивільних справ  апеляційного  суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Рудь В.В. суддів - Котушенко С.П., Лисичної Н.М. при секретарі - Туровій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську   цивільну справу за апеляційною скаргою    ОСОБА_1    на    рішення    Індустріального    районного    суду М.Дніпропетровська від 15 червня 2006 року за його позовом до комунального підприємства міська лікарня №17 М.Дніпропетровська (третя особа - ОСОБА_2) про зняття дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

23 березня 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства міська лікарня №17 М.Дніпропетровська про зняття дисциплінарного стягненая, посилаючись на те, що він працює у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1. 9 березня 2004 року наказом НОМЕР_1йому оголошено догану за систематичне порушення трудової дисципліни, а саме: запізнення на роботу та самовільний уход з роботи.

Вважаючи зазначений наказ незаконним, бо запізнень на роботу він не допускав, а 17 лютого 2004 року залишив робоче місце на час раніше з дозволу свого безпосереднього керівника ОСОБА_3, позивач просив зняти вказане дисциплінарне стягнення.

4 жовтня 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з аналогічним позовом, мотивуючи це тим, що 30 червня 2004 року наказом НОМЕР_2 йому оголошено догану за систематичне невиконання без поважних причин своїх функціональних обов'язків.

Цей наказ також вважає незаконним, оскільки він був ознайомлений з своїми функціональними обов'язками тільки 28 квітня 2004 року - в день проведення перевірки його роботи комісією, члени якої не дали йому ознайомитись зі скаргами хворих. Крім того перед початком перевірки з його робочого столу зник цілий ряд документів, а саме: карточки хворих, систематичні талони, плани роботи, щоденник і т.п., а у більшості хворих карточки знаходились на руках, тому позивач просив зняти і це дисциплінарне стягнення.

18 жовтня 2004 року позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи це тим, що наказом НОМЕР_3 він був звільнений з роботи по п.З ч.І ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Вважаючи, що накази про звільнення та накладення дисциплінарних стягнень були складені з метою покарання його за звернення в міськздраввідділ, де він виклав факти вимагання грошей головним лікарем з співробітників лікарні, позивач просив поновити його на роботі, стягнути з відповідача заробітну плату за вимушений прогул та 30000 гр. на відшкодування моральної шкоди і покласти на головного лікаря ОСОБА_2 відповідальність по відшкодуванні зазначених сум лікарні.

Ухвалою Індустріального районного суду М.Дніпропетровська від 26 травня 2005 року всі справи за позовами ОСОБА_1 об'єднані в одне провадження.

Рішенням Індустріального районного суду М.Дніпропетровська від 15 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення, як необгрунтованого та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить передбачених ст.ст.309-311 ЦПК України підстав для задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що з 1975 року позивач знаходився з відповідачем в трудових правовідносинах на різних посадах, а з 1 лютого 2002 року працював ІНФОРМАЦІЯ_1. 9 березня 2004 року наказом НОМЕР_1йому оголошено догану за систематичне порушення трудової дисципліни, а саме: запізнення на роботу та самовільний уход з роботи.

30 червня 2004 року наказом НОМЕР_2 позивача повторно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичне невиконання без поважних причин своїх функціональних обов'язків.

Наказом НОМЕР_3 він був звільнений з роботи по п.З ч.І ст.40 КЗпП України.

Відповідно до вказаної норми закону трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов правильного висновку, що позивач допускав порушення трудової дисципліни та систематично не виконував без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором, за що обґрунтовано до нього двічі було застосовано стягнення у вигляді догани та а потім звільнено з роботи за згодою профспілкового комітету.

Розглядаючи виниклий спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимоги закону. Висновки суду досить обґрунтовані і підтверджуються наявністю в матеріалах справи доказів.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не мають правового значення для вирішення спору, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Згідно ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів, належить суду, який оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Індустріального районного суду М.Дніпропетровська від 15 червня 2006 року залишити без

зміни.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДІ: