Апеляційний суд Дніпропетровської області м. Кривий Ріг

Справа 22ц-11666                                  Головуючий у першій

Категорія    21\2                                       Інстанції Валуєва В.П.

Доповідач Соколан Н.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Барильської А.П.

Суддів - Соколан Н.О.Ляховської І.Є.. при секретарі - Чубіній А.В. за участю  позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 представника відповідача ВАТ «КЗРК» Артеменко Світлани Миколаїни

Відділення Фонду Мороз Нінель Юріївни розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скарзі Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення недорахованої суми відшкодування шкоди у зв'язку з профзахворюванням

Встановила:

У вересні 2005 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом

до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний

комбінат" ( надалі - ВАТ "КЗРК"),Криворізького державного управління

гідрозахисту «Кривбасгідрозахст» та Відділення виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України в м. Кривому Розі ( надалі - Фонд

соціального    страхування)        про     стягнення    недорахованої    суми

відшкодування шкоди у зв'язку з профзахворюванням.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з ВАТ "КЗРК" недораховану частину втраченого заробітку у розмірі 5646,80 грн компенсацію за недораховану частину втраченого заробітку в розмірі 2193грн.92 коп.; компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 10 тисяч гривень, стягнути з Фонду соціального страхування не донараховані

страхові виплати в розмірі 17726 грн 77 коп., і починаючи з 01 березня 2006 року., стягувати /зобов'язавши примінити коефіцієнт 1,203\ щомісячні страхові виплати в розмірі по 624 гр.30 коп. до зміни обставин, що тягнуть за собою перерахунок.

Рішенням Дзержинського районного суду від 17 травня 2006 року позов задоволений частково, на користь ОСОБА_1. стягнуто: з ВАТ "КЗРК"- не донараховану частину втраченого заробітку в сумі 5646грн 80 коп., компенсацію за не донараховану частину втраченого заробітку в сумі 21 93 грн.92 коп., компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 4000 грн держмито на користь держави в сумі 95грн.40 коп; з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі- не донараховані страхові виплати в сумі 17726 грн 77 коп та стягнуто з 1.03.2006 року щомісячні страхові виплати в сумі 624 грн 30 коп до періоду виникнення обставин на перерахунок страхових виплат.

В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з ВАТ «КЗРК» і направлення справи на новий розгляд в той самий суд в зв'язку з необґрунтованістю рішення суду та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права. Зокрема ВАТ «КЗРК» вважає, що належним відповідачем по справі є державне управління «Крибасгідрозахист», яке виплачувало позивачу щомісячні виплати відшкодування шкоди в зв'язку з пошкодженням здоров'я та передавало справу позивача Фонду соціального страхування. Судом не було досліджено питання фактичного підвищення тарифних ставок та окладів по ВАТ «КЗГК» за період з 1.07.1994 року по 1.05. 2000 року та необхідність застосування коефіцієнта 2,0 з 01 липня 1994 року. Суд не взяв до уваги що при застосуванні вказаного коефіцієнта підвищення тарифних ставок ( посадових окладів) на підприємстві відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці. Судом не дана належна оцінка економічному обгрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів на підприємстві. Судом не взяті до уваги галузеві угоди. Суд безпідставно стягнув з ВАТ «КЗРК» моральну шкоду і не врахував, ту обставину ,що з 1.04.2001 року виплата сум відшкодування шкоди покладена на Фонд соціального страхування. Суд стягнув заборгованість з 1.07.1994 року по 1.04.2001 року не враховуючи строку позовної давності. Суд необгрунтовано стягнув на користь позивача компенсацію за несвоєчасно виплачені суми відшкодування шкоди,  так як згідно Постанови КМУ від 20.12. 1997 року № 1427 компенсація нараховується за несвоєчасно виплачену заробітну плату.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «КЗРК» піддягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу не застосовувались коефіцієнти підвищення ставок, посадових окладів по ВАТ «КЗРК», у зв'язку з чим виникла заборгованість по щомісячним відшкодуванням шкоди.

Однак з таким    висновком погодитись неможливо, так як він зроблений на неповно досліджених обставинах по справі.

Згідно пункту 41 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (далі Правила) якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.

Згідно роз'яснень Верховного Суду України у пункті 22 Постанови Пленуму від 27.03. 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» де зазначено, що виплати призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Однак всупереч зазначених правил суд стягнув недоплачені виплати за весь період з 1.02.1995року.

Крім того, відповідно до пункту 28 Правил перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Вирішуючи спір суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунок на повний календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування нарахованого позивачу встановлені обмеження.

В зв'язку з тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалене рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. 303,307,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити повністю.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рога від 17 травня 2006   року  скасувати.

Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.