Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-2158/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2012 року            м. Олевськ

          Суддя Олевського районного суду Житомирської області Стратович О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про зобов’язання провести донарахування та виплату доплати до пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачених ст.ст.39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та державної соціальної допомоги до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести донарахування та виплату їй за період з 01.12.2010 року по 31.07.2011 року доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбаченої ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.12.2010 року по 31.07.2011 в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, та державної соціальної допомоги до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 01.01.2008 року по 01.08.2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Свої вимоги мотивує тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на радіоактивно забрудненій території, отримує пенсію та має право на зазначені пільги. Однак відповідачем вищезазначені кошти нараховуються та виплачуються з порушенням чинного законодавства. Позивач звертався до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з прохання провести перерахунок та виплату йому доплати до пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, однак відповідачем йому було відмовлено, що стверджується листом відповідача від 18.07.2011 року №6440/02.

Позивач згідно поданої позовної заяви, просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача УПФ України в Олевському районі в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, не повідомив про причини неявки, тому справа розглядається без його участі.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Територія, на якій проживає позивач, а саме с. Білокоровичі Олевського району Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року –відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією паспорту позивача, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії Б № 437685.

Позивач на даний час є непрацюючим пенсіонером за віком і отримував щомісячно у відповідача з 01.12.2010 року та по даний час доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі 10,50 грн., додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, а також державну соціальну допомогу до пенсії як дитина війни, тобто отримувала виплати в розмірах, передбачених постановою КМ України від 26 липня 1996 року №836, постановою КМ України від 28 травня 2008 року №530, всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що стверджується довідками управління Пенсійного фонду України в Олевському районі від 18.07.2011р. №6439/02, листом відповідача від 18.07.2011 року №6440/02.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст.39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з якої слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується у зоні гарантованого добровільного відселення щомісячна грошова доплата непрацюючим пенсіонерам в розмірі двох мінімальних заробітних плат, які встановлені на час виплати, а також призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до категорії 3, у розмірі 25 % від мінімальної пенсії за віком, а також ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з якої слідує, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Доплата, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, державна соціальна допомога як дитині війни нараховуються та виплачуються за місцем отримання пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закон України “Про соціальний захист дітей війни” визначають порядок і розміри доплати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, державної соціальної допомоги як дитині війни.

Виплата доплати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, державної соціальної допомоги як дитині війни по постанові КМ України від 26 липня 1996 року №836 та постанові КМ України від 28 травня 2008 року №530 є неправомірною, оскільки постанови в цій частині суперечать базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх

утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 1 ст. 40 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України “Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №384/2011 та з урахуванням Положення про ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2, саме зазначені управління забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачами у справах щодо здійснення виплат доплати до пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які проживають на території радіоактивного забруднення за відповідними позовами.

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивача у його праві на отримання доплати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державної соціальної допомоги до пенсії, в розмірах, зазначених в ст.ст.39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, чим порушив його право на соціальний захист.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить про захист своїх прав на отримання доплати до пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особа, яка постійно проживає на території радіоактивного забруднення, та державної соціальної допомоги до пенсії за період з 01.12.2010 року по 31.07.2011 відповідно до ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та 01.01.2008 року по 01.08.2011 року відповідності до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Також ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято закон України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14,22,37 та частині третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Причини пропущених строків звернення до суду не є поважними, тому суд вважає за необхідне відмовити у поновленні пропущених строків звернення.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року, оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 31.08.2011 року, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року, оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 31.08.2011 року, підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року, оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 31.08.2011 року.

Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.

Відповідач є розпорядником коштів на вказані видатки, проте допустив протиправну бездіяльність і позивачу в добровільному порядку заборгованості у повному обсязі не виплатив.

Позивачу в частині зобов’язання відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі в подальшому виплачувати позивачці доплату та додаткову пенсію відповідно до ст.ст.39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та надбавку до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»слід відмовити, оскільки суд, відповідно до ст.ст.105,162 КАС України, має зазначити початкову та кінцеву дату здійснення такого нарахування і не може на майбутнє передбачати певні дії.

Керуючись ст.ст.8, 22 Конституції України, ст.ст.39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року (з змінами і доповненнями), ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 122, 128, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Визнати дії ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбаченої ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” –протиправними.

Визнати дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у відповідності із ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”–протиправними.

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області, ідентифікаційний код 20405093, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат, визначених законодавством щомісячно, за період з 01.02.2011року по 22.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області, ідентифікаційний код 20405093, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 25 % від мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щомісячно, за період з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, ідентифікаційний код 20405093, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, встановивши її на рівні 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за період з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат.

ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області звільнено від сплати державного мита на підставі п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

В решті позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Олевський районний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі винесення резолютивної частини рішення, передбаченої ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:

ОСОБА_3