УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 -4317/2006 рік Головуючий в 1 -й інстанції Грищенко П.О.
Категорія 19 Доповідач - Осіян О.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 року. м. Дніпропетровськ
Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Костюченко Н.Є.
суддів - Осіяна О.М., Баранніка О.П.
при секретарі - Худолій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка Дніпропетровської області
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У квітні 2006 року позивач звернувся до суду із позовом в якому вказував на те, що він тривалий час працював на підприємстві ВАТ "Павлоградвугілля". За висновком МСЕК від 05.07.2004 року йому встановлено втрату професійної працездатності 40 % в зв'язку із професійним захворюванням - хронічна дискогенна попереко-крижова полірадикулопатія, а також третю групу інвалідності безстроково. Цим йому заподіяно моральну шкоду, оскільки він обмежений в працездатності та рухах, відчуває постійні болі, що порушує його нормальні життєві умови. Тому просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 70 000 гривень.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто із відповідача на користь позивача 40 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці Дніпропетровської області ставить питання про скасування рішення суду, та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки суд не врахував всі обставини у справі, а саме те, що п.27 ст.77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якими передбачається виплата моральної шкоди, а тому відпали підстави для задоволення позову. Крім того, не проведена експертиза щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди.
Перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати, постановивши у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову із наступних підстав.
Постановлюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що професійне захворювання, отримане позивачем, пов'язане із виробництвом, оскільки потерпілий працював на підприємстві ВАТ "Павлоградвугілля", а за висновком МСЕК від 21.02.2000 року йому встановлено стійку втрату професійної працездатності 65 % в зв'язку із професійним захворюванням, а з 2001 року 40 % втрати професійної працездатності.
Оскільки позивач є інвалідом, постійно відчуває наслідки хвороб, стан його здоров'я є незадовільний, а це примушує його пристосовуватися та організовувати своє повсякденне життя по новому, суд на підставі ст.ст.21 п "е", 28 ч.З, 34 ч.З Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" задовольнив позовні вимоги позивача, стягнувши із відповідача грошову суму на відшкодування шкоди.
Але із такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені без врахування обставин у справі та норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст.12 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року, яка існувала в редакції на час встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності відшкодування моральної шкоди було покладено на власника підприємства.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" було введено в дію в 2001 році, тобто після встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності.
Згідно роз'яснень п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди" на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій.
Відповідно до абзацу другого п.З Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
За таких обставин на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не може бути покладено обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.
В зв"язку із цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись абзацом другим п.З Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст.12 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року, ст. 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2006 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.