АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц - 4305 / 2006                                  Головуючий в 1 інстанції - Слоквенко Г.П.

Категорія - 1/5                                                       Доповідач   - Глущенко Н.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

v

26 вересня 2006 року            Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    - Глущенко Н.Г.

суддів                - Григорченка Е.І., Можелянської З.М.

при секретарі   - Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від   12 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, СТОВ « Примула», СТОВ « АгроМайстер» про    витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12.05. 2006 року та ухвалити нове рішення про відмову позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі.

Зазначеним рішенням ОСОБА_1 відмовлено в її позовних вимогах про витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди /а.с. 153-157/.

Як на підстави апеляційної скарги відповідач посилався на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального закону / а. с. 162-167 /.

Суд першої інстанції встановив, що позивачці згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_1, яке видане 06.08.2002 року Військовою сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області, належить майновий пай члена КСП « Славутич» вартістю 5454 грн. або 0,21% / а. с. 7 /. Згідно договору від 15.04.2000 року позивачка свій майновий пай передала в оренду СТОВ « Примула» строком на 3 роки, тобто до 15.04.2003 року/а. с. 12-14/.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2005 року СТОВ « Примула» ліквідоване / а. с.  53 /, але з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не виключене / а. с. 99 /. В 2004 році діяльність СТОВ « Примула» була фактично припинена.

Майно, яке підлягало поділу, було поділено згідно з рішенням   власників майнових сертифікатів згідно договору « Про спільне користування та розпорядження майном» від 15.04.2000  року,  зареєстрованого у  Військовій  сільській  раді,  реєстраційний  НОМЕР_2, від 23.03.2004 року / а. с. 60-74 / та рішенням комітету пайщиків від 15.04.2004  року / а.  с.   83-84  /.     Відповідно до  договору  про спільне  володіння та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, від 17.06.2004 року-більшість осіб, які мали право на майновий пай, передали належне їм майно в оренду СТОВ « Агро майстер» / а. с. 85-87 /. Безпосередньо позивачці майновий пай не виділявся, але відповідно до вище зазначених рішень від 15.04.2000 року та від 15.04.2004 року позивачці та іншим власникам майна ( 24 особи), які вибули із загального майнового комплексу, було виділено для поділу майно на загальну суму 65183 грн, а саме: автомобіль ЗІЛ-130, причеп тракторний, культиватор, молочний пункт, зерновий склад у с. Вовніги, холодильник / а. с. 64, 83-84 /.  Зазначені рішення  власників майнових паїв, щодо виділу цього майна ні позивачкою, ні іншими особами не оспорювались і не оскаржувались у встановленому законом порядку.

Позивачка зверталася до прокурора Солонянського району щодо незаконних дій відповідачів, але перевіркою прокурора від 19.02.2003 року підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не встановлено / а. с. 145 /.

Майно, виділене згідно рішення власників майнових паїв від 23.03.2004 року, відповідачам не належить, в оренду або інше користування відповідачам не передавалось. Доказів про передачу майнового паю відповідачам позивачка суду не надала, а тому підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння відповідачів немає.

Загальними борами пайовиків було обрано уповноваженого ОСОБА_3 для проведення поділу майна та виділення його в натурі або продажу майнових паїв, що підтверджується протоколом № 1 зборів пайовиків ВАТ « Славутич», які вийшли зі своїми земельними та майновими паями, від 19.11.2005 року / а. с. 76-77 /. З цього рішення вбачається, що всі дії по розподілу майна та виділення його в натурі або продажу майнових паїв були покладені на уповноваженого від пайовиків ОСОБА32, а не на відповідачів. Це рішення позивачкою також не оскаржувалося.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки ні у володінні, ні у користуванні відповідачів майно, виділене позивачці на її майновий пай, не знаходиться, то і не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна у відповідачів.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.