УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 4578 /06 Головуючий у 1 -й інстанції - Залімська Н.В.
Категорія - 9 / 11 Доповідач- Гайдук В.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.
суддів - Дерев'янко О.Г., Козлова С.П.
при секретарі - Сидоренко А.С . розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договору довічного утримання недійсним, про притягнення до кримінальної відповідальності, про відшкодування
моральної шкоди, -
встановила:
У січні 2003 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачки про визнання договору довічного утримання недійсним. Після уточнення позовних вимог ОСОБА_2 просила визнати договір довічного утримання недійсним, притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3, стягнути моральну шкоду.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка посилалася на те, що 21.12.2002 року у другій половині дня у своєму будинку АДРЕСА_1 була знайдена мертвою її бабуся, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. По данній справі Ленінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області порушено кримінальну справу № 67031010 по ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 121 КК України. За ОСОБА_5 повинна була доглядати ОСОБА_3 у відповідності з договором довічного утримання від 30.08.2000 року. Згідно з умовами вказаного договору ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_3 5/6 частин житлового будинку з господарчими побудовами, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Від сусідів позивачка дізналася, що ОСОБА_3 порушувала умови договору довічного утримання, а з серпня 2002 року зовсім припинила виконувати обов'язки за цим договором. Тому просила задовольнити її позов та визнати недійсним договір довічного утримання від 30.08.2000 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у зв'язку з обманом, з неналежним виконанням своїх договірних обов'язків ОСОБА_3, в результаті чого настала передчасна смерть відчужувача майна; винести окрему ухвалу про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності по ч.З ст. 135 КК України і направити її відповідному органу для порушення кримінальої справи і проведення слідства; стягнути на її користь з відповідачки моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Відповідачка проти позову заперечувала і вказувала, що вона виконувала свої обов'язки по догляду за ОСОБА_5, по необхідності з останньою залишалися в ніч члени її родини. Трагічна смерть ОСОБА_5 сталася не у зв'язку з невиконанням за нею доглядом.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2006 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, як необгрунтованого, оскільки судом неправильно застосовані норми процесуального права, а також рішення не відповідає фактичним обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія судців не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм оцінку суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями свідків.
Встановлено судом, і підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, згідно якого ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_3 5/6 частини жилого будинку АДРЕСА_1, а остання зобов'язалася утримувати ОСОБА_5 забезпечуючи її харчами, одягом, здійснювати за нею догляд, надавати необхідну допомогу. Даний договір сторін було нотаріально посвідчено 30.08.2000 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу. 20 грудня 2002 року ОСОБА_5 померла (а.с.23,24). Посилання позивача, що ОСОБА_5 трагічно померла у зв'язку з тим, що відповідачка не доглядала за ОСОБА_5, не найшло свого підтвердження зібраними по справі доказами. Позивачка також посилалася на те, що відповідачка повинна була разом проживати з ОСОБА_5 , але доказів цьому не представила, а за договором довічного утримання такі умови не були передбачені.
За життя ОСОБА_5 не ставила вимоги про розірвання договору. Укладення договору довічного утримання було волевиявленням самої ОСОБА_5, що підтвердили позивачка та її представник. Судом встановлено, що ОСОБА_3 свої обв'язки по договору виконувала.
За таких обставин суд обґрунтовано, на підставі ст.ст. 425,428 ЦК України (1963р), ст.ст.23,230, 744 ЦК України (2003 p.), відмовив ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог.
Викладені в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.218,303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.