Справа № 22а-557/2006 p.              Головуючий у першій інстанції Чепурко В.О.

Категорія - адміністративна                                          Доповідач - Шемець Н.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2006 року                                                                          місто Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого-судді:   ШЕМЕЦЬ Н.В.

суддів: ГУБАР В.С., СТРАШНОГО М.М. при секретарі: РАЧОВІЙ І.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Менського районного суду від 10 серпня 2006 р. про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій прокурора Центрального району м.Сімферополя,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу судді Менського районного суду від 10 серпня 2006 року про відмову у відкритті провадження по справі за його адміністративним позовом про визнання неправомірними дій прокурора Центрального району м. Сімферополя, якою суддя визнав, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що його позов підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства, оскільки зазначеним суб"єктом владних повноважень порушені вимоги ст.ст. 97,99 КПК України при розгляді його заяви про порушення кримінальної справи відносно слідчого СВ Центрального РВ УМВС М.Сімферополя за ознаками ст.ст.365,367 КК України, а висновок судді, що дані правовідносини врегульовані КПК України, є помилковим.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно копій заяв ОСОБА_1 на а.с.11,13-1 За, він 24.10.2005 року звернувся до прокурора АР Крим з вимогами порушити кримінальні справи відносно слідчого СВ Центрального райвідділу міліції м. Сімферополя за ст.ст.365,367 КК України в зв"язку з тим, що після його затримання 28.06.2003 року за підозрою у вчиненні злочину в порушення Правил утримання осіб затриманих і арештованих його тримали в кімнаті для затриманих Центрального РВ СМУ і лише 03.07.2003 року перевели до ІТУ, в результаті чого він був позбавлений їжі та першочергових людських потреб. Про його затримання та місцеперебування родичі повідомлені не були, про що він неодноразово писав скарги   на адресу прокурора, але слідчий жодної скарги не відправив.

03.11.2005 року його заяви були направлені до прокуратури Центрального району м. Сімферополя для розгляду по суті, а у грудні 2005 року він отримав відповідь від прокурора зазначеної прокуратури листа, що заяви розглянуті і в ході перевірки підстав для прийняття заходів прокурорського реагування не встановлено.

Суддя 1 інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження по даній справі, прийшов до висновку, що дані правовідносини регулюються ст. ст. 236,236-1 КПК України, зокрема ст.236 передбачено, що скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокурору, а ст.236-1 передбачено оскарження до суду постанови про відмову у порушенні кримінальної справи , яка подається особою, інтересів якої вона стосується, до суду. Тому вважав, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд вважає помилковим посилання судді на те, що дані правовідносини регулюються ст.ст.236, 236 -1 КПК України. ОСОБА_1 звернувся з заявами до прокурора про порушення щодо слідчого Центрального РВ СМУ кримінальної справи, за вчинені, як він вважає, останнім відносно нього злочинів.

Згідно ст.97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор зобов'язаний не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю. Оскільки заява ОСОБА_1 вже була направлена до належного прокурора, він мав прийняти певне рішення - порушити кримінальну справу або відмовити в порушенні кримінальної справи і відповідно до ст.ст. 98,99 КПК України мав винести процесуальний документ - постанову. І постанова прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується.

По заявах ОСОБА_1 постанова не виносилась і тому він позбавлений можливості її оскаржити.

Вимоги його адміністративного позову полягають у визнанні неправомірними дій суб"єкта владних повноважень прокуратури Центрального району М.Сімферополя та зобов"язання виконати вимоги ст.97 КПК України відносно його заяв.

Дані вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства згідно ст.2 ч.1,2, ст.3,17 ч.1 КАС України, а не в порядку кримінального судочинства.

Тому оскаржувана ухвала судді підлягає скасуванню, з направленням справи до суду 1 інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 195,199ч.1п.6,205, 206, 212 КАС України, апеляційний

суд, -                                 УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу судді Менського районного суду від 10 серпня 2006 року -скасувати, справу повернути до Менського районного суду для належного вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.