справа № 2 - 51 і 2-56 І 2007

РІШЕННЯ     

       Іменем України

26 жовтня 2007 року. Белградський районний суд Одеської області в складі: головуючого - судді Шевера В.Д. при секретарі - Жуковій Т.І. з участю адвокатів - ОСОБА_3. і ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Болграді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна і відшкодування моральної шкоди,  а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації   за частку майна в сумі 5000 гривень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ,  уточнивши свої позовні вимоги,  просить ухвалити рішення,  яким провести поділ рухомого майна між ним і ОСОБА_2..,  при цьому виділити йому рухомого майна на загальну суму 16960 гривень,  а також стягнути з ОСОБА_2. на його користь 3000 гривень для відшкодування йому моральної шкоди,  посилаючись на те,  що він перебував з ОСОБА_2. спочатку з 1986 року у фактичних шлюбних відносинах,  а з 26.02.1994 року і по 12.09. 2002 року - у зареєстрованому шлюбі і за цей період разом з нею придбав майно і гроші вказане ним в його позовній заяві на загальну суму 34970 гривень,  що вказане ним в його позовній заяві майно належить йому і ОСОБА_2. в рівних частках. ОСОБА_1  також стверджує і те,  що ОСОБА_2 в лютому 2005 року пошкодила його паспорт у зв'язку з чим він душевно страждав,  не міг користуватитея своїм паспортом,  що цією дією ОСОБА_2 завдала йому моральну шкоду,  розмір відшкодування якої він визначив в сумі 3000 гривень.

ОСОБА_2 позов ОСОБА_1  про розподіл рухомого майна визнала частково,  посилаючись на те,  що хоча вона проживала і знаходилася у шлюбних відносинах з Фетовим,  але вона у віці 49 років мала своє особисте майно,  а ОСОБА_1  у віці 58 років мав своє особисте майно,  яке він приніс і привіз до неї в її дім,  що за період спільного проживання з ОСОБА_1  вони разом ніякого спільного майна,  за винятком одного уживаного дивана за 100 гривень,  не придбали,  що ОСОБА_1  в травні 2005 року забрав від неї все своє особисте майно на загальну суму 5500 гривень,  що вона погоджується передати ОСОБА_1  вищеназваний диван. ОСОБА_2 вимогу ОСОБА_1  про відшкодування йому моральної шкоди за те,  що вона в лютому 2005 року пошкодила його паспорт визнала частково і погодилася відшкодувати ОСОБА_1  50 гривень.

Разом з тим ОСОБА_2 пред'явила до ОСОБА_1  зустрічний позов і просить стягнути з ОСОБА_1  на її користь 5000 гривень грошової компенсації за проданий ним жилий будинок АДРЕСА_1,  посилаючись на те,  що вона мала право власності на його 1 / 4 частку.

ОСОБА_1  зустрічний позов ОСОБА_2. не визнав,  посилаючись на те,  що проданий ним будинок АДРЕСА_1 належав йому на праві особистої власності і що ОСОБА_2 права власності на названий будинок,  в тім числі на його 1/4 частку,  не мала.

Суд вважає,  що уточнений позов ОСОБА_1  підлягає частковому задоволенню,  а зустрічний позов ОСОБА_2. задоволенню не підлягає.

Відповідно до  ст.  10 і  ст.  60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,  кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається,  як на підставу своїх вимог або заперечень,  доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Сторони спочатку знаходилися у фактичних шлюбних відносинах,  а з 26.02.1994 року і по 12.09.2002 року - в зареєстрованому шлюбі,  що підтверджується свідоцтвами про

реєстрацію шлюбу і про розірвання шлюбу. При цьому,  на момент реєстрації шлюбу ОСОБА_1  було 58 років,  а ОСОБА_2. було 49 років.

Судом встановлено,  що кожний з них до реєстрації шлюбу мав своє особисте рухоме і нерухоме майно. Починаючи спільне проживання в домі ОСОБА_2. ОСОБА_1  привіз і приніс в дім ОСОБА_2. своє особисте рухоме майно.

За період знаходження в зареєстрованому шлюбі сторони спільного майна,  за винятком одного уживаного дивана за 100 гривень,  не придбали. Про це в судовому засіданні пояснила ОСОБА_2 і це ж підтвердив ОСОБА_1

У зв'язку з тим,  що між сторонами склалися неприязненні відносини,  вони 12.09.2002 року розірвали свій шлюб,  а у травні 2005 року ОСОБА_1  забрав з дому ОСОБА_2. своє особисте майно на загальну суму 5500 гривень,  що підтверджується розпискою,  з якої видно,  що ОСОБА_1  одержав від ОСОБА_2. рухоме майно на загальну суму 5500 гривень,  а також показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  які показали суду,  що ОСОБА_1  дійсно забрав від ОСОБА_2 рухоме майно,  яке на автомобілі за два рейси вивіз від неї.

Судом також встановлено,  що будинок № 23 по вул.  Зої Космодем'янської в селі Виноградівка Белградського району належав на праві особистої власності тільки ОСОБА_1 ,  що названий будинок ОСОБА_1  23.03.2006 року продав ОСОБА_7.. Наведене підтверджується довідкою Белградського БТІ від 3.07.2006 року,  з якої видно,  що названий будинок належав на праві власності тільки ОСОБА_1 ,  ця обставина підтверджується також листом Виноградівської сільської ради від 10.07.2006 року. ОСОБА_2 доказів про те,  що особисто нею в серпні 1994 року були понесені витрати на купівлю цього будинку суду не надала.

В лютому 2005 року ОСОБА_2 пошкодила паспорт ОСОБА_1 ,  тобто вирвала з його паспорта аркуш із пропискою ОСОБА_1  в її домі. Наведене підтверджується поясненням сторін,  а також матеріалами адміністративної справи № 160 за 2005 рік.

У зв'язку з цим,  по твердженню ОСОБА_1 ,  діями ОСОБА_2. йому була завдана моральна шкода оскільки,  із врахуванням його віку,  він душевно страждав,  хвилювався,  не міг користуватися своїм пошкодженим паспортом.  ОСОБА_2 частково визнала вимогу ОСОБА_1  про відшкодування йому моральної шкоди.

Враховуючи вік ОСОБА_1 ,  глибину його душевного страждання,  а також вимоги розумності і справедливості,  суд вважає,  що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 50 гривень.

Судом ОСОБА_1 ,  а також ОСОБА_2. пропонувалося надати докази,  які б з достовірністю підтверджували їх кожного позовні вимоги,  але вони таких доказів суду не надали.

ОСОБА_1  і ОСОБА_2 понесли однакові витрати на правову допомогу,  тобто по 500 гривень кожний,  що підтверджується наданими ними квитанціями. За таких обставин суд вважає що їх вимоги один до одного щодо цих витрат задоволенню не підлягають,  оскільки ці витрати сторони понесли однаково на одну і ту ж суму. Разом з тим з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1  підлягають частковому стягненню понесені ним витрати на судовий збір,  а саме 51 грн. за часткове задоволення його вимоги про виділення йому рухомого майна на 100 гривень і 17 гривень - за часткове задоволення його вимоги про відшкодування моральної шкоди на суму 50 гривень,  а всього 51+17= 68 гривень.

Оскільки ОСОБА_1  своєї вимоги,  за винятком одного уживаного дивана за 100 гривень,  не довів,  а ОСОБА_2 не довела своєї зустрічної вимоги,  суд,  керуючись  ст.  10,  60,  79,  88, 131, 209, 212 - 215, 294 ЦПК,   ст.  23, 1167 ЦК,  60,  62,  69 СК України,  суд,

ВИРІШИВ:

Уточнений позов ОСОБА_1 задовільнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 один уживаний диван за 100 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 гривень для відшкодування йому моральної шкоди,  а також 68 гривень судових витрат,  а всього 118 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 5000 гривень грошової компенсації за 1/4 частку будинка АДРЕСА_1 і відшкодування судових витрати - відмовити.

На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана заява про його апеляційне оскарження,  а апеляційна скарга - протягом 20 днів з дня подання названої заяви.