Ц.с.  2-30/07

РІШЕННЯ

іменем України

09 жовтня 2007 року                                                                                 Обухівський

районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кулініченко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Войцеховськнн Н.В.,

за участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного

суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до

ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про визнання договору

дарування    недійсним,     про    визнання    дійсним    договору    купівлі-продажу

квартири,  визнання квартири спільною власністю та визнання права власності

на 1\2 частину квартири

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою до суду,  обґрунтовуючи яку зазначив,  що перебував у шлюбі з відповідачем,  від якого мають дочку - ОСОБА_5,  1988 року народження. В грудні 1993 року їх родини була надана квартира АДРЕСА_1. З метою поліпшення своїх житлових умов,  лікування дитини сторони заощаджували кошти за рахунок власних заробітків,  але погіршення взаємовідносин сторін в грудні 1998 року сприяло розірванню їх шлюбу. В лютому позивач взнав,  що відповідач за рахунок заощаджених ними коштів придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Відповідач сплативши кошти за квартиру уклав договір дарування з ОСОБА_4,  тим самим відповідач уклав удавану угоду,  а тому позивач просить в судовому порядку визнати даний договір дарування недійсним,  визнати договір дарування договором купівлі-продажу,  визнати спірну квартиру їх з відповідачем спільною власністю та стягнути з відповідача на його користь судові витрати сплачені при зверненні до суду.

Позивач в судовому засіданні підтримуючі свої позовні вимоги,  доповнив вимогою про визнання права власності на 1\2 частину спірної квартири за ним та відповідачем,  так як квартира була придбана під час їх шлюбу,  а тому просить в судовому порядку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні з позов погодилась частково,  вказавши,  що вона не заперечує проти задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору дарування та визнання даного договору - договором купівлі-продажу,  так як дійсно нею,  для не сплати більшого розміру коштів при посвідчені договору була укладена удавана угода. В частині інших позовних вимог просить відмовити повністю,  так як вони проживаючі з позивачем в одній квартирі не мали спільних заощаджень,  кожен жив своїм життям,  а квартира була придбана відповідачем за рахунок позичених нею у своєї матери коштів,  тим самим дана квартира є її приватною власністю,  що вказує на безпідставність позовних вимог позивача та підставність щодо відмови в задоволенні його вимог.

Співвідповідач по справі - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась,  але подала письмову заяву,  що позов визнає та просить справу розглядати в її відсутності,  (а.с.  61 т.2)

Третя особа по справі - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу в судове засідання не з'явився,  але подав письмову заяву,  що покази дані на попередніх засіданнях підтримує і просить розглядати справу в їх відсутності,  (а.с.  77 т.2).

Сторони в судовому засіданні з заявами співвідповідача та третьої особи погодились і не заперечили проти розгляду справи в відсутності даних осіб.

Суд заслухавши сторони по справі,  свідків,  дослідивши матеріали справи встановив наступне.

28 липня 1991 року рішенням Московського районного суду м.  Києва шлюб між сторонами по справі був розірваний,  що підтверджується копією рішення,  (а.с.  44-46 т.1).

24 листопада 1993 року позивач,  згідно рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради №480 від 28 вересня 1993 року на склад сім'ї три чоловіка отримав ордер на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1,  що підтверджується копією ордера,  (а.с.  79 т.1.)

06 жовтня 1998 року відповідач отримав від співвідповідача в дар квартиру АДРЕСА_2,  що підтверджується копією договору,  (а.с.  6 т.1)

06 січня 1999 року відділ реєстрації актів громадянського стану Обухівського району Київської області видав відповідачу свідоцтво про розірвання шлюбу,  що підтверджується копією свідоцтва,  (а.с.  24 т.1).

20 травня 1999 року рішенням Обухівського районного суду Київської області за позовом відповідача змінений договір найму жилого приміщення в квартирі АДРЕСА_1,  що підтверджується копією рішення,  (а.с.  69 т.1)

Встановивши обставини справи суд вважає,  що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини 4 статті 174 ЦПК України встановлено,  що «у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову»,  згідно статті 56 ЦК України (в редакції 1963 року (діючого на час виникнення спірних правовідносин)),  статті 235 ЦК України (діючої редакції) встановлено,  що «якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода) то застосовуються правила,  що регулюють ту угоду,  яку сторони дійсно мали на увазі»

Відповідач в судовому засіданні позов щодо визнання недійсним договору дарування та визнання його договором купівлі-продажу визнала повністю.

Крім повного визнання відповідачем позову в даний частині,  вчинення відповідачем удаваної угоди підтверджується письмовими поясненнями співвідповідача (а.с.  7 т.1).

Підтвердженням удаваної угоди на думку суду є також те,  що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другий стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність,  в нашому же випадку відповідач сплатила співвідповідачу кошти,  що вказує на те,  що між ними був укладений договір купівлі-продажу,  а тому суд вважає за необхідне визнати укладений між відповідачем та співвідповідачем 06 жовтня 1998 року договір дарування недійсним та визнати даний договір - договором купівлі-продажу.

Згідно статті 44 КпШС України встановлено,  що шлюб вважається припинений з моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану,  згідно статей 22, 28, 29 даного кодексу встановлено,  що майно,  нажите подружжям під час шлюбу є його спільною сумісною власністю,  кожен із подружжя має рівні права володіння,  користування і розпорядження цим майном; в разі поділу майна,  яке є цільною власністю частки подружжя визнаються рівними; суд може відступити від начала рівності часток,  враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя.

З матеріалів справи,  пояснень сторін вбачається,  що відповідач отримав свідоцтво про розірвання шлюбу 06 січня 1999 року (а.с.  24 т.1),  а договір купівлі-продажу квартири,  що визнано даним рішенням уклав 06 жовтня 1998 року (а.с.  6 т.1),  тим самим відповідачем була придбана квартира до припинення її шлюбу з позивачем,  а тому суд вважає за необхідне визнати дану квартиру спільною власністю сторін.

До зауваження відповідача,  що вони не були подружжям з 1991 року,  часу винесення рішення суду про розірвання шлюбу (а.с.  44-46 т.1),  суд ставиться критично так як дані зауваження спростовуються доказами по справи,  а саме: отримання сторонами по справі,  після рішення про розірвання шлюбу,  ордера на вселення в двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1,  спільне проживання в ній,  проведення ремонту,  спільний відпочинок (а.с.  267 т.1),  спільне запрошення на весілля та відпочинок на ньому ( а.с.  82-85 т.2),  показами свідків даними в судовому засіданні.

Допитані в судовому засіданні свідки - ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 ОСОБА_7,  ОСОБА_8  вказали,  що сторони по справі для них були однією сім'єю з середнім достатком,  вели спільне господарство,  які працювали як за основним місцем роботи,  так і на додаткових роботах,  їх спеціальність користувалась попитом та відповідно оплачувалась.

Свідок ОСОБА_9  в судовому засіданні зазначив,  що сторони по справі є гарними спеціалістами в своїй галузі,  їх послуги користувалися великим попитом,  вони були в нього на весіллі в 1996 році,  як одна родина

Згідно статті 61 ЦПК України встановлено,  що «обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших справ,  у яких беруть участь ті самі особи,  або особа,  щодо якої встановлено ці обставини»,  а рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 1999 року за позовом відповідача до позивача про зміну договору найму жилого приміщення було встановлено,  що сторони по справі в 1993 році отримали двохкімнатну квартиру,  проживали разом,  але з часом,  в зв'язку з погіршенням відносин шлюб був розірваний в 1999 році,  тим самим судом також встановлено,  що сторони проживали до часу розірвання шлюбу однією сім'єю,  несли відповідні витрати по утриманню житла.

При цьому суд оцінюючі покази свідків ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 ОСОБА_7,  ОСОБА_9 ,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_10 ,  матеріали справи (довідки про доходи сторін,  декларації,  акт розподілу майна подружжя) вважає можливим спільне заощадження сторонами по справі на жовтень 1998 року коштів в сумі шість тисяч доларів США.

Покази свідка ОСОБА_10 ,  що вона надала кошти відповідачу судом не можуть бути прийняті до уваги,  так як вони спростовуються вищезазначеними доказами і не знаходять підтвердження.

Розписка про отримання відповідачем від своєї матери коштів не має переваги відносно вищезазначених доказів та не спростовує вимог позивача,  так як розписка була видана за шість місяців до укладання договору купівлі-продажу квартири,  тим самим відсутнє підтвердження що отримані згідно розписки кошти були спрямовані відповідачем на придбання квартири.

Судом не можуть бути прийняти до уваги зауваження відповідача щодо отримання ним від позивача коштів з наданням останньому відповідних розписок як відсутності між ними шлюбних відносин,  ведення спільного господарства,  так як дані розписки підтверджують витрати сторін на утримання місця спільного проживання,  неповнолітньої дитини та їх за ощадність.

Визнаючи квартиру спільною власністю сторін,  суд вважає за необхідне визнати за ними право власності по 1 \2 частині квартири кожному,  так як вони мають рівні права при її розділі і суд не вбачає підстав для відступу від рівності часток подружжя в спільному майні.

Позивачем були понесені витрати при зверненні до суду,  а тому суд відповідно до статті 88 ЦПК України вважає за необхідне задовольнити в даній частині позовні вимоги позивача частково,  а саме стягнути з відповідача судові витрати пропорційно задоволених вимог. Вартість квартири на час покупки склала 6000 доларів США,  що згідно довідки НБУ на 06 жовтня 1998 року складає 20472 грн.,  вартість присудженої позивачу частки складає 10236 грн. (1/2),  тому сума судових витрат повинна складати 102 грн. 36 коп..

Судом були вжиті заходи шляхом накладення арешту на спірну квартиру,  а тому суд вважає за необхідні дані заходи скасувати при вступі рішення в законну силу.

Керуючись  ст.  ст.  3, 10, 15, 59, 60, 61, 72, 88, 174, 213, 215 ЦПК України,   ст.  56 ЦК України(в редакції 1963 року),   ст.  235 ЦК України,   ст.  ст.  22, 28, 29, 44 КпШС  суд

В И Р И Ш І В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Об жовтня 1998 року.

Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3    посвідчений    приватним    нотаріусом    Обухівського    районного

нотаріального округу Об жовтня 1998 року - договором купівлі-продажу,  укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2.

Визнати право власності за ОСОБА_3 на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 102 гри. 36 хоп..

Арешт накладений на квартиру АДРЕСА_2 згідно ухвали суду від 20 травня 1999 року скасувати при вступі рішення в законну силу.

Дане рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  яка може бути подана протягом десяти днів з дня складання рішення  в повному обсязі.