ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2006 р. Справа № 02-2
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Богданов О.В., довіреність від 20.10.2006р.,
від відповідача: Слободянюк М.В., довіреність №108/06 від 18.10.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінницяхліб",
м. Вінниця
на ухвалу господарського суду Вінницької області
від "27" жовтня 2005 р. у справі
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінницяхліб", м.Вінниця
до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Вінниця
про скасування розпорядження №29-рк від 22.08.2005 року,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.10.05р. у справі №02-2 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінницяхліб" до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування розпорядження №29-рк від 22.08.05 року позивачу відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ "Вінницяхліб" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий розгляд.
Апеляційну скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник стверджує, що ним жодним чином не було порушено вимог антиконкурентного законодавства, оскільки запитувана інформація, якою володів позивач (скаржник) надавалась в повному обсязі, а у випадку неподання інформації надавались вичерпні пояснення такого неподання - а саме - відсутності у позивача (скаржника) такої інформації.
Крім того, скаржник вказав, що помилковими є висновки відповідача та суду першої інстанції про те, що права і законні інтереси суб'єкта господарювання у правовідносинах з Антимонопольним комітетом захищається лише шляхом визнання недійсними рішень цих органів, прийнятих за результатами розгляду справи.
Скаржник, також вважає, що оспорюване розпорядження підпадає під ознаки акта державного органу в розумінні статті 12 ГПК України, а тому позивач вправі звернутися до господарського суду з позовом про його скасування у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Представник позивача в засіданні суду підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що господарським судом Вінницької області винесено ухвалу, яка не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, зокрема зазначив, що ухвала від 27.10.05р. у справі №02-2 про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі винесена судом правомірно.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обгрунтованою, а апеляційну скаргу вважає безпідставною.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
31.08.05р. ВАТ "Вінницяхліб" подало позов про оскарження розпорядження №29-рк від 22.08.05р. Ухвалою від 01.09.05р. у справі №11/361-05 було порушено провадження щодо визнання недійсним вказаного розпорядження. Однак, ухвалою від 12.10.05р. провадження у даній справі було припинене у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а підлягає вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач відповідно до ст.80,104 ГПК України мав право оскаржити ухвалу про припинення провадження в апеляційному порядку у строк, визначений ГПК України. Однак, він цим правом не скористався, а 26.10.05р. позивач повторно звернувся до суду за захистом своїх прав вже в порядку КАС України.
Ухвалою від 27.10.05р. у справі №02-2 у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.
Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено можливість захисту кожним суб'єктом господарювання своїх прав та законних інтересів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів, зокрема, органів державної влади, що суперечать законодавству, ущемляються права та законні інтереси суб'єкта господарювання.
Як вбачається з матеріалів справи, скаржником оспорюється розпорядження Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" №29-рк від 22.08.05р.
На думку судової колегії даний спір не може вирішуватися за правилами КАС України, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції, заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржувати рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки даний спір має розглядатися в порядку, встановленому нормами ГПК України.
Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оспорюване розпорядження не підпадає під ознаки акта державного органу в розумінні ст.12 ГПК України і не може бути оскаржено до господарського суду, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.
Згідно з п.1 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема справи у спорах про визнання недійсними з підстав зазначених у законодавстві, актів державних та інших органів, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій.
В абзаці першому п.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено: "Акт державного чи іншого органу, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єкта цих відносин".
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція вважає, що опорюване розпорядження підпадає під ознаки акту державного органу в розумінні ст.12 ГПК України, тому позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання його недійсним.
Однак, оскільки вищевказаний помилковий висновок суду першої інстанції не вплинув на правильність прийнятого рішення по справі, то ухвала господарського суду Вінницької області від 27.10.05р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Вінницької області від 27 жовтня 2005 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінницяхліб" - без задоволення.
Справу №02-2 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Іоннікова І. А.
судді:
Веденяпін О.А.
Черпак Ю.К.
Віддрук. 4 прим.
1-до справи
2,3-сторонам
4-в наряд
друк. КравчукН.В.