Справа №2-1125/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Соколова

Номер провадження 22-ц/1890/1838/12 Суддя-доповідач - Лузан

Категорія - 30

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Дубровної В. В., Гагіна М. В.,

за участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2012 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1,

третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»,

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням суду від 27 липня 2012 року позов задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 5462,76грн., моральну шкоду в розмірі 500 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 166,74грн., а всього загальну суму 6129,50 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в дольовому порядку на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 327 грн., по 163, 59 грн.

Ухвалою суду від 17 квітня 2012 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині позовних вимог до ВАТ «Страхове товариство «Гарантія» залишений без розгляду ( ас.120).

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у частині задоволення позову і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка бере участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

19 листопада 2011 року близько 11 год. 30 хв. водій ОСОБА_1, керуючі транспортним засобом ЗАЗ-110307, державний номерний знак НОМЕР_1, у м. Шостка по вул. Комуністичній при повороті ліворуч не зайняв крайнє ліве положення, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2, який на праві власності належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3 .

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10,4 Правил дорожнього руху України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen.

Внаслідок ДТП тілесних ушкоджень ніхто з учасників дорожнього руху не отримав.

За матеріалами проведеної Шосткинським MB УМВС України в Сумській області перевірки винесено постанову про притягнення водія автомобіля ЗАЗ-110307, державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

16 грудня 2011 року Варвинський районний суд Чернігівської області, розглянувши матеріали адміністративної справи, виніс постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, і про накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не оскаржував.

В діях водія автомобіля Volkswagen ОСОБА_3 порушеннь Правил дорожнього руху України не встановлено. Відносно останнього протокол не складався і до адміністративної відповідальності він не притягувався.

12 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Страхове товариство «Гарантія» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АА№ 4141407. Відповідно до Договору ВАТ «Страхове товариство «Гарантія» взяло на себе зобов'язання у разі заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застраховано за договором, відшкодувати Позивачу в межах страхової суми, прямі збитки, що виникли протягом строку дії Договору страхування в разі пошкодження, повної загибелі або втрати застрахованого ТЗ в цілому або окремих його деталей та частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилались на те, що внаслідок зіткнення транспортних засобів їм завдані наступні майнові збитки: деформовані та замінені важіль передній верхній правий, важіль передній верхній задній, важіль передній нижній правий, важіль передній нижній правий задній, рульовий наконечник, рульова тяга, крило переднє праве, покажчик поворотів правий, фара права, передній амортизатор, передній супорт, передній датчик ABS, шина Fulda, диск колеса.

25 січня 2012 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 у ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» від ВАТ «СТ "Гарантія» надійшов грошовий переказ в сумі 9711,84 грн. в якості страхового відшкодування по автомобілю VW Passat д/н НОМЕР_2 згідно страхового акту № 009 від 24.01.2012 р. без ПДВ.

Тим же числом від ВАТ «Страхове товариство «Гарантія» ОСОБА_3 отримав на свій розрахунковий рахунок у ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» два грошових перекази. Перший - в сумі 510 гривень, де призначенням платежу вказана оплата страховки. Другий - в сумі 400 грн., де в якості призначення платежу вказано страхове відшкодування по евакуації автомобіля VW Passat д/н НОМЕР_2.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позову. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Обґрунтовуючи заявлений до ОСОБА_1 позов про стягнення майнової шкоди, позивачі посилались на те, що вартість фактично понесених ними витрат по відновленню пошкодженого автомобіля, тобто розмір заподіяної їм майнової шкоди складає 18685 грн.60 коп., а різниця між сумою, виплаченою їм за договором страхування, і фактично заподіяною шкодою складає 8072,76 грн.

При цьому позивачі надали письмові докази, які підтверджують їх витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом автомобіля Volkswagen : товарні чеки від 21.11.2011 p., 24.11.2011 p., 05.12.2011 p., 06.12,2011 p., 08,12.2011 p. на придбання запасних частин на загальну суму 13640,00 гри., акти виконаних робіт по ремонту автомобіля і послугам евакуатора на загальну суму 5045,60 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необхідності стягнення з відповідачів фактично понесених позивачами витрат, які підтверджені товарними чеками та актами здачі-прийняття робіт за виключенням 810 грн. - вартість 1 амортизатора, оскільки в судовому засідання було встановлено, що пошкоджений був лише 1 амортизатор, а не 2, а також за виключенням 1 800 грн. - вартість фари, так як експертом було встановлено, що підлягало ремонту кріплення фари, а не заміна фари вцілому : 5462,76 грн. (8072,76 грн. -810 грн. -1800 грн.) (а.с. 14-17, 18-19).

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Зокрема.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1188 ЦК України передбачається, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 1192 ЦК України передбачається, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції вірно виходив з принципу повного відшкодування заподіяної майнової шкоди, передбаченого ст.ст. 1166 та 1188 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на підтвердження своїх доводів про те, що затрати позивачів, необхідні для відновлення пошкодженої речі, є завищеними, відповідач належних доказів не надав. В той же час у колегії суддів відсутні підстави не довіряти тим доказам, які з цього приводу надали позивачі, а також висновку автотоварознавчої експертизи № 2166 від 11 липня 2012 року, наданого експертом Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса ( ас. 159).

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -