Справа №2-1158 Головуючий у суді у 1 інстанції - Макаровець

Номер провадження 22-ц/1890/1965/12 Суддя-доповідач - Лузан

Категорія - 45

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Дубровної В. В., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кролевецькогокого районного суду Сумської області від 22 серпня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1

про усунення перешкод у користуванні та володінні земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а :

Рішенням суду від 22 серпня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволений.

Усунуті перешкоди у користуванні та володінні ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 перебудувати надвірну господарську будівлю - гараж під літ.Г, який знаходиться по АДРЕСА_2, у тих розмірах і з відповідними відступами від їх межі, які існували до проведеної ним часткової добудови гаража, а саме: висота - 2,20м., ширина -3,30м., довжина - 7,9 м.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені позивачем по справі: 107 грн. 30 коп. судового збору та 900 грн. за надану правову допомогу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є суміжними.

ОСОБА_2 являється власником жилого будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (а.с. 7-10). Земельна ділянка під садибою площею 0,06 га знаходиться у нього в приватній власності на підставі рішення виконкому Кролевецької міської ради від 23.01.1997 р., державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №460420 (а.с. 11, 12).

В будинку АДРЕСА_2, проживає ОСОБА_1, який є власником житлового будинку та господарських будівель за вказаною адресою (а.с. 94).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перебудувавши без необхідних дозволів гараж та розмістивши його стіну на межі земельних ділянок, ОСОБА_1 порушив права суміжного землевласника ОСОБА_2 на користування належною йому земельною ділянкою, тому суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача.

Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не можна визнати обґрунтованими. При цьому виходить з наступного.

При вирішенні справи суд першої інстанції вірно виходив з того, що спірні правовідносини регулюються наступними нормами права :

статтею 391 ЦК України : власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном;

статтею 375 ЦК України : 1. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. 3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. 4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу;

статтею 376 ЦК України : 1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. 2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. 4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок;

статтею 96 ЗК України : 1. Землекористувачі зобов'язані: г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

статтею 103 ЗК України : 1. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

З матеріалів цивільної та інвентарної справи БТІ на домоволодіння АДРЕСА_2 вбачається наступне.

15 грудня 1993 року був складений Акт про закінчення ОСОБА_5 будівництва і ввід в експлуатацію індивідуального домоволодіння АДРЕСА_2

На підставі рішення виконкому Кролевецької міської Ради народних депутатів № 58-р від 20 січня 1994 року 15 лютого 1994 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_2

31 жовтня 1995 року був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_6 купила житловий будинок АДРЕСА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Після смерті своєї матері, ОСОБА_6, ОСОБА_1 29 травня 2009 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_2

Право власності на будинок було зареєстроване за відповідачем 04 червня 2009 року (а.с. 123).

Під час розгляду справи було встановлено і ці обставини підтверджуються матеріалами цивільної та інвентарної справи БТІ, що у своєму первісному вигляді гараж був побудований першим власником - ОСОБА_5 Відповідно до схематичного плану, складеного техніком БТІ 07 жовтня 1993 року, гараж під літ «Г» мав наступні розміри : ширина - 3,30 м, довжина -7,9 м, висота - 2,20 м (а.с. 96).

Після добудови зазначеного гаража його розміри стали: ширина - 3,90 м, довжина -12 м, висота - 4 м 60 см . Одна зі стін гаража збудована на межі земельних ділянок позивача і відповідача.

Судом першої інстанції було встановлено, що спірний гараж був перебудований у 2009 році відповідачем ОСОБА_1 Хоча останній і заперечує факт перебудови спірного гаражу саме ним, проте встановлення цього факту грунтується на підставі зібраних у справі доказів, зокрема, матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 96 КУпАП та за ч.3 ст. 96 КУпАП (а.с. 74-89)

На спростування названих доказів та на підтвердження того, що перебудову спірного гаражу здійснив попередній власник, а не він, - відповідач доказів суду не надав, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.

Крім того, слід зазначити наступне. Посилання апелянта як на підставу для відмови у позові на ті обставини, що перебудова гаражу була здійснена попереднім власником, є безпідставними, оскільки зазначена обставина не впливає на обсяг обов'язків відповідача, як власника спірного гаражу. Обов'язок в усуненні перешкод позивачу у користуванні майном та земельною ділянкою лежить саме на ОСОБА_1, як власнику перебудованого гаражу, розміри якого у даний час створюють позивачу перешкоди у реалізації своїх прав.

Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову ОСОБА_2 При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Звертаючись до суду з позовом про захист своїх порушених прав, ОСОБА_2 посилався на те, що у зв'язку з перебудовою сусідом гаражу, який в даний час має довжину -12 м, висоту - 4 м 60 см, в його дворі постійно затінено, що суттєво перешкоджає йому повною мірою користуватись двором і спричиняє неабиякі незручності. Впритул до стіни гаража розміщений його паркан. Оскільки сусід не зробив водовідведення з даху гаража, то під час дощу в одному із місць паркану вода стікає з даху гаража на його паркан, від чого паркан зіпсувався і потрух. На сьогодні він навіть позбавлений можливості відремонтувати зіпсований паркан, оскільки у нього немає до паркану доступу і недостатньо місця для його обслуговування.

Під час розгляду справи було встановлено, що перебудову гаражу відповідач здійснив без дозволу виконавчого комітету Кролевецької міської ради на будівництво, чим порушив ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» та без дозволу інспекції держархбудконтролю на виконання будівельних робіт, чим порушив ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Встановлено, що при перебудові гаражу були порушені норми п. 3.25* ДБН 360-92** ( для обслуговування будівель та здійснення поточного ремонту відстань до сусідньої межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни слід приймати не менше 1.0 м); також були порушені санітарні та протипожежні норми, передбачені додатком 3.1 ДБН 360-92** (відстань між житловими будинками та господарським будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм але не менше протипожежних норм що становить, менше 6 м.).

Названі обставини підтвердив під час розгляду справи Ткаченко А.О., який працює головним державним інспектором інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області. Названі обставини також підтверджуються матеріалами про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 96 КУпАП та за ч.3 ст. 96 КУпАП (а.с. 74-89) .

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кролевецькогокого районного суду Сумської області від 22 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -