Справа №1-184/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко

Номер провадження 11/1890/588/12 Суддя-доповідач - Демченко

Категорія - 21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Демченка М. О.,

суддів - Моїсеєнко Т. М., Ященка В. А.,

з участю прокурора - Савостьянової Л.В.

засудженого - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 15 червня 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимий :

- 23 січня 2012 року за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі,-

засуджений за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого покарання, остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 168 грн. 84 коп. за проведення товарознавчої експертизи.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

12 січня 2012 року в період з 5 год. до 5 год. 30 хв., ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння знаходячись в приміщенні комп'ютерного клубу «Галактика», який розташований за адресою вул. Соборна, 32, м. Суми, побачивши незнайомого громадянина Сирії ОСОБА_4, який перебував також в приміщенні комп'ютерного клубу, ОСОБА_2 маючи намір відкрито заволодіти чужим майном, переслідуючи корисну мету, діючи повторно, відкрито, викрав мобільний телефон, який належить ОСОБА_4, вартість якого складає 869 грн., флеш-карту ємністю 2 Гб вартість якої 41 грн., сім - карту оператора «Лайф», яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 25 грн., чим завдав власнику майна матеріальну шкоду на загальну суму 935 грн. З викраденим майном з місця злочину зник у невідомому напрямку, викраденим розпорядився на власний розсуд.

В поданій апеляції ОСОБА_2 вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при призначенні покарання не було повністю враховано всі пом'якшуючі обставини справи, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому, також до уваги судом не було взято, що ОСОБА_2 є сирота, тому просить провести судове слідство по кримінальній справі, та постановити новий вирок, з врахуванням обставин які пом'якшують покарання та застосувати ст. 69 КК України і призначити більш м'яке покарання.

Заслухавши доповідача про обставини справи та доводи поданої апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримку поданої ним апеляції, думку прокурора Савостьянової Л.В. про відсутність підстав для задоволення апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого є безпідставними і спростовуються перевіреними в суді першої інстанції доказами, яким суд дав належну оцінку і виклав їх у вироку.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна, вчинене повторно, за обставин, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ст. 186 ч. 2 КК України, в поданій апеляції засудженого не оспорюється.

Що стосується призначеної міри покарання, то вона призначена відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Із матеріалів справи вбачається, що суд, при призначенні ОСОБА_2 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, призначив ОСОБА_2 покарання в мінімальних межах санкції ст. 186 ч. 2 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 скоїв вказаний злочин, ще до постановлення вироку Зарічного районного суду м. Суми від 23 січня 2012 року, тому судом першої інстанції законно та обґрунтовано застосовано вимоги ст. 70 ч. 4 КК України і призначено покарання за сукупністю злочинів.

Підстав вважати вирок суду незаконним внаслідок суворості призначеного покарання, як про це поставлено питання в апеляції, на думку колегії суддів, не має.

Перевіряючи законність і обґрунтованість вироку в межах апеляції, колегія суддів оцінила в сукупності усі матеріали кримінальної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 15 червня 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.

СУДДІ:

Демченко М. О. Моїсеєнко Т. М. Ященко В. А.