Справа №1809/836/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сіра
Номер провадження 11/1890/582/12 Суддя-доповідач - Пархоменко
Категорія - 25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Пархоменко О. М.,
суддів - Філонова Ю. О., Безверхого О. М.,
з участю прокурора - Кононенко К.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 16 липня 2012 року та апеляціями захисника засудженого ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_2 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 19 липня 2012 року яким,
ОСОБА_3, 1957 року народження, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
засуджений за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно господарських функцій на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, якщо він протягом іспитового строку терміном в 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_3 було покладено обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи;
На підставі п. «г», п. «д» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року ОСОБА_3 звільнено від основного та додаткового покарання.
За ч. 1 ст. 175 КК України ОСОБА_3 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Стягнуто з Сумського мисливсько - рибальського виробничого підприємства Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати за проведення експертиз в розмірі 3455 грн. 52 коп. з зарахуванням зазначеної суми на рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 16 липня 2012 року ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальна справа відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 366 КК України закрита.
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до вироку суду ОСОБА_3 визнаний винними і засуджений за скоєння такого злочину.
ОСОБА_3 із 28 січня 2006 року обіймав посаду старшого єгеря - директора Глухівської філії Сумського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок.
26 січня 2006 року ОСОБА_3 на XIV Глухівській звітно - виборчій конференції було обрано на посаду голови Глухівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок..
Таким чином ОСОБА_3 був наділений організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими повноваженнями, тобто являвся службовою особою.
Заробітна плата працівникам Глухівської районної організації УТМР нараховувалася бухгалтерією Сумської обласної організації УТМР відповідно до штатного розпису та разом із відомостями на отримання заробітної плати передавалась до Глухівської районної організації УТМР. ОСОБА_3 видавав її працівникам підприємства за платіжними відомостями про її отримання. У подальшому відомості про отримання заробітної плати спрямовував до Сумської обласної організації УТМР.
Перебуваючи на посаді старшого єгеря - директора філії та голови Глухівської РО УТМР у період із листопада 2007 року по жовтень 2008 року, зловживаючи своїм службовим становищем, підробляючи підписи потерпілого ОСОБА_2 в офіційних документах-платіжних відомостях на отримання заробітної плати, ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами в сумі 3527 грн. 02 коп., які належали до видачі як заробітна плата ОСОБА_2, та розпорядився ними на власний розсуд.
Згідно постанови суду від 16 липня 2012 року, якою ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 366 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, ОСОБА_3, вступивши у злочинну змову з ОСОБА_10, яка працювала на посаді завідуючої магазину «Мисливець» Глухівської районної організації УТМР, а з 13.06.2008 р. була переведена на посаду єгеря Глухівської районної організації УТМР, і кримінальна справа відносно якої за ст.ст. 27 ч.5, 366 ч.1 КК України закрита постановою суду 26.06.2012 р. відповідно до ст. 49 КК України, підробляв підписи від імені ОСОБА_2 у подорожніх листах, для списання бензину, а ОСОБА_10 складала завідомо неправдиві документи бухгалтерського обліку - подорожні листи.
За період листопада 2007 року по грудень 2008 року було підроблено 76 подорожніх листів на списання 2325,9 літрів бензину.
Окрім того, ОСОБА_10, перебуваючи у злочинній змові на вчинення службового підроблення офіційних документів, за вказівкою ОСОБА_3, склала заяву від імені ОСОБА_2 про прийняття його на роботу єгерем, в якій особисто розписалася за нього. Підроблена заява була направлена з резолюцією ОСОБА_3 до Сумської обласної організації УТМР і в подальшому ОСОБА_2 був переведений із посади водія на посаду єгеря-водія Глухівської районної організації УТМР із 01.01.2008 р..
В апеляціях :
- потерпілий ОСОБА_2 просить постанову суду від 16 липня 2012 року про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України та вирок суду відносно ОСОБА_3 від 19 липня 2012 року скасувати, як незаконні, а справу направити на новий судовий розгляд.
Свої вимоги мотивує тим, що судом при винесенні постанови, якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності не було визначено точного проміжку часу в період якого здійснювалося підроблення підписів ОСОБА_2, фактично суд звільняючи ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності не належно мотивував від якого саме злочину він його звільняє та в який проміжок часу вчинений цей злочин.
Що стосується вироку суду, то в ньому не надано правової оцінки розбіжностям у кількості по використанню та списанню бензину згідно подорожніх листів, при цьому наводить свій аналіз доказів по справі.
Також зазначає, що суд, задовольнивши частково позов, стягнув з Сумського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Сумської обласної організації 1000 грн. на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, при цьому часткове задоволення позову не було належним чином вмотивоване;
- захисник засудженого ОСОБА_3 вважає, що вирок суду підлягає зміні в частині повного стягнення судових витрат по справі із засудженого ОСОБА_3 Свої вимоги обґрунтовує, тим що стягуючи з ОСОБА_3 судові витрати в сумі 3455 грн. 52 коп. за проведення почеркознавчої експертизи, де досліджувалися оригінали подорожніх листів щодо списання паливо - мастильних матеріалів, суд не звернув уваги на те, що до скоєння цих злочинних дій причетна і ОСОБА_10, яка повинна нести часткове відшкодування судових витрати. Що стосується ОСОБА_3 то його було засуджено лише за ч. 2 с. 191 КК України, а тому стягнення з нього коштів за експертизу в сумі 3455 грн. 52 коп., а також 575 грн. 44 коп. на користь ОСОБА_2 та 912 грн. 40 коп. - ОСОБА_11, витрати по явці до суду, є безпідставними.
Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора, який вважав, що постанова і вирок суду відносно ОСОБА_3 є законними і обгрунтованими, а апеляції потерпілого і захисника засудженого задоволенню не підлягають, виконавши вимоги ст. 318 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції потерпілого та захисника засудженого задоволенню не підлягають.
Доводи апеляції потерпілого ОСОБА_2 з приводу скасування постанови суду від 16 липня 2012 року, якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності є необґрунтованими.
Суд першої інстанції дав аналіз обставинам справи і зазначив, що вчинений ОСОБА_3 злочин, передбачений ст. 366 ч.1 КК України, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Пункт 2 ч. 1 ст. 49 КК України передбачає трирічний строк в межах якого особу можна притягнути до кримінальної відповідальності, даний строк відраховується з дня вчинення особою злочину і до дня набрання вироком суду законної сили.
Ст. 282 КПК України встановлює підстави в разі виявлення яких суд має закрити справу. Частиною. 2 ст. 11-1 КПК України встановлено обов'язок суду за наявності підстав, передбачених ст. 49 КК України закрити кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадку, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Що стосується доводів апеляції потерпілого ОСОБА_2 з приводу скасування вироку суду від 19 липня 2012 року, то вони також, на думку колегії суду, є необґрунтованими.
Визнаючи винним і засуджуючи ОСОБА_3 за скоєння злочину, передбаченого ст. 191 ч.2 КК України суд першої інстанції встановив факт заволодіння засудженим, шляхом зловживання службовим становищем, коштами у розмірі 3527, 02 грн., призначеними для виплати заробітної плати водію Глухівської районної організації УТМР ОСОБА_2 за період з листопада 2007 року по жовтень 2008 року.
Цей висновок суду є обгрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується детально наведеними у справі доказами, зокрема, наказами по Сумському мисливсько рибальському виробничому підприємстві СОО УТМР №№ 79, 59 від 15.10.2008 р. та 30.07.2008 р. про внесення змін в штатний розпис Сумського МРВП та про переведення ОСОБА_2 на посаду єгеря-водія на 0, 75 штатної одиниці з 01.08.08 р., заявою ОСОБА_2 на адресу начальника Глухівського МВ УСБУ в Сумській області від 09.01.2009 р. про невиплату йому заробітної плати протягом шести місяців, оригіналами платіжних відомостей на отримання заробітної плати працівниками Глухівської РО УТМР за період з листопада 2007 р. по жовтень 2008 р,, висновком почеркознавчої експертизи №131 від 25 червня 2009 р. про те, що підписи від імені ОСОБА_2 у цих відомостях виконані ОСОБА_3 із наслідуванням дійсного підпису ОСОБА_2.
Що стосується привласнення та розтрати грошових коштів, призначених для придбання палива для службового автомобіля УАЗ-3 ОСОБА_3, то цей факт не знайшов свого підтвердження при розгляді справи судом першої інстанції, і суд у вироку детально навів мотиви прийняття ним такого рішення. Зокрема, суд послався на покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14, які підтвердили той факт, що з листопада 2007 р. по січень 2009 р. ОСОБА_3 неодноразово виїздив в рейди на автомобілі УАЗ-469 з метою боротьби з браконьєрством. Автомобілем керував ОСОБА_3, бензином заправлявся на АЗС. Свідок ОСОБА_8 пояснив і про те, що ОСОБА_3 надавав йому бензин для автомобіля УАЗ-3303 д.н. НОМЕР_1 і він їздив по закріпленим за ним угіддям.
Суд зазначив, що ставити під сумнів покази цих свідків підстав не має, оскільки вони підтверджуються іншими доказами, які не викликають сумнів у їх достовірності. Такими доказами є маршрутні листи рейдових бригад по охороні мисливських угідь та боротьби з бракон'єрством за період із 25.11.2007 р. по грудень 2008 р., даними звітів про роботу Глухівської РО УТМР, з яких вбачається, що за листопад-грудень 2007 р. проведено 9 рейдів, за 2008 р.- 24 рейди.
Також суд у вироку детально виклав свої доводи щодо часу скоєння службового підроблення подорожніх листів ОСОБА_3 та зазначив об'єм пального, тому доводи апеляції потерпілого про не встановлення судом часу скоєння злочинів та розмір бензину є безпідставними.
Суд проаналізував покази свідка ОСОБА_9 і навів мотиви з яких підстав їх неможливо положити в основу вироку щодо доведеності вини ОСОБА_3.
Що стосується виправдання ОСОБА_3 за ст. 175 ч.2 КК України та зайвість кваліфікації його дій за ст. 358 ч.3 КК України, то вирок суду і в цій частині є законним та обгрунтованим. Суд, детально проаналізувавши обставини справи та докази, навів у вироці мотиви з яких підстав дії ОСОБА_3 не підпадають під дію цих законів, зокрема, суд зазначив, що ОСОБА_3 не є суб'єктом цих злочинів і такі висновки суду ґрунтуються на законі.
Приймаючи рішення про застосування до засудженого Закону України »Про амністію» від 12 грудня 2008 року суд дотримався вимог ст. 6-1 КПК України.
Що стосується визначення розміру відшкодування моральної шкоди, то на думку колегії суддів, і при вирішенні даного питання суд не допустився помилки чи грубого порушення закону.
Потерпілим по справі ОСОБА_2 було заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.. Суд заявлений позов задовольнив частково, визначив його у розмірі 1 000 грн..
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначився судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних та фізичних страждань потерпілого. При визначенні розміру відшкодування судом враховані вимоги розумності і справедливості.
Що стосується доводів апеляції захисника засудженого ОСОБА_3 з приводу безпідставного стягнення судових витрат із ОСОБА_3,то дані доводи не знаходять свого підтвердження, так приймаючи рішення про стягнення судових витрат, суд в повній мірі дотримався вимог ст. 91-91, 331 КПК України.
Порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального законів, які перешкодили чи могли перешкодити прийняти по справі законні, обґрунтовані та справедливі рішення не встановлено.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Постанову та вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 16 липня і 19 липня 2012 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції потерпілого та захисника засудженого - без задоволення.
СУДДІ:
Пархоменко О. М. Філонова Ю. О. Безверхий О. М.