ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2006 р. Справа № 8/2162
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Луцику С.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: підприємець ОСОБА_1.
від відповідачів:
від Житомирської митниці: Башинська О.А. (довіреність № 16/1/16/-158/12
від 03.01.05р.)
від Управління державного казначейства в Житомирській області: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Житомирської митниці (м. Житомир)
на рішення господарського суду Житомирської області
від "27" грудня 2005 р. у справі
за позовом підприємниця ОСОБА_1 (м. Житомир)
до Житомирської митниці (м. Житомир)
про стягнення 3693,79грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.12.05р. у справі №8/2162 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Житомирської митниці та Управління Державного казначейства в Україні - задоволено. Визнано недійсними дії Житомирської митниці по збільшенню вартості за формою ДМВ-1 №НОМЕР_1 від 06.09.04р. Повернуто позивачу з Державного бюджету України через управління Державного казначейства у Житомирській області - 3693 грн. 79 коп. зайво сплачених митних платежів і зборів. Стягнуто з Житомирської митниці на користь позивача - 187 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Житомирська митниця звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом допущено невідповідність висновків встановленим обставинам справи, а при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права.
Зокрема, скаржник сказав, що здійснюючи контроль за правильністю митної оцінки товарів (митної вартості), задекларованої ПП ОСОБА_1. по ВМД №НОМЕР_1, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою (комплектністю) поданих документів та їх відповідністю вимогам, установленим законодавством, що передбачено ст.265 КМУ та п.17 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. №1375), посадовою особою митниці було встановлено, що згідно цінової інформації ІАМУ Держмитслужби України щодо митного оформлення ідентичної інформації та подібної продукції на тих же комерційних умовах (режим ІМ 40) станом на 06.06.2004р. найнижча митна вартість на ідентичну продукцію виробництва фірми "Farm Frites Poland S. A." (Польща) становила 0,61 дол. США за кілограм, а рівень вартості митної вартості на подібні товари складав з 0,61 дол. США за кілограм. Тобто митна вартість вантажу "заморожені вироби з картоплі" (0,43 дол. США) по ВМД №НОМЕР_1 була явно занижена, як мінімум на 30%, що в національній валюті України становить близько 8 тис. грн., і на що суд не звернув свою увагу.
Крім того, скаржник зазначив, що згідно ж ст.259 МК України митна вартість - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу. Тобто, визначення митної вартості товарів належить до компетенції митного органу, а позивач повинен надати якомога більше документів митниці для підтвердження вартості товару.
Представник скаржника підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Житомирської області необгрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов відмовити.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечив, вважає рішення господарського суду Житомирської області обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Місцевим господарським судом, встановлено, що 22.06.2004р. між фірмою INVEST PLUS, Республіка Польща (Продавцем) та підприємцем ОСОБА_1 (Покупцем) укладено договір №НОМЕР_2, відповідно до якого перший продає, а другий купує заморожену картоплю фрі виробництва фірми FARM FRITES POLAND S.A. за узгодженими в цьому договорі цінами (п.1.1., п.4.1).
Відповідно до названого договору на адресу позивача в зону митного контролю Житомирської митниці за міжнародною товарно-транспортною накладною №НОМЕР_3 надійшов товар - картопляні вироби морожені в кількості 8668кг та загальною вартістю 3613,68 доларів США.
Підприємець ОСОБА_1. 06.09.2004р. подав ДМВ-1, визначивши митну вартість товару за договором №НОМЕР_2 від 22.06.2004р. в сумі 19723грн.73коп., при цьому митні платежі та збори, що підлягали сплаті, становили 8717грн.90коп.
06.09.2004р. посадовою особою Житомирської митниці, за результатами розгляду товаросупровідних документів, митної декларації та доданих до неї документів прийнято рішення про здійснення митної оцінки і приймаючи до уваги цінову інформацію бази Державної митної служби України на подібні та ідентичні товари було визначено митну вартість товару в сумі 0,61 дол.США за 1кг, що підтверджується митною оцінкою товару до ВМД №НОМЕР_4 від 06.09.04р.
07.09.04р. заповнив ВМД №НОМЕР_5, визначивши митну вартість за ціною, встановленою в митній оцінці товару до ВМД №НОМЕР_4 від 06.09.04р., та сплатив митні платежі у розмірі 12411грн.69коп., про що є відмітка в ВМД (а.с.25).
Позивач стверджує що, він був вимушений здійснити митне оформлення товару не за ціною укладеної ним угоди, а за іншим методом у зв'язку з незаконними діями митниці та з метою пропуску на митну територію України для запобігання можливих негативних наслідків для підприємницької діяльності (збитків). Враховуючи різницю між фактично сплаченою сумою митних платежів і сумою, що належала до сплати, підприємець визначив суму переплати в розмірі 3693грн.79коп., яку і заявив до стягнення.
Відповідно до ст.81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частиною 1 ст.16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" передбачено, що нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури.
Статтею 259 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу.
Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі (ст. 264 Митного кодексу України). Аналогічні вимоги зазначені і в Постанові Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 р. №1375 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України".
Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України та пункту 3 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. №1375 заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації та подаватися у кількісному виразі, а згідно п. 14 цього Порядку такими документами, зокрема, є угода (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, рахунок - фактура (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), сертифікат про надходження товару.
Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Матеріали справи свідчать (реєстр №НОМЕР_1 від 06.09.04р. (а.с.9)), що позивачем в підтвердження правильності визначення митної вартості товару були подані наступні документи:
- рахунок-фактура №НОМЕР_6 від 30.08.05р. з зазначенням ціни на
заморожені вироби з картоплі та загальна сума поставки - 3613,68дол.США;
- договір №НОМЕР_2 від 22.06.2004р.;
- міжнародна товарно - транспортна накладна №НОМЕР_3 від 30.08.2004р.;
- сертифікат походження №НОМЕР_7 від 30.08.04р.
Вказані документи відповідають необхідному переліку, зазначеному в п.14 Порядку, є достатніми для визначення вартості товару за ціною угоди (основний метод) та підтверджують достовірність митної вартості (3613,68 дол. США), заявленої позивачем в ДМВ-1.
З матеріалів справи вбачається, що працівниками відповідача будь-яких додаткових документів на підтвердження митної вартості від позивача не вимагалось. Зворотнє відповідачем доведено не було, оскільки відповідних доказів про висунення вимог до позивача щодо надання додаткової інформації про ввезений товар суду першої інстанції та апеляційного господарського суду не надано.
Надавши витяг із Центральної бази даних ДМСУ (т.1 а.с.71-94) щодо митної вартості ввезеної в Україну картоплі, відповідач при цьому не зазначив, за якими саме критеріями не могла бути застосована вартість ціни угода і за якими критеріями митний орган коригував митну вартість. Посилання відповідача на ідентичний код товару, зазначений у ЦБД ДМСУ, суд вважає безпідставним, оскільки при цьому не враховується якість товару, його фізичні та кількісні характеристики, що суттєво і вирішально впливає на його собівартість та ціну.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для здійснення митної оцінки товарів виходячи з цін на подібні та ідентичні товари.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що відповідачем не дотримано вказаних вимог ст.2 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ст.71 КАС України).
У даному випадку Житомирська митниця не надала достатньо доказів правомірності свого рішення щодо митної оцінки товарів, імпортованих позивачем.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції позов ПП ОСОБА_1. до Житомирської митниці задоволено обґрунтовано.
Доводи Житомирської митниці спростовуються вищевикладеним та не відповідають матеріалам справи.
Однак апеляційна інстанція не погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача судових витрат з урахуванням наступного.
Спірні правовідносини мають публічно-правовий характер, оскільки пов'язані з реалізацією Житомирською митницею владних повноважень.
Тому згідно з пунктом 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства, який набрав чинності з 01.09.2005р., після цієї дати справа мала розглядатися в порядку, встановленому зазначеним Кодексом.
Справа ж вирішена судом першої інстанції за нормами Господарського процесуального кодексу України з прийняттям рішення та покладенням судових витрат на відповідача.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 195, 196,198, 202, 205, 207, 212, 254, п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Житомирської митниці задовольнити частково.
Рішення господарського суду Житомирської області від 27 грудня 2005 року вважати постановою і залишити без змін в частині визнання незаконними дій Житомирської митниці по збільшенню митної вартості товару, задекларованого Приватним підприємцем ОСОБА_1 в декларації митної вартості за формою ДМВ -1 №НОМЕР_1 від 06.09.2004 р. і змінити в частині стягнення судових витрат.
Стягнути з Державного бюджету на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м. Житомир, вул. АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_8) 187 грн. витрат по сплаті державного мита.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Іоннікова І. А.
судді:
Веденяпін О.А.
Черпак Ю.К.