АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/832/2012
Головуючий по 1-й інстанції Ряднина
Суддя-доповідач: Давиденко Е. В.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2012 року м.Полтава
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Давиденка Е.В.
суддів Герасименко В.М., Корсун О.М.
при секретарі Гринь А.В.
з участю прокурора Гринь А.С.
потерпілої ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Машівського районного суду Полтавської області від 17 липня 2012 року, -
У С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Федорівка, Карлівського району, Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України з середньою освітою, не військовозобов'язаного, який перебуває у незареєстрованому шлюбі, не працюючого, раніше судимого, -
- вироком Машівського районного суду Полтавської області від 15 червня 2012 року за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, ст.75 з іспитовим строком на 1 рік.
засуджено за ч.3 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
У відповідності зі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_3 частково зараховане покарання, визначене вироком Машівського районного суду від 15.06.2012 року і остаточно призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Згідно з вироком Машівського районного суду Полтавської області від 17 липня 2012 року ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що він повторно в ніч на 14.05.2012 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, з корисливою метою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та, бажаючи їх настання, прийшов до господарства громадянки ОСОБА_2, що знаходиться в с. Павлівка Машівського району Полтавської області, де, проникнувши через незачинені двері до приміщення курника таємно викрав чотирьох курей вартістю 50 (п'ятдесят) грн. за одну штуку. Даною крадіжкою потерпілій ОСОБА_2 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 200 (двісті) грн. Оскільки ОСОБА_3 вчинив дії, які виразилися в таємному викраденні чужого майна, що є повторністю, поєднаною з проникненням до приміщення, то, таким чином, останній вчинив злочин, що передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.
Не погодившись з Машівського районного суду Полтавської області від 17 липня 2012 року, потерпіла по справі, ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що з висновком суду першої інстанції вона категорично не погоджується, оскільки ОСОБА_3, перебуваючи під слідством по першій крадіжці, до винесення вироку скоїв новий корисливий злочин, чим заподіяв їй матеріальну шкоду шляхом викрадення у неї чотирьох курей. Також скаржник в апеляції вказала про те, що ОСОБА_3 веде паразитичний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, постійно займається крадіжками, а також наголосила на тому, що останній вже після постановлення вироку судом першої інстанції від 17.07.2012 року скоїв у неї дрібну крадіжку та постійно погрожує їй. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 наполягала на призначенні ОСОБА_3 реальної міри покарання та просила скасувати вирок Машівського районного суду Полтавської області від 17 липня 2012 року.
Заслухавши доповідача, провівши часткове судове слідство, вислухавши апелянта потерпілу ОСОБА_2, яка підтримала доводи своєї апеляції та просила скасувати вирок суду та постановити новий яким засудити ОСОБА_3 до більш суворої мірі покарання, пояснення засудженого ОСОБА_3 та прокурора Гринь А.С., які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, вислухавши учасників судового розгляду в судових дебатах, а засудженого ще й в останньому слові, перевіривши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказів та ніким з учасників судового розгляду не оскаржується.
Судом першої інстанції були правильно встановлені усі фактичні обставини по справі, за якими ОСОБА_3 дійсно повторно в ніч на 14.05.2012 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, з корисливою метою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та, бажаючи їх настання, прийшов до господарства громадянки ОСОБА_2, що знаходиться в с. Павлівка Машівського району Полтавської області, де, проникнувши через незачинені двері до приміщення курника таємно викрав чотирьох курей вартістю 50 (п'ятдесят) грн. за одну штуку, тобто в цілому завдав матеріальної шкоди потерпілій у розмірі 200 (двохсот) грн.
Як наслідок, вірно були кваліфіковані й дії самого ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 КК України.
Разом з тим, призначаючи ОСОБА_3 покарання та звільняючи від його відбування з іспитовим строком, суд першої інстанції не достатньо врахував положення ст.65 КК України.
Так, ст. 2 КПК України визначає, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпеченням правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Стаття 65 КК України визначає, що суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_3 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжок чужого майна.
Також до нього вже застосовувалося положення ст.75 КК України, проте ОСОБА_3 вперто не бажає стати на шлях виправлення та знову вчиняє корисливі злочини.
Хоча, суд першої інстанції і вказав та врахував, що ОСОБА_3 позитивно характеризується, щиро розкаявся у вчиненні злочину, активно сприяння його розкриттю та послався на відсутність тяжких наслідків, проте не врахував думку потерпілої та мешканців с. Павлівка Машівського району Полтавської області, які навпаки характеризують особу засудженого як схильну до вчинення крадіжок, яка не займається корисною працею, систематично зловживає спиртними напоями(а.с.77).
За таких обставин, апеляція потерпілої ОСОБА_2 про призначення ОСОБА_3 судом першої інстанції м'якої міри покарання є обґрунтованою.
Зі змісту ст. 367 КПК України підставою для скасування вироку є неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та постановляє свій вирок у випадку неправильного звільнення від відбування покарання.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вироку суду з підстав неправильного звільнення від відбування покарання.
При постановленні нового вироку, враховуючи положення ст.65 та ст. 69 КК України з врахуванням всіх пом'якшуючих покарання обставин та особу засудженого, на думку колегії суддів, необхідним та достатнім для виправлення засудженого буде покарання у виді арешту.
Саме таке покарання ОСОБА_3 буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 362, 366, 378 КПК України, -
З А С У Д И Л А :
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Машівського районного суду Полтавської області від 17 липня 2012 року, щодо ОСОБА_3 скасувати в частині призначеного покарання.
Визнати ОСОБА_3 винним за ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання із застосуванням положень ст.69 КК України у виді арешту строком на 2(два) місяці.
Запобіжний захід ОСОБА_3 змінити в залі суду з підписки про невиїзд на взяття під варту негайно.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 11 вересня 2012 року.
Вироком Машівського районного суду Полтавської області від 15 червня 2012 року відносно ОСОБА_3 виконувати самостійно.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ через Апеляційний суд Полтавської області протягом одного місяця засудженим з моменту отримання копії вироку, а іншим учасникам з моменту його проголошення.
Головуючий: Е. В. Давиденко
Судді: