АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3915/11
Головуючий по 1-й інстанції Зоріна Д.О.
Суддя-доповідач: Винниченко Ю. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Винниченка Ю.М.,
Суддів: Корнієнка В.І., Карпушина Г.Л.,
При секретарі: Ємельяновій В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Крюківського районного суду . Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, -
В С Т А Н О В И Л А :
В травня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача спростувати в десятиденний строк з моменту вступу в законну силу рішення суду, шляхом надіслання відповідних листів на адресу позивача, адресу Крюківського районного суду міста Кременчука, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного нотаріуса ОСОБА_6, представника ОСОБА_4 за довіреністю -ОСОБА_7, представника ОСОБА_8 за довіреністю ОСОБА_9 та прокуратури міста Кременчука недостовірну інформацію, розміщену у заяві на ім'я голови Крюківського районного суду міста Кременчука від 30 березня 2011 року та заяві про відвід головуючого судді ОСОБА_1 від 04 квітня 2011 року щодо того, що нібито позивачем, ОСОБА_4, ОСОБА_8 узгоджувалися строки та порядок передачі хабара в розмірі 12 000 грн. судді Крюківського районного суду міста Кременчука ОСОБА_1, а також стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Підстави позову вмотивовував тим, що в провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна. По вказаним справам позивач представляє інтереси ОСОБА_4 на підставі довіреності. В судовому засіданні, що відбулося 07 квітня 2011 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про відвід головуючого судді ОСОБА_1, у якій вказував, що нібито ОСОБА_4 узгоджувала зі своїм сином ОСОБА_8 строки та спосіб передачі позивачу грошових коштів в сумі 12 000 грн. в якості хабара судді Крюківського районного суду м. Кременчука ОСОБА_1 з метою винесення ним у справі сприятливого для ОСОБА_10 рішення. Також ОСОБА_2 було подано заяву на ім'я голови Крюківського районного суду м. Кременчука , у якій вказано, що між позивачем, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було узгоджено суму хабара в розмірі 12 000 грн. для передачі судді ОСОБА_1, внаслідок чого фактично звинуватив позивача у вчиненні злочину, передбаченого статтею 369 КК України.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 прокуратурою міста Кременчука винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно позивача, ОСОБА_4 та судді Крюківського районного суду міста Кременчука -ОСОБА_1
Також позивач вказував на те, що суддею ОСОБА_1 було заявлено самовідвід в розгляді справи з тих мотивів, між сторонами виникли неприязні стосунки. Вважає, що внаслідок розповсюдження недостовірної інформації щодо нього призвело до негативних наслідків у його трудовій діяльності та спричинило моральну шкоду.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації -задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 спростувати в десятиденний термін з моменту вступу в законну силу даного рішення суду, шляхом надіслання відповідних листів на адресу ОСОБА_3, Крюківського районного суду міста Кременчука, ОСОБА_8, приватного нотаріуса ОСОБА_6, представника ОСОБА_4 за довіреністю -ОСОБА_7, представника ОСОБА_8 за довіреністю - ОСОБА_9 та прокуратури міста Кременчука недостовірну інформацію, що міститься у заяві про відвід судді Крюківського районного суду міста Кременчука ОСОБА_1 від 04 квітня 2011 року щодо узгодження ОСОБА_3 строків та порядку передачі хабара в розмірі 12 000 грн. судді Крюківського районного суду міста Кременчука ОСОБА_1 при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та повернення майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 щодо спростування інформації, що міститься у заяві на ім'я голови Крюківського районного суду міста Кременчука від 30 березня 2011 року -відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 100 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 75 грн.
З рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_3. В частині відмови у задоволенні позовних вимог -залишити без змін
Апелянт вважає рішення суду таким, що постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, вказуючи на те, що інформація, на розповсюдження якої посилається позивач, вказувалася ним у зверненні.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог.
Згідно п. 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, що в провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука під головуванням судді ОСОБА_1 перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та повернення майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
Позивач у справі -ОСОБА_3 у вказаній вище цивільній справі мав процесуальний статус представника ОСОБА_4
30 березня 2011 року ОСОБА_2 було подано заяву на ім'я голови Крюківського районного суду м. Кременчука Дядечка І.І., в якій зазначалося про наявність у ОСОБА_2 відомостей щодо домовленості між ОСОБА_4, ОСОБА_8 та їх адвокатом ОСОБА_3 стосовно суми хабара в розмірі 12 000 грн. для передачі судді Крюківського районного суду м. Кременчука ОСОБА_1 для винесення останнім рішення на користь ОСОБА_8.
Вказана вище заява ОСОБА_2 була направлена прокурору міста Кременчука для прийняття рішення в порядку статті 97 КПК України.
За наслідками розгляду вказаної вище заяви 16 квітня 2011 року старшим слідчим прокуратури міста Кременчука Стецюн О.І. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого статтею 369 КК України.
Також судом першої інстанції встановлено, що 04 квітня 2011 року ОСОБА_2 було подано заяву про відвід головуючого у справі судді ОСОБА_1, у якій вказувалося наступне: «… я слышал как моя мать ОСОБА_14 в телефоном разговоре в ОСОБА_15 обсуждала вопросы о передаче взятки в сумме 12 ( двенадцать ) тысяч гривен судье ОСОБА_1, согласовывала способ, сроки передачи денег. Я лично и моя супруга ОСОБА_11 слышали как ОСОБА_14 говорила ОСОБА_15 о том, чтобы он согласовал вопросы передачи денег с адвокатом ОСОБА_3 В дальнейшем мне стало известно, что денежная сумма была собрана и передана адвокату ОСОБА_3 для передачи судье. Кроме того, ОСОБА_14 сообщила мне лично о том, что она уже знает решение суда по делу, что у неё всё «схвачено»и «куплено».
07 квітня 2011 року Крюківським районним судом м. Кременчука в складі головуючого судді ОСОБА_1, при секретарі ОСОБА_16 було винесено ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що поширена ОСОБА_2 інформація про організацію позивачем передачі хабара в розмірі 12 000 грн. судді Крюківського районного суду міста Кременчука ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження в процесі перевірки та не відповідає дійсності. При цьому, суд посилався на те, що дана інформація була оголошена у відкритому судовому засіданні, а тому її слід вважати поширеною.
Проте, з таким висновком колегія суддів не може погодитися за наступних обставин.
Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27 лютого 2009 року, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації
Також, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
З урахуванням цього, Пленумом ВСУ роз'яснено: суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 звернувся з заявою від 04 квітня 2011 року в рамках розгляду цивільної справи за об'єднаним провадженням. При цьому не доведено факт поширення наявної у заяві інформації поза судовим процесом у цивільній справі.
В свою чергу, висновки суду щодо поширення недостовірної інформації внаслідок оголошення їх у відкритому судовому засіданні не узгоджуються з чинним законодавством та роз'ясненнями Пленуму ВСУ.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації і спростування інформації, що міститься у заяві від 04 квітня 2011 року.
На підставі вищенаведеного, керуючись нормами ст.ст.23, 1167 ЦК України, беручи до уваги недоведеність вини відповідача у порушенні прав позивача, колегія суддів не знаходить підстав і для задоволення вимог ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди.
З цих підстав, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та компенсації судових витрат за рахунок відповідача з постановленням нового, про відмову у задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2011 року -в частині задоволення позовних вимог та компенсації судових витрат - скасувати.
У задоволенні позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації і спростування інформації, що міститься у заяві від 04 квітня 2011 року, про відшкодування моральної шкоди та компенсації судових витрат ОСОБА_3 - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/ Ю.М. Винниченко
Судді: /підпис/ В.І. Корнієнко /підпис/ Г.Л. Карпушин
КОПІЯ
ВІРНО: Суддя апеляційного суду
Полтавської області __________ Ю.М. Винниченко
Головуючий: Ю. М. Винниченко
Судді:
Копія