2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2012 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: Меленко О.Є., Пнівчук О.В.,
секретаря: Балагури М.О.,
з участю сторін: апелянта ОСОБА_2,
представника апелянта ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5,
представника вiдповiдача ОСОБА_6 представника вiдповiдача ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, Фонду комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська, ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів- Івано-Франківського ОБТІ про визнання нечинними рішень Івано-Франківської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень творчої майстерні, за апеляційною скаргою заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського суду від 05 липня 2012 року, -
встановила:
В червні 2009 року заступник прокурора м.Івано-Франківська звернувся до суду в інтересах пенсіонера, інваліда першої групи ОСОБА_2 з позовом до Івано-Франківської міської ради, Фонду комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська, ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог на
стороні відповідачів - Івано-Франківського ОБТІ про визнання нечинними рішень Івано-Франківської міської ради від 04.11.1997 року "Про приватизацію творчих майстерень"та ________________________________________________________________________________
Справа №0907/130/2012 Головуючий у І інстанції Островський Л.Є.
Провадження №22ц/0990/1669/2012 Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
Категорія 4
рішення Івано-Франківської міської ради від 02.02.1998 року "Про внесення змін та доповнень до рішення Івано-Франківської міської ради від 04.11.1997 року" з додатками в частині надання дозволу ОСОБА_4 на приватизацію підвального приміщення творчої майстерні площею 37 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 шляхом викупу приміщень, а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень творчої майстерні, розташованої у підвалі будинку на АДРЕСА_2 від 19.06.2001 року, укладеного між Фондом комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська та ОСОБА_4 та визнання недійсним реєстраційного свідоцтва від 18.05.2001 року, яким за Івано-Франківською міською радою визнано право комунальної власності на нежитлове приміщення творчої майстерні площею 54 кв.м. по АДРЕСА_2
Позов мотивував тим, що зазначеними вище рішеннями Івано-Франківської міської ради, договором купівлі-продажу нежитлового приміщення творчої майстерні реєстраційним посвідченням про право комунальної власності Івано-Франківської міської ради на нежитлове приміщення творчої майстерні площею 54 кв.м. по АДРЕСА_2 власності порушено права власників трьох квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в цілому та порушено права власника квартири №НОМЕР_1 - ОСОБА_2, зокрема, на користування допоміжними приміщеннями - підвалом. Заступник прокурора міста вважає, що договір купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень площею 54 кв.м. укладений Фондом комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська є неправомірним, оскільки підвальні приміщення творчої майстерні перебували у спільній власності жильців будинку, в тому числі громадянина ОСОБА_2, а отже орган місцевого самоврядування розпорядився майном, що не належить територіальній громаді м.Івано-Франківська на праві власності, чим порушив права власників квартир багатоквартирного житлового будинку та ОСОБА_2 щодо володіння, користування та розпорядження допоміжним приміщенням - підвалом будинкуАДРЕСА_2Заступник прокурора м.Івано-Франківська посилається на те, що оскаржувані рішення суперечать вимогам ч.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду», також суперечать рішенню Конституційного Суду України від 02.03.2004 року про офіційне тлумачення положень п.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", згідно яких власники квартир багатоквартирного будинку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, до яких відносяться кладові, сараї, колясочні тощо, які передаються у спільну власність квартиронаймачів безоплатно і додатковій приватизації не підлягають. Також заступник прокурора м.Івано-Франківська зазначив про порушення порядку розрахунків при продажі підвального приміщення творчої майстерні ОСОБА_4 Просив позов задоволити.
Рішенням Івано-Франківського суду від 05 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням заступник прокурора м.Івано-Франківська подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права. Порушення норм процесуального права, на думку заступника прокурора міста, полягають в тому, що обставини справи судом досліджено неповно та не всесторонньо, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом не враховано, що будинок АДРЕСА_2 з балансу ЖЕО №6 знято згідно рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 13 квітня 2007 року та передано співвласникам будинку на обслуговування. Порушення норм матеріального права, проявилися в тому, що суд першої інстанції не застосував правових норм ч.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", п.2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_13. та інших про офіційне тлумачення положень п.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій №76 від 17.05.2005 року, за якими допоміжні приміщення (сходи, вестибюлі, позаквартирні коридори, перехідні шлюзи, колясочні, кладовища та інші приміщення ) призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, що пунктами 3.1.13 Правил встановлено, що використання допоміжних приміщень для розміщення майстерень, комор та ін. не допускається. Заступник прокурора м.Івано-Франківська вважає, що зазначеними вище рішеннями Івано-Франківської міської міської ради ,договором купівлі-продажу ОСОБА_4підвального приміщення порушено права мешканців будинку, вважає, що підвальне приміщення повинно перейти у власність громадян - мешканців даного будинку і безпосередньо громадянина ОСОБА_2 без додаткової його приватизації.
Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким позов задовільнити.
В судовому засіданні представник прокуратури м.Івано-Франківська та ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали. ОСОБА_2 пояснив, що власники квартир №НОМЕР_2, №НОМЕР_3 та №НОМЕР_4 приватизували квартири у 1994-1996 роках, він купив квартиру ¹НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_2 20 жовтня 1999 року. Підвальне приміщеня має загальну площу біля 135 кв.м, яку жильці будинку використовують у своїх господарських потребах для зберігання овочів та фруктів, крім площі розміром 54 кв.м., яку приватизувала ОСОБА_4, вважає, що, оскільки будинок знятий з балансу ЖЕО №6 і переданий у власність співвласників будинку, то допоміжне приміщення підвалу теж має бути безоплатно передане їм в користування. Також зазначив, що у тій частині підвального приміщенні, яке приватизувала ОСОБА_4 сходяться каналізаційний стояк та стояк холодного водовідведення, до яких немає вільного доступу на випадок аварійної ситуації. Просив скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Представник прокуратури доводи апеляційної скарги підтримав, зазначив, що судом першої інстанції не враховано письмових доказів - довідок ЖЕО №6 від 26.02.2009 року №123 та №125 (а.с.4), якими підтверджується, що згідно плану оспорюваного підвального примішення в тій його частині, яка приватизована ОСОБА_4, знаходиться каналізаційний стояк та зведені системи водопроводу будинку, доступу до якого немає з боку мешканців будинку, що створить труднощі у проведенні ремонтних робіт у випадку аварійної ситуації. Представник прокуратури просив долучити акт обстеження житлового будинку по АДРЕСА_2 від 14.09.2012 року представником комунального господарства транспорту і зв»язку Шологон Д.А. та представника КП "Івано-Франківськводоекотехпром» , яким додатково підтверджено, що доступ до обслуговування інженерних будинкових мереж водопроводу та каналізації та їх ремонту можливий лише через приватизоване підвальне приміщення ОСОБА_4, доступ до якого має бути забезпечений цілодобово.
Відповідачка ОСОБА_4 апеляційної скарги не визнала, заперечення мотивувала тим, що вона є членом Спілки художників України і оскаржуване підвальне приміщення нею орендувалося ще з 1985 року як художня майстерня, згідно розпорядження міського голови м.Івано-Франківська(а.с.141-142), раніше це приміщення використовувалося як житлова підвальна квартира під окремим номером НОМЕР_5, яка складається з трьох кімнат: площею 12.8 кв. м, 19.7 кв. м. та 17.4 кв. м., обладнана двома кахельними пічками, окремим санвузлом, умивальником, також є окремий електролічильник, про що підтверджує акт передачі нежитлового приміщення(а.с.150). Відповідачка пояснила, що мешканці будинку ніколи не користувалися підвальним приміщенням художньої мастерні, яке вона приватизувала, що мешканці квартир №НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_1 будинку свої квартири приватизували ще у 1994-1996 роках, а ОСОБА_2 купив свою квартиру у попереднього власника у 1999 році без приватизованого підвального приміщення. Відповідачка зазначила, що нічиїх прав вона не порушує, оскільки жильцями будинку використовується інша частина підвального приміщення, у мешканців будинку до неї не виникало жодних претензій щодо користування комунікаційними системами на протязі з 1985 року по даний час, оскільки ключ від дверей до приватизованої нею частини підвального приміщення, постійно має також один із мешканців будинку. Просить апеляційну скаргу відхилити.
Представник відповідачки ОСОБА_4- ОСОБА_5 апеляційної скарги не визнала, зазначила, що ухвалою Івано-Франківської міської ради ХХІ скликання від 15.09.1993 року затверджено перелік державного майна, що передано з обласної комунальної власності у міську комунальну власність, в зазначений перелік входило оспорюване півдвальне приміщення художньої майстерні по АДРЕСА_2. З розпорядження голови Івано-Франківського міськвиконкому №23-р від 1.02.1985 року(а.с.141-142) вбачається, що підвальна квартира ¹НОМЕР_5 площею 47.5 кв. м. по АДРЕСА_2 була передана в оренду під художню майстерню художнику ОСОБА_4, а договори оренди продовжувалися через певні періоди часу до вирішення питання про передачу їй цього приміщення у приватну власність. Представник відповідачки вважає, що ні представником прокуратури міста, ні ОСОБА_2 не доведено, що приватизацією частини підвального приміщення площею 54 кв. м в будику АДРЕСА_2 порушено права мешканців будинку, які користуються іншою частиною підвального приміщення, а з приводу відсутності доступу по загальних комунікацій, які сходяться у приміщенні, приватизованому ОСОБА_4., жодних спірних питань ні в ОСОБА_2, ні в інших жильців будинку не виникало. Представник відповідачки наголосила, що оспорюване нежитлове приміщення віднесено до комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська, яка вправі була ним розпорядитися, а тому договір купівлі-продажу оспорюваного приміщення відповідає вимогам закону. Щодо встановлення оплати за відчужене приміщення, то це є право власника, до якого жодного відношення ОСОБА_2 немає. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Івано-Франківської міської ради апеляційної скарги не визнав, заперечення мотивував тим, що ухвалою Івано-Франківської міської ради ХХІ скликання від 15.09.1993 року затверджено перелік державного майна, що передано з обласної комунальної власності у міську комунальну власність, до якого ввійшло оспорюване підвальне приміщення художньої майстерні по АДРЕСА_2. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 04.11.1997 року дозволено приватизацію творчих майстерень шляхом викупу творчими працівниками, в тому числі ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 та додатком до цього рішення прийнято рішення від 02.02.1998 року, яким затверджено порядок оплати приміщень, які підлягають викупу творчими працівниками - частково внесенням грошових коштів (25% вартості), а частково - художніми творами. Рішенням від 26.03.2001 року вирішено ті об»єкти, які були дозволені до приватизації у 1999-2000 роках, але не були приватизовані, включити в перелік об»єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації у 2001 році згідно додатку №1, куди ввійшло нежитлове приміщення творчої майстерні в будинку по АДРЕСА_2 (ОСОБА_4.). Згідно договору купівлі продажу від 19.06.2001 року №1563(а.с.26) Фонд комунальної.власності територіальної .громади м.Івано-Франківська продав ОСОБА_4 нежитлові приміщення творчої майстерні, розташованої в підвалі будинку по АДРЕСА_2 площею 54 кв.м., оскільки така площа було зазначена в реєстраційному посвідченні на право комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська, виданому Івано-Франківським ОБТІ. Вважає оскаржувані рішення міської ради, договір купівлі -продажу та реєстраційне посвідчення на право комунальної власності, видане Івано-Франківським ОБТІ правомірними. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Фонду комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківськав судове засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи, а тому його неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Представник Івано-Франківського ОБТІ апеляційної скарги не визнав, пояснив, що реєстраційне посвідчення видано 18.05.2001 року Івано-Франківській міській Раді про право власності на 54 кв. м. нежитлового підвального приміщення в будинку АДРЕСА_2 на підставі рішення ХVI сесії Івано-Франківської міської ради третього скликання від 26.03.2001 року, яке є чинним, а тому вимоги представника прокуратури міста, заявлені в інтересах ОСОБА_2 щодо визнання недійсним зазначеного вище реєстраційного посвідчення вважає безпідставними. Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, виходячи з наступних доводів.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Подаючи позов в інтересах ОСОБА_2, заступник прокурора м.Івано-Франківська зсилався на те, що права ОСОБА_2 як власника квартири ¹НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_2 та права інших власників квартир цього будинку на право користування, володіння, розпорядження підвальним приміщенням будинку, яке вважав допоміжним приміщенням, порушено приватизацією частини підвального приміщення площею 54 кв. м. .ОСОБА_4 В позові зазначено, що ОСОБА_2 та інші мешканці будинку користувалися оспорюванню частиною допоміжного приміщення до його приватизації ОСОБА_4, та що в оспорюваному підвальному приміщенні знаходяться каналізаційні системи та система холодного водопостачання, доступ до яких є обмежений, проте доказів на обґрунтування викладених ним обставин не надав.
Між тим колегією суддів встановлено, що оспорюване нежитлове приміщення площею 54 кв.м., яке розташоване у підвальному приміщенні будинку по АДРЕСА_2 до передачі його в оренду ОСОБА_4 під творчу майстерню, використовувалося як житлова підвальна квартира під окремим номером НОМЕР_5, яка складається з трьох кімнат: площею 12.8 кв. м., 19.7 кв. м. та 17.4 кв. м., обладнана двома кахельними пічками, окремим санвузлом, умивальником, з окремим електролічильником, про що підтверджують акт передачі цього нежитлового приміщення ОСОБА_4.(а.с.150), генеральний план будинку(а.с.99), план частини оспорюваного нежитлового підвального приміщення будинку(а.с.120). З розпорядження голови Івано-Франківського міськвиконкому №23-р від 01.02.1985 року(а.с.141-142) вбачається, що підвальна квартира ¹НОМЕР_5 площею 47.5 кв.м.по АДРЕСА_2 була передана в оренду під художню майстерню художнику ОСОБА_4, а отже не використовувалася мешканцями будинку.
З ксерокопії рішення Івано-Франківської міської ради від 17.09.1996 року №310 (а.с.147) вбачається, що Івано-Франківською міською радою ОСОБА_4 продовжено термін оренди оспорюваного нежитлового приміщення. З свідоцтв про право власності на житло(а.с.6,7,8,) вбачається, що квартира №НОМЕР_2 приватизована сім»єю ОСОБА_8 13.10.1994 року, квартира №НОМЕР_3 - сім»єю ОСОБА_15 -24.10.1994 року, квартира №НОМЕР_4 - сім»єю ОСОБА_16- 14.11.1996 року, квартира №НОМЕР_1 приватизована сім»єю ОСОБА_17 - 24.10.1994 року, всі квартири приватизовано без підвального приміщення.
З договору купівлі-продажу від 20.10.1999 року(а.с.9) вбачається, що ОСОБА_2 купив у ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 квартиру №НОМЕР_1 без приватизованого підвального приміщення. Колегією встановлено, що мешканці будинку користуються іншою частиною підвального приміщення для господарських потреб (зберігають овочі,фрукти).
Заступником прокурора міста та ОСОБА_2 не представлено доказів про те, що ОСОБА_4 порушує їх права щодо користування підвальним приміщенням, яким жильці будинку користувалися до приватизації нею 54 кв. м. нежитлового приміщення, що знаходиться в підвалі будинку або чинила перешкоди комусь із мешканців будинку в доступі до оспорюваного нежитлового приміщення з 1985 року по даний час.
Не є обґрунтованими доводи апелянта про те, що суд допустив порушення норм матеріального права, оскільки оскаржувані рішення Івано-Франківської міської ради, угода про відчуження комунального майна Фондом комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська ОСОБА_4. за договором купівлі-продажу та реєстраційне свідоцтво на право комунальної власності за Івано-Франківською міською радою не суперечать правовим нормам Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"та Рішенню Конституційного Суду України.
За правилами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року N 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
В той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення. Так, за змістом ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Колегією суддів встановлено, що ухвалою Івано-Франківської міської ради ХХІ скликання від 15.09.1993 року затверджено перелік державного майна, що передано з обласної комунальної власності у міську комунальну власність, до якого ввійшло оспорюване нежитлове приміщення художньої майстерні, що розміщене у підвалі будинку АДРЕСА_2. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 4.11.1997 року дозволено приватизацію творчих майстерень шляхом викупу творчими працівниками, в тому числі ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2, та додатком до цього рішення прийнято рішення від 02.02.1998 року, яким затверджено порядок оплати приміщень, які підлягають викупу творчими працівниками - частково внесенням грошових коштів (25% вартості), а частково-художніми творами. Рішенням від 26.03.2001 року вирішено, що ті об»єкти, які були дозволені до приватизації у 1999-2000 роках, але не були приватизовані, включити в перелік об»єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації у 2001 році згідно додатку №1, куди ввійшло нежитлове приміщення творчої майстерні в будинку по АДРЕСА_2 (ОСОБА_4.). Згідно договору купівлі продажу від 19.06.2001 року №1563(а.с.26) Фонд комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська продав ОСОБА_4 нежитлові приміщення творчої майстерні, розташованої в підвалі будинку по АДРЕСА_2 площею 54 кв. м., оскільки така площа було зазначена в реєстраційному посвідченні на право комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська, виданому Івано-Франківським ОБТІ. Реєстраційне посвідчення видано 18.05.2001 року Івано-Франківським ОБТІ Івано-Франківській міській Раді про право власності на 54 кв. м. нежитлового підвального приміщення в будинку АДРЕСА_2 на підставі рішення ХVI сесії Івано-Франківської міської ради третього скликання від 26.03.2001 року, яке є чинним, оскільки ніким не оскаржувалося.
Як вбачається з матеріалів справи, актів обстеження нежитлового приміщення площею 54 кв.м. в підвалі будинку АДРЕСА_2, в ньому знаходяться два стояки холодного водопостачання до квартир № НОМЕР_2,НОМЕР_4,НОМЕР_3,НОМЕР_1 та каналізаційний стояк. Колегія приходить до висновку, що оспорюване нежитлове приміщення в підвалі зазначеного вище будинку не є допоміжним, так як стояки водопостачання та водовідведення та каналізаційний стояк експлуатувалися мешканцями будинку до 1985 року, з 1985 року по даний час, мешканці будинку мають доступ до оспорюваного приміщення, оскільки як пояснила відповідачка ОСОБА_4, що дублікат ключа від приватизованого нею приміщення також є в одного з мешканців будинку, а тому доступ на випадок аварійної ситуації до зазначених мереж є. Достовірність пояснень ОСОБА_4 підтверджується відсутністю будь-яких спірних питань між мешканцями зазначеного будинку, в тому числі між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та відсутністю звернень мешканців будинку чи ЖЕО№6 до суду з приводу чинення перешкод з боку ОСОБА_4. в доступі до місця сходження загальних комунікаційних систем в підвалі, які знаходяться.в частині приватизованого нежитлового приміщення відповідачки. Відповідно до ч.9.ст.8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Таким чином колегія суддів не вбачає порушень законодавства при прийнятті Івано-Франківською міською радою оспорюваних позивачем рішень. Оскільки оспорюване нежитлове приміщення ухвалою Івано-Франківської міської ради ХХІ скликання від 15.09.1993 року передано з обласної комунальної власності у міську комунальну власність площею 54 кв.м, то колегія суддів вважає чинним і договір купівлі-продажу від 19.06.2001 року №1563(а.с.26), укладений Фондом комунальної.власності територіальної .громади м.Івано-Франківська з ОСОБА_4, згідно якого нежитлові приміщення творчої майстерні, розташованої в підвалі будинку по АДРЕСА_2 площею 54 кв. м. перейшли до неї у власність..
Відповідно до п.5 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Таким чином оскаржувані позивачем рішення Івано-Франківської міської ради не суперечать вимогам ч.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", п.2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_13. та інших про офіційне тлумачення положень п.2 ст.10, Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій№76 від 17.05.2005 року.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 липня 2012 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді Г.І.Шалаута
О.Є.Меленко
О.В.Пнівчук