АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження № 22 -ц/2090/5150/2012 Головуючий 1 - інстанції -Вікторов В.В.
Справа № 2-3228/09 Доповідач - Зазулинська Т.П.
Категорія -самочинне будівництво
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.
- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі - Гопко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 01 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2009 року позивач звернувся з вказаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № I, IV -X (загальною площею площею 52,3 кв.м.) літ. «Б-2», будинку АДРЕСА_1
В обгрунтування посилався на те, що є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № IIIа, IIIб у житловому будинку літ. «Б-2»загальною площею 89,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки вказані приміщення було неможливо використовувати згідно з їх цільовим призначенням у зв'язку з відсутністю приміщення побутового призначення (вбиральні) та приміщення для розміщення опалювального обладнання (АГВ), тому він за власний кошт, з власних матеріалів та обладнання до приміщень, які належали йому на праві власності, здійснив прибудову одноповерхової частини будинку, загальною площею 26,7 кв.м., яка складається з наступних приміщень: приміщення № 1-коридор, площею 14,5 кв.м.; приміщення № IX -допоміжне приміщення, площею 10,2 кв.м.; приміщення № X -вбиральня, площею 2 кв.м.. Крім того, ним була проведена реконструкція (відновлення зруйнованих приміщень), які межували з його приміщеннями, оскільки ці зруйновані приміщення викликали також руйнування приміщень, які належали йому на праві приватної власності. Реконструйовані приміщення займають площу 25,6 кв.м. та складаються з наступних приміщень: приміщення № IV -допоміжне приміщення, площею 5,5 кв.м.; приміщення № V -допоміжне приміщення, площею 6,4 кв.м.; приміщення VI - коридор, площею 5,9 кв.м.; приміщення № VII -допоміжне приміщення, площею 6,1 кв.м.; приміщення № VIII - допоміжне приміщення, площею 1,7 кв.м.
ТОВ «Аскона»виготовлено технічний висновок «Про стан будівельних конструкцій та можливості подальшої експлуатації прибудови та реконструйованих приміщень літ. «Б-2»,будинку АДРЕСА_1, згідно якого усі основні будівельні конструкції деформацій не мають і знаходяться у задовільному технічному стані, відповідають існуючим архітектурним, будівельним, санітарним та пожежним нормам та придатні для подальшої експлуатації. Будівельна готовність вказаних нежитлових приміщень 100%.
Заочним рішенням Ленінського районного суду міс та Харкова від 01 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволені.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно побудовані нежитлові приміщення 1-го поверху № I, IV -X ( загальною площею площею 52,3 кв.м.) літ. «Б-2», будинку АДРЕСА_1
Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 25.05.2012 року заява представника Харківської міської ради про перегляд заочного рішення від 01.10.2009 року залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що нежитлові приміщення № № IV, V, VI, VII, VIII в житловому будинку літ. «Б-2», загальною площею 25,6 кв.м., розташовані у будинку АДРЕСА_1, належать Харківській міській ради на праві комунальної власності. Отже судом в порушенні вимог чинного законодавства, а саме ст. 321 ЦК України, ч. 8 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України»було вилучено у територіальній громади та передано позивачу у власність об'єкти права комунальної власності. Вказані вище приміщення самовільно приєднанні, а не побудовані або прибудовані. Суд при прийнятті рішення не врахував рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Харкова від 10 серпня 2009 року № 80 ЛП, яким за ОСОБА_5 та його сім'єю закріплено підсобне приміщення -кімнату № 28 житловою площею 7 кв.м. у будинку по АДРЕСА_1
Згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22 лютого 2007 року № 188 та розпорядження Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації від 28 лютого 2007 року житловий будинок по АДРЕСА_1 є в господарському віданні КП «Жилкомсервіс», який є балансоутримувачем цього будинку.
Зазначає, що при здійсненні робіт, пов'язаних з реконструкцією, перебудовою, повинні враховуватися законні права та інтереси власників та користувачів квартири, власників нежитлових приміщень. В даному випадку такі права та інтереси враховані не були.
Вказує, що Харківська міська рада не приймала ніяких рішень про надання позивачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у користування (оренду) або власність, а тому земельна ділянка, на якій розміщені самовільні будівлі позивача, знаходяться у комунальній власності Харківської міської ради.
Крім того зазначає, що суд у своєму рішенні посилається на технічний висновок, виготовлений ТОВ «Аскона», проте директором ТОВ «Аскона»на момент прийняття оскаржуваного рішення є ОСОБА_6, яка з 1999 року є дружиною ОСОБА_4
У запереченнях на апеляційну скаргу ХМР ОСОБА_4 вказує на відсутність підстав для скасування заочного рішення та безпідставність доводів скарги.
Вказує, що отримав згоду всіх власників та користувачів квартир, що спростовує твердження апелянта про порушення прав вказаних осіб.
Також посилається на те, що балансоутримувачем будинку -КП «Жилкомсервіс», починаючи з 1991 по 2012 р.р. не проводилось ані поточного ані капітального ремонту будівлі «Б-2»по АДРЕСА_1, що і призвело ( враховуючи рік її побудови до 1917) до руйнування відновлених ним приміщень та приміщень, які належали йому на праві власності.
Про те, що права балансоутримувача не були ним порушені засвідчено листами останнього від 29.04.2008 року і 03.11.2008 року.
Недоречним вважає і посилання апелянта на порушення ним прав сім»ї ОСОБА_5 , оскільки вони проживають в окремому будинку і не мають відношення до нежитлових приміщень житлового будинку літ «Б-2»і до того ж і від цієї сім»ї під час проведення ним будівництва і реконструкції будь-яких заяв не надходило.
Прибудова до належних йому приміщень здійснена на місті приміщень, існувавших у 1959 році.
Про те, що здійснена ним реконструкція не порушує прав територіальної громади підтверджується самим відповідачем в особі юридичного департаменту листом від 29.12.2009 року. Відповідно до п.2 ст.1 Статуту Територіальної громади міста він також є її членом.
Заслухавши доповідь судді; пояснення представника відповідача, позивача та його представника, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на скаргу, судова колегія доходить висновку про те, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції послався на ст. 331 , а також статті 375,376,392 ЦК України і ст..116 ЗК України і виходив з того, що здійснене ним будівництво та реконструкція спірних нежитлових приміщень проведені з ініціативи та за грошові кошти позивача; нежитлові приміщення1,1Х,Х, 1У,У.У1,У11,У111, що розташовані на 1-му поверсі 2-х поверхового будинку по АДРЕСА_1 відповідають встановленим будівельним та технічним вимогам, що дає можливість їх збереження та подальшої експлуатації за призначенням. Судом достовірно встановлено, що за період проведення будівництва і на цей час заяв, скарг, приписів від будь-яких громадян, юридичних осіб або компетентних органів з приводу недотримання позивачем встановлених норм та правил чи порушення будь-чиїх прав не надходило.
Судова колегія не може погодитись з таким висновком, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 01 серпня 2008 року ОСОБА_4 набув право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 111а,111б у житловому будинку літ «Б-2», загальною площею 89,3 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1.
З технічного паспорту на нежитлові приміщення 1-го поверху за вказаною адресою, який виготовлено станом на 03.03.2009 року , убачається, що приміщення 1,1Х,Х самовільно побудовані, а приміщення 1У,У,У1,У11,У111 -реконструйовані і самовільно приєднані.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, на набуває права власності на нього ( ч.2 ст.376 ЦК України).
Право власності на самочинно побудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно ( ч.3 ); за особою -власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує прав інших осіб ( ч.5 ).
Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, затвердженого постановою КМУ від 08.10 2008 року № 923 ( зі змінами від 20.05.2009 року), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю та її територіальними органами. Сертифікат відповідності -документ, що посвідчує відповідність закінченого будівництвом об»єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Згідно Закону України «Про архітектурну діяльність»державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи. Встановлення факту готовності об»єкту до експлуатації і видача свідоцтва про відповідність збудованого об»акта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил відноситься до виключної компетенції територіальної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України від 20.04.2000 року № 1699-Ш «Про планування та забудову територій», ст..18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХП «Про основи містобудування»будівництво об»єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об»єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Між тим, позивач не надав суду доказів належності йому на праві власності чи знаходженні у користуванні земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво; відведення йому земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно та прийняття його в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Не надано ним і доказів звернення до Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Харківській області з заявою про прийняття самочинно збудованих приміщень до експлуатації , а до Харківської міської ради -з заявою про відведення земельної ділянки під нове будівництво чи під уже збудоване нерухоме майно та звернення до міської ради у відповідності до «Порядку вирішення питань, пов»язаних з самочинним будівництвом», затвердженого рішенням 40сесії Харківської міської ради 4 скликання від 28.09.2005 року №188/05 з проханням про збереження об»єкту самочинного будівництва та надання земельної ділянки для його експлуатації.
Зазначивши Харківську міську раду відповідачем, ОСОБА_4., всупереч вимогам ст. 15 ЦПК України, в своєму позові не вказав які його права порушені, оспорені чи не визнані міською радою.
Справа за його позовом вирішена судом без участі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області.
Оскільки ОСОБА_4 не реалізував свого права шляхом звернення до компетентних органів, його право не можна визнати порушеним, а задовольнивши його позов суд першої інстанції перебрав на себе повноваження органів, до компетенції яких відноситься вирішення питань, пов»язаних з самочинним будівництвом, що суперечить вимогам закону та призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою апеляційного суду від 29.06.2011 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 01 жовтня 2009 року по вказаній справі закрито з тих підстав, що апелянтом не надано доказів порушення його прав вказаним рішенням. В зв»язку з цим доводи апеляційної скарги Харківської міської ради про не врахування судом інтересів сім»ї ОСОБА_7 судовою колегією до уваги, не приймаються , але це не впливає на висновок суду про необхідність скасування заочного рішення з вищенаведених підстав та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 313,314,316,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу задовольнити.
Заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 01 жовтня 2009 року скасувати і відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя -
Судді колегії -