4

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Мелінишин Г.П., Бойчука І.В.,

секретаря: Кіндрат В.П.,

з участю сторін: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання кредитного договору частково недійсним за апеляційною скаргою ПАТ "Альфа-Банк" на рішення Івано-Франківського міського від 09 листопада 2011 року, -

встановила:

В липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом про визнання кредитного договору, укладеного 14.05.2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ним під №490067643 недійсним в частині третейського застереження. Позов мотивував тим, що банк за цим договором надав йому кредит в розмірі 61980 доларів США на споживчі цілі до 14.05.2013 року, а тому до нього слід застосовувати дію Закону України "Про захист прав споживачів". На думку позивача, встановлене пунктом 11 кредитного договору обмеження щодо розгляду спорів між сторонами третейським судом, є порушенням конституційного права позивача на його захист в судовому порядку, а також не відповідає нормам чинного законодавства України. Просив визнати недійсним пункт 11 кредитного договору з моменту укладення договору.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського від 09 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано недійсним пункт 11 кредитного договору з моменту його укладення.

Ухвалою суду від 06 липня 2012 року в задоволенні заяви ПАТ "Альфа-Банк" про скасування заочного рішення відмовлено.

________________________________________________________________________________

Справа №0917/2-6658/2011 Головуючий у І інстанції Барашков В.В.

Провадження №22ц/0990/1676/2012 Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

Категорія 27

На зазначене заочне рішення ПАТ "Альфа-Банк" подав апеляційну скаргу в загальному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права проявилося в тому, що всупереч ч.1 ст.224 ЦПК України, суд розглянув справу без участі представника відповідача, який не був належним чином повідомлений, оскільки не отримував жодних повісток та викликів, а тому висновок суду про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не відповідає дійсності. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права не врахував положень ст.5 Закону України "Про третейські суди", Рішення Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року №1-рп/2008 (справа про завдання третейського суду), роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", та постанови №5 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", де зокрема зазначено, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав, гарантованих Конституцією України. Апелянт просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_3 відмовити.

В судове засідання представник апелянта не з»явився, подав заяву про підтримання ним апеляційної скарги та просив провести розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

Представник позивача доводів апеляційної скарги не визнав, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу обґрунтованою та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних доводів.

Ст.3 ЦПК України та ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст.16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких є визнання правочину недійсним повністю або в частині. Зазначений спосіб захисту обрав позивач, посилаючись на ч.1 ст.215, частини1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, ч.1 ст.229 ЦК України.

Ч.1 ст.229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін.

Відповідно до змісту п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 цього кодексу(умови щодо вчинення правочину).

Ст.60 ЦПК України зобов»язує кожну сторону, яка звернулася до суду, довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Ст.61 ЦПК України визначено, що не підлягають доказуванню обставини, визнані сторонами, а також ті, які визнані судом загально відомими.

Зіславшись на зазначені правові норми як на підставу своїх вимог, викладених в позовній заяві, позивач під помилкою вважав п.11 договору, яким визначає підвідомчість спорів за цим кредитним договором третейському суду. Однак внесений до кредитного договору договору п.11, що стосується третейського застереження, не може вважатися істотною помилкою укладеного сторонами договору, бо не стосується ні природи правочину, ні прав та обов»язків сторін, що випливають з кредитного договору, а стосується підвідомчості спорів за цим договором, який вже врегульований на законодавчому рівні, є загально відомою обставиною і не потребує доказуваню.

Частиною1 п.14 ст.6 Закону України від 11 травня 2004 року №1701-ІV «Про третейські суди» визначено, що справи щодо захисту справ споживачів, у тому числі споживачів послуг банку(кредитних спілок), не підлягають розгляду третейськими судами.

Пунктом 3 постанови №5 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", судам роз»яснено порядок розгляду спорів, що виникають з кредитних правовідносин за наявності у договорі третейського застереження (окремої третейської угоди), зокрема визначено, що суди повинні враховувати положення ч.1 п.14 ст.6 Закону України від 11 травня 2004 року №1701-ІV «Про третейські суди» щодо непідвідомчості спорів, що виникають з кредитних відносин щодо захисту прав споживачів третейським судам. Також визначено, що за наявності третейського застереження в договорі залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі п.6 ч.1ст.207 ЦПК України є неприпустимим, а також, що такі позовні заяви підлягають вирішенню судами і за наявності з цього приводу рішення третейського суду, прийнятого за межами його компетенції. Зазначені вище правові норми суд неправильно витлумачив та залишив поза увагою роз»яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", а тому постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України та підлягає безумовному скасуванню.

На підставі ч.1 п.14 ст.6 Закону України від 11 травня 2004 року №1701-ІV «Про третейські суди» та керуючись ст.ст.61, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк"задовільнити

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 9листопада 2011 року скасувати.

Постановити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ "Альфа-банк" про визнання недійсним п.11 кредитного договору, укладеного 14.05.2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_3 №490067643 відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання ним законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

Г.П.Мелінишин

І.В.Бойчук