Справа №33ц-471кс/07 

Категорія-14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 30 серпня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області

в складі: Галущенка О.І., Довжук Т.С., Базовкіної Т.М., Вовненко Г.Ю. та Колосовського С.Ю.

розглянувши в судовому засіданні в м. Миколаєві справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди та за

зустрічним позовом ОСОБА_2. до   ОСОБА_1 про   спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою

ОСОБА_2. на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 червня 2005 p.,

встановила:

25.02.2004 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2. про спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 20.03.2003 р. відповідачка звернулась з листом до ВВБ УМВС в Кіровоградській області, в якому поширила про неї відомості, які не відповідають дійсності та принижують її честь та гідність.

14.02.2004 р. ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому вимагала спростування поширених про неї позивачкою недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що остання поширює такі відомості шляхом звернення зі скаргами до керівництва за місцем її роботи.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.02.2005 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2. відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 червня 2005 р. рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 скасоване, а справа у цій частині направлена на новий розгляд до того ж місцевого суду.

В решті вимог рішення місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати постановлену апеляційним судом ухвалу в частині повернення справи на новий розгляд для вирішення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невірну оцінку зібраних доказів та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що лист ОСОБА_2. на адресу керівника УМВС України в Кіровоградській області не можна вважати звернення громадян до правоохоронних органів за захистом своїх прав від неправомірних дій інших осіб, яке не є формою розповсюдження неправдивих відомостей, а тому таке звернення підлягає спростуванню на підставі ст.. 7 ЦК (1963 p.).

З такими висновками апеляційного суду погодитись неможливо, оскільки вони є наслідком неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до змісту ст.. 7 ЦК ( 1963 p.) та роз'яснень, які викладені у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28.09.1990 р. "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (з наступними змінами від 04.06.1993 p.), звернення громадян до правоохоронних органів на захист своїх прав від неправомірних дій інших осіб, не можна вважати поширенням неправдивих (недостовірних) відомостей).

Судами встановлено, що ОСОБА_2. звернулася на адресу начальника УМВС України в Кіровоградській області з проханням вжити законних заходів щодо запобіганню протиправних дій з боку ОСОБА_1, посилаючись на те, що остання погрожуючи застосуванням до неї та її батьків фізичного насильства, вимагає передачі 10 тис. доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що зазначене звернення було розглянуто відділом внутрішньої безпеки УМВС лише на предмет перевірки причетності співробітника УБОЗ УМВС до протиправних дій.

Той факт, що за цим зверненням правоохоронним органом не було вжито відповідних кримінально-процесуальних заходів з винесенням постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, не дає підстав вважати таке звернення формою розповсюдження недостовірних чи неправдиво викладених відомостей, які підлягають спростуванню в порядку ст.. 7 ЦК (1963 p.)

Встановлене свідчить про те, що апеляційний суд неправильно застосував норму матеріального права та помилково скасував частину законного і обгрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст.. 339 ЦПК України, встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 339 ЦПК України та Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 червня 2005 р., в частині скасування рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.02.2005 р. та повернення справи на новий розгляд в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, скасувати та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.02.2005 р.

Ухвала оскарженню не підлягає.