Справа №33ц-510/07

Категорія 26

Головуючий у І інстанції - Лекан І.Є.

Доповідач - Расевич С.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 жовтня 2007 року                                                             місто Луцьк

Колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:

Лончука В.Г., Расевича С.І., Русинчука М.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5., Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації, про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири та реєстраційного посвідчення про право власності на квартиру за касаційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2005 року,

встановила:

У червні 2005 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулися в суд із зазначеним позо­вом.

Позивачі зазначали, що відповідач ОСОБА_3 11 травня 2005 року у їх відсутності та без їхньої згоди продав відповідачуОСОБА_4 належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1, а тому просили визнати недійс­ними договір купівлі-продажу цієї квартири від 11 травня 2005 року та свідоцтво про право власності на дану квартиру, виданеОСОБА_4

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2005 року, позов задоволено, визнано недійсними договір купівлі-продажу кварти­ри АДРЕСА_1 та реєстраційне посвідчення про право власності на дану квартиру, видане 2 червня 2005 року Тернопільським міським бю­ро технічної інвентаризаціїОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначені судові рішення, а спра­ву направити на новий розгляд в суд першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що спірна квартира належала на праві спільної сумісної власності позивачам та відповідачу ОСОБА_3. Останній 11 травня 2005 року без згоди співвласників квартири та у їх відсутності продав дану квартиру відповідачу ОСОБА_4, якому 2 червня 2005 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення про право власності на зазначену квартиру.

Згідно ч.3 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній влас­ності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення право-чину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Зі змісту ст. 657 ЦК України вбачається, що договір купівлі-продажу квартири укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєст­рації.

Частиною 4 ст. 369 ЦК України передбачено, що правочин щодо розпорядження спі­льним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, не­обхідних повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що договір купівлі-продажу спірної квартири був укладений у відсутності та без належно висловленої згоди позивачів як співвласників спірної квартири на вчинення даного правочину, а тому цей до­говір купівлі-продажу та реєстраційне посвідчення про право власності на зазначену квар­тиру слід визнати недійсними.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції і за­лишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є непра­вильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 335 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції не може встанов­лювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це стверджується матеріалами справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права Відсутні передбаче­ні ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для його обов'язкового скасування.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2005 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.