Справа №33ц-513/07
Категорія 2
Головуючий у І інстанції - Грицак P.M.
Доповідач - Расевич С.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2007 року місто Луцьк
Колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:
Лончука В.Г., Расевича С.І., Русинчука М.М.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 року,
встановила:
У червні 2005 року ОСОБА_1звернувся в суд з зазначеним позовом.
Позивач зазначав, що він працював на посаді директора міжрайонної виконавчої дирекції м. Тернополя та Тернопільського району Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і наказом № 15-К від 10 травня 2005 року звільнений з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Вважаючи своє звільнення незаконним, просив поновити його на посаді директора міжрайонної виконавчої дирекції м. Тернополя та Тернопільського району Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15 вересня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що позивач, працюючи на посаді директора міжрайонної виконавчої дирекції м. Тернополя та Тернопільського району Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездат-
ності, допустив одноразове грубе порушення трудових обов'язків, що виразилося у недотриманні ним встановленого порядку реєстрації платників страхових внесків, порушенні фінансової дисципліни та фальсифікації даних бухгалтерської звітності, а тому відповідач правомірно з дотриманням порядку застосування дисциплінарних стягнень звільнив його із займаної посади. При цьому судом першої інстанції вірно визначено порушення трудових обов'язків, яке характеризуються ознакою грубості, виходячи з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено та яку шкоду ним завдано.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції і залишив його рішення без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 335 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це стверджується матеріалами справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права Відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для їх Обов'язкового скасування.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 в даній справі залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.