Справа №33ц-513/07

Категорія 2

Головуючий у І інстанції - Грицак P.M.

Доповідач - Расевич С.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 жовтня 2007 року                                                                                       місто Луцьк

Колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:

Лончука В.Г., Расевича С.І., Русинчука М.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціаль­ного страхування з тимчасової втрати працездатності про поновлення на роботі та стягнен­ня середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обла­сті від 15 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 гру­дня 2005 року,

встановила:

У червні 2005 року ОСОБА_1звернувся в суд з зазначеним позовом.

Позивач зазначав, що він працював на посаді директора міжрайонної виконавчої ди­рекції м. Тернополя та Тернопільського району Фонду соціального страхування з тимчасо­вої втрати працездатності і наказом № 15-К від 10 травня 2005 року звільнений з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Вважаючи своє звільнення незаконним, просив по­новити його на посаді директора міжрайонної виконавчої дирекції м. Тернополя та Терно­пільського району Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15 вересня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 року в задо­волені позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати зазначені судові рішення та ухва­лити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених ст. 40 цього Ко­дексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керів­ником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими осо­бами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що позивач, працюючи на посаді директора міжрайонної виконавчої дирекції м. Тернополя та Тернопільського району Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездат-

ності, допустив одноразове грубе порушення трудових обов'язків, що виразилося у недо­триманні ним встановленого порядку реєстрації платників страхових внесків, порушенні фінансової дисципліни та фальсифікації даних бухгалтерської звітності, а тому відповідач правомірно з дотриманням порядку застосування дисциплінарних стягнень звільнив його із займаної посади. При цьому судом першої інстанції вірно визначено порушення трудо­вих обов'язків, яке характеризуються ознакою грубості, виходячи з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено та яку шкоду ним завдано.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції і зали­шив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є непра­вильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 335 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції не може встанов­лювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це стверджується матеріалами справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права Відсутні передбаче­ні ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для їх Обов'язкового скасування.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 грудня 2005 в даній справі залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.