Справа № 22ц - 710/07 Головуючий у 1 інстанції Кихтюк P.M.
Категорія № 5 Доповідач Сівчук Є.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 жовтня 2007 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Сівчука Є.І.
суддів Мудренко Л.І., Русинчука М.М.
при секретарі Губарик К.А.
з участю позивача ОСОБА_1.
представника позивача ОСОБА_4.
представників відповідача ОСОБА_5.,ОСОБА_6
третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину будинку та визнання права власності на 1/2 частину будинку за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 червня 2007 p., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 червня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1., не погоджуючись з рішенням, зазначає, що воно є незаконним, оскільки частина будинку в с.Липини Луцького району належала його батькам, а тому повинна належати йому.
Покликаючись на зазначені обставини, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задовольнення його позову.
В письмових запереченнях відповідачка ОСОБА_2. зазначає, що позивачем не представлено доказів в підтвердження своїх вимог, а тому судом підставно відмовлено в їх задоволенні. Просить апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши позивача ОСОБА_1. та його представника ОСОБА_4., які апеляційну скаргу підтримали, представників відповідача ОСОБА_5., ОСОБА_6., які скаргу заперечили, третю особу на стороні позивача ОСОБА_3, яка також скаргу підтримала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення скарги із слідуючих підстав.
При розгляді справи судом встановлено, що забудовником і власником житлового будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом на забудову земельної ділянки, яка надана їй рішенням виконкому Липинської сільської ради від 31.10.1978 p., будівельним паспортом від 27.02.1979 р. (а.с.73-75)
Згідно договору-дарування від 28.02.1992 р. ОСОБА_2. подарувала 1/2 частину належного їй будинку своїй сестрі - ОСОБА_7. (а.с.70-72)
3.01.2001 р. ОСОБА_2. померла, що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1від 4.01.2001 р. (а.с.108)
Згідно заповіту від 19.05.1997 року належну їй 1/2 частину будинку ОСОБА_2. заповіла відповідачці ОСОБА_2., яка 28.08.2001 р. одержала свідоцтво про право власності на спадщину на 1/2 частину спірного будинку. (а.с.106, 107)
Друга власниця 1/2 частини будинку - ОСОБА_7. померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 24.09.2001 р. (а.с.99). Свою частину будинку заповіла ОСОБА_2., яка 21.11.2002 р. одержала свідоцтво про право на спадщину. (а.с.100-102). Таким чином, відповідачка стала власником спірного будинку в цілому.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд першої інстанції повно встановивши всі обставини справи, підставно прийшов до висновку, що позивачем не представлено жодних доказів які б давали підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 листопада 2002 р. та визнання за ним права власності на 1/2 частину спірного будинку.
Зазначений документ виданий відповідачці у відповідності з діючим законодавством.
Доводи позивача, що спірний будинок будувався з матеріалів розібраного і перевезеного будинку, що належав його батькові в с.Граддя Маневицького району, що між батьками і сестрами ОСОБА_2 була домовленість про спільне будівництво, не знайшли свого ствердження в судовому засіданні і спростовуються згаданими вище документами та приєднаними до матеріалів справи накладними, чеками, квитанціями про придбання будівельних матеріалів. (а.с.76-86).
Батьки позивача при житті не пред'являли жодних претензій до сестер ОСОБА_2 з приводу свого права власності на частину спірного будинку.
Позивач в силу свого малолітнього віку не міг брати участі в будівництві.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 25.11.2004 p., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 24.02.2005 p., задоволено позов ОСОБА_2. про виселення ОСОБА_1. із спірного будинку без надання іншого житла. (а.с.6-7, 64-68)
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення відповідає встановленим обставинам та вимогам закону. Порушень норм матеріального і процесуального права при його ухваленні не допущено, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 22 червня 2007 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.