Справа № 2-853/11 Головуючий у 1 інстанції:Савицька Н.В.

Провадження № 22-ц/0390/378/2012 Категорія:37 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.

суддів -Шевчук Л.Я., Гапончука В.В.

при секретарі Черняк О.В.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповітів недійсними за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2011 року, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 21 грудня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними заповіт складений ОСОБА_5 18 грудня 2007 року, який зареєстрований в реєстрі за №370 та посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального кругу Волинської області ОСОБА_6 Визнано недійсними заповіт складений ОСОБА_5 16 грудня 2007 року, який зареєстрований в реєстрі за №346 та посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального кругу Волинської області ОСОБА_6 Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вказує, що судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позову на підставі ст. 225 ЦК України виходив з того, що ОСОБА_5 на момент складання заповітів 16 грудня 2007 року та 18 грудня 2007 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами матеріального права.

Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним.

Правила ст.225 ЦК України застосовуються до правочинів, які вчинені дієздатною особою, але за обставин, що свідчать про тимчасову наявність у неї такого стану, який призводить до дефектів у формуванні внутрішньої волі та її справжнього волевиявлення.

Відповідно ч.2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення відповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Судом встановлено, що 16 грудня 2007 року ОСОБА_5 склала заповіт в приміщенні Луцької міської лікарні, згідно якого належну їй частину квартири АДРЕСА_1 та грошові заощадження, що знаходяться на рахунках в відділеннях Ощадбанку та ВАТ «Райффайзен банк Аваль»заповіла синові ОСОБА_1, належну їй частину квартири АДРЕСА_2 та грошові заощадження в ГРУ КБ «Приватбанк»заповіла чоловікові ОСОБА_2

18 грудня 2007 року ОСОБА_5 склала інший заповіт відповідно до якого належну їй частину квартири АДРЕСА_1, частину квартири АДРЕСА_2 та грошові заощадження, що знаходяться в ГРУ КБ «Приватбанк»заповіла чоловікові ОСОБА_2 Грошові заощадження, які знаходяться у відділеннях ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та відділеннях Ощадного банку України заповіла синові ОСОБА_1

На час складання заповітів ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні в Луцькій міський клінічній лікарні і 17 грудня 2007 року ввечері була самовільно забрана з лікарні родичами, що підтверджується випискою Луцької міської клінічної лікарні № 21061-2723 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_5

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Спадкоємцями після її смерті є син ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_2

Згідно акту № 494 від 24.11.11р. посмертної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_5 на момент складання першого і другого заповітів остання виявляла ознаки поєднаної психічної патології (поєднання астенічних та депресивних розладів, розвиток розладів свідомості у вигляді оглушеності), які зумовили навіювання та підкорюваність ОСОБА_5 в умовах соціальної ізоляції та психологічного впливу 16 та 18 грудня 2007 року не могла передбачати наслідки своїх дій і керувати ними. Інтелектуально-мнестична сфера ОСОБА_5 на момент складання заповітів мала ознаки порушення функції та динаміки процесів мислення в бік різкого зниження здатності до прогнозування, абстрагування концентрованому на психогенно спровокованому сприйнятті, без належної критичності до стороннього впливу, що нівелювало її індивідуально-психологічні особливості.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на незаконність висновку посмертної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_5, оскільки її призначення та проведення здійснено у відповідності до ст.ст. 144, 145, 147, 149 ЦПК України. Комплексна експертиза проведена уповноваженою експертною комісією Волинської обласної психіатричної лікарні №1 на підставі наданих судом матеріалів.

Згідно акту № 388 від 27 квітня 2012 року посмертної судово-психіатричної експертизи комісія прийшла до висновку, що у зв'язку з наявністю протиречивих, взаємовиключаючих даних неможливо відповісти на питання чи усвідомлювала ОСОБА_5 значення своїх дій або чи могла керувати ними на момент складання заповіту від 16.12.2007 року та на момент складання заповіту 18.12.2007р. При цьому в мотивувальній частині експертизи зазначено, що в медичній документації відображене стабільне погіршення стану та наростання неврологічної симптоматики, особливо у 2007 році. При огляді лікарем-невропатологом 30.11.2007р. встановлювався діагноз: дисциркуляторна енцефалопатія 2 ступеня. Проявом даного захворювання є ослаблення інтелектуальних можливостей, зниження пам'яті, особливо на недавні події, сповільнення мислення, а також емоційна нестійкість, загострення особистісних рис характеру, послаблення критичних можливостей та здатності до планування власних дій та вчинків. Дане захворювання прогресує і посилюється під дією несприятливих факторів (супутні захворювання, інтоксикації).

Судом правильно не було взято до уваги консультативне заключення психіатра від 29.12.2007 року, оскільки даний огляд був проведений у порушення вимог ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Як вбачається із матеріалів справи волевиявлення ОСОБА_5 при складанні заповітів не було вільним і не відповідало її волі, так як вона виявляла ознаки підвищеної навіюваності, залежної поведінки, стан важкої астенії в поєднанні з розпачем спричинив підкорюваність, байдужість до наслідків своїх вчинків, нездатність чинити опір психологічному тиску, формування хибної мотивації. Саме відповідач ОСОБА_2 в категоричній формі повідомив ОСОБА_5 під час її перебування на стаціонарному лікуванні 13-17грудня 2007 року про тяжке захворювання, невідворотність смерті і можливість виздоровлення завдяки йому. Також ним було здійснено виклик нотаріуса в лікарню для складання заповіту 16 грудня 2007 року. Перебуваючи у нотаріуса 18 грудня 2007 року, ОСОБА_5 не змогла пояснити своє рішення щодо зміни заповіту.

Розгляд судом вимог про визнання заповітів недійсними здійснено з урахуванням як висновку судової посмертної психологічно-психіатричної експертизи так і інших доказів - показання свідків, матеріалів медичної документації, висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, які у своїй сукупності свідчать про те, що в момент складення спірних заповітів ОСОБА_5 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Місцевий суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для визнання заповітів недійсними, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити. Рішення Луцького міськрайонного суду від 21 грудня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді