ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "02" листопада 2006 р.                                                          Справа №  14/162-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Іоннікової І.А.

суддів:                                                                        Веденяпіна О.А.

                                                                                   Черпака Ю.К.

при секретарі                                                            Войцешуку В.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Юрчишин П. В. (директор Агропромислового науково-виробничого  

                           підприємства "Візит")

                           Захаренко В. М. (довіреність № 114 від 01.11.2006 року)

                           Соколенко О. А. (довіреність № 115 від 01.11. 2006 року)

                           Ващук Г. М. (довіреність від 09.06.2006 року)

від відповідача: Парандюк О. В. (довіреність № 3937-22/15 від 25.09.2006 року)

                           Мавроді Р. Ф. (довіреність № 1767-22/15 від 03.05.2006 року)    

розглянувши апеляційну скаргу Вінницької митниці (м. Вінниця)

на постанову господарського суду Вінницької області

від "13" червня 2006 р. у справі    

за позовом Агропромислового науково- виробничого підприємства "Візит" (с.Томашпіль Хмільницького району Вінницької області)           

до Вінницької митниці (м. Вінниця)

про визнання нечинним рішення митного органу стосовно визначення митної вартості товару, про його скасування та про зобов'язання здійснити оформлення митних документів у повному обсязі,

 ВСТАНОВИВ:

  

Постановою господарського суду Вінницької області від 13.06.06р. у справі №14/162-06 позов Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" до Вінницької митниці задоволено частково.

Визнано нечинною та скасовано митну оцінку вартості товару, здійснену митницею відповідно до вантажних митних декларацій №№401000001/5/020849 від 01.12.05р., 401000001/5/020267 від 18.11.05р., 401000001/5/020737 від 29.11.05р. У задоволенні позову в частині зобов'язання Вінницької митниці здійснити повне митне оформлення товару, зазначеного у вантажних митних деклараціях, вказаних в п. 2 даної постанови, відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України 1,7 грн. судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку скаржника, судом при винесенні вищевказаної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначив, що 8.11.05р., 29.11.05р., 01.12.05р. позивачем подані у Вінницьку митницю ВМД №№ 401000001 /5/020267, 020737, 020849, заявлені в режимі «імпорт», де зазначено митну вартість також в розмірі 157196, 4 грн.

Також скаржник вказав, що митна вартість імпортованих свиней свійських живих вагою менше 50 кг за ВМД № 401000001/5/020267 від 18.11.05р., 401000001/5/020737 від 29.11.05р., 401000001/5/020849 від 01.12.05р. не була визнана у зв'язку з тим, що на день подання зазначених ВМД, на виконання вимог ст. 265 МКУ та Постанови КМУ №1375 від 28.08.03, посадовою особою відділу контролю митної вартості було опрацьовано наявну в базі даних ПІК ДМСУ інформацію про митну вартість товарів, яка була визначена під час митного оформлення ідентичних та подібних товарів, ввезених в Україну за іншими угодами. Крім того, було взято до уваги довідкову інформацію, яка міститься у Протоколі про співпрацю між ДМСУ та учасниками ринку імпорту м'яса, м'ясопродуктів та свійських тварин в Україну, підписаного з метою подолання тіньових механізмів ввезення в Україну товарів та з метою впорядкування ціни на рину імпорту м'яса, м'ясопродуктів 05.11.05р.

Крім того, скаржник зазначив, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. Тому митницею застосована цінова інформація на момент подання ВМД              №№401000001/5/020267 від 18.11.05, 401000001/5/020737 від 29.11.05, 401000001/5/020849 від 01.12.05, оформлених у режимі "Імпорт 40" , тобто для вільного використання.

Представники скаржника в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають оскаржувану постанову необгрунтованою, просять її скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники в засіданні суду заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважають оскаржувану постанову законною та обгрунтованою, просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач, зокрема, вказав, що агропромисловим науково-виробничим підприємством "Візит" (далі АП НВП Візит"), місцезнаходження: с. Томашпіль, Хмільницький район. Вінницька область, код 02129063. з польським підприємством "Ropolfarm Sp.Z.o.o." 10.10.2005 року і 21.10.2005 року були укладені контракти відповідно № 092005 та № 102005 про купівлю живих свиней по ціні 1.428 євро за 1 кг та поставку їх на митну територію України.    

Також позивач вказав, що митна вартість за кожну ввезену партію свиней в сумі 157196,40 грн. встановлена декларантом (представником) ДП "Вінницький консалтинговий центр" за погодженням з Вінницькою митницею при оформленні тимчасових митних декларацій. Вказані декларації прийняті Вінницькою митницею. Виходячи з митної вартості товару АП НВП "Візит" сплочено мито та митні платежі в розмірі 5% та ПДВ в розмірі 20 %, а саме:

- 18.10.2005 року сплочено митних платежів 7859.82 грн., ПДВ 33011,24 гри.;

- 31.10.2005 року сплочено митних платежів 7859,82 грн., ПДВ 33011,24 грн.;

- 03.11.2005 року сплочено митних платежів 7859,82 грн., ПДВ 33011,24 грн.
        Відповідно до ст. 82 МК України, враховуючи, що АП НВП "Візит" сплатило належні податки і збори в повному обсязі. Вінницькою митницею всі три партії ввезених свиней (товарів) були випущені в вільним обіг з наступним оформленням  митних документів в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем подано відповідачу та оформлено останнім у митному відношенні тимчасові вантажні митні декларації № 401000001/5/018831, 401000001/5/019408, 401000001/5/019573 від 18.10.05р., 31.10.05р. та 2.11.05р. відповідно щодо товару (свині свійські вагові вагою до 50 кг), ввезених на підставі контрактів № 092005 та 102005 від 10.10.05р. та 21.10.05р. відповідно, укладених позивачем із польським підприємством ”Ropolfarm Sp. Z.o.o.".

Згідно з ч.2 ст.80 МК України рішення про можливість  випуску  товарів  у  вільний  обіг  з наступним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі.

На момент оформлення тимчасових ВМД заявлена позивачем митна вартість товару була визнана відповідачем і відповідала кон'юнктурі цін (базі даних ДМСУ) та чинному законодавству України , що не заперечується відповідачем.

21.11.2005р., 30.11.05р. та 2.12.05р. відповідач, не погодившись із визначеною позивачем митною вартістю імпортованих товарів, зазначених у ВМД №№ 401000001/5/020267, 401000001/5/020737 та 401000001/5/020849 від 18.11.05р., 29.11.05р. та 1.12.05р. відповідно, поданих у загальному порядку із дотриманням вимог ст. 80 МК України, здійснив митну оцінку їх вартості  із застосуванням 6 методу на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003р.

Згідно п. 20 Порядку коригування їх митної вартості, здійснене митним органом, розглядається як митна оцінка товарів і може бути оскаржено декларантом у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи визначення митної вартості митним органом на момент оформлення основних ВМД, відповідач послався на наявну у ЦБД ДМСУ інформацію про вищий рівень цін від заявлених декларантом, а також послався на протокол про співпрацю між ДМСУ та учасниками ринку імпорту м'яса, м'ясопродуктів та свійських тварин в Україну від 5.11.2005 р.

Відповідно до Указу Президента України від 25.08.1994 року №475 ”Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів”, на який відповідач послався в обґрунтування прийнятого ним рішення,  - при  здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

Відповідно до ст. 265 Митного Кодексу України (тут і далі –в редакції, що діяла на момент визначення митної вартості відповідачем) митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);  за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Обґрунтовуючи підстави застосування 6 методу, відповідач послався на обґрунтовані сумніви щодо ціни задекларованого товару, відсутність інформації  щодо виробника  товару, щодо витрат на транспортування, виплату комісійних винагород, загальних витрат тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані твердження відповідача суперечать наявним у справі доказам, оскільки інформація про виробника та країну походження вказана в інвойсах до контрактів та інших документах, що були надані митному органу.

Крім того, на думку апеляційної інстанції, місцевий господарський суд вірно визначив, що посилання відповідача на необхідність точної відповідності задекларованого товару критерію ”виробник товару” інформації, наявній у ЦБД ДМСУ, як підстави для застосування 2 та 3 методу, суд вважає хибним та таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема ст.270 МК України, відповідно до ч.2 якої, товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні  подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, які оцінюються. Інші застереження, наведені у вказаній нормі МК України, відсутні.

Судом першої інстанції правомірно визнано необгрунтованими посилання відповідача на наявність інформації у ЦБД ДМСУ, оскільки з наданих витягів з цієї бази вбачається, що митним органом на момент прийняття рішення про визначення митної вартості аналізувалась митна вартість товару за період з 01.11.05 по 29.11.05, а на час розгляду справи наданий витяг за період з 20.10.05 по 20.01.06, що не узгоджується із приписами п.п. ”б”, ”в” ч. 3 ст.268 МК України, відповідно до яких ціна угоди щодо ідентичних товарів  береться  за  основу  для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються; ввезені  приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах. Надані відповідачем витяги із ЦБД ДМСУ не містять повної інформації щодо комерційних умов ввезених товарів. При цьому, якщо  виявляється більше однієї ціни угоди щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості товарів, що імпортуються, застосовується найнижча з них. Вказані вимоги розповсюджуються також на 3 метод визначення митної вартості (ч.3 ст.269 МК України).

Колегія суддів, також погоджується  з висновком місцевого господарського суду, про необґрунтованість посилання відповідача на відомості, що містяться у протоколі про співпрацю між ДМСУ та учасниками ринку імпорту м'яса, м'ясопродуктів та свійських тварин в Україну від 5.11.2005 р., оскільки вказаний протокол не є нормативним актом, що встановлює правила та ставки митних зборів та обов'язкових платежів для суб'єктів господарювання, а також враховуючи те, що позивач не є учасником підписання цього протоколу, а тому останній не може на нього розповсюджуватись.

Протокол містить довідкові ціни на м'ясопродукти, ввезені відповідно до правил ”Інкотермс” 2000 на умовах ”DAF” та ”CIF”, тоді коли позивач ввіз товар на умовах ”CIP”.

Крім того, переважна більшість учасників даного протоколу є переробниками м'ясопродуктів, тоді коли позивач є сільгоспвиробником, а загальний зміст та окремі положення протоколу дають підстави вбачати у діях учасників підписання протоколу ознаки намагання встановлення монопольних цін та узгоджених дій щодо обмеження конкуренції, що може призвести до усунення  з  ринку або обмеження доступу до нього  продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання (Глава 3 ГК України). Відповідно до ч. 5 ст. 27 ГК України органам державної влади та органам місцевого самоврядування забороняється приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на економічне посилення існуючих суб'єктів господарювання-монополістів та утворення без достатніх підстав нових монопольних утворень, а також приймати рішення про виключно централізований розподіл товарів.

Апеляційна інстанція, вважає за необхідне зазначити також, що вказаний вище протокол не має нормативного характеру, а має індивідуальну дію, оскільки, нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Крім того, даний протокол був підписаний вже після ввезення позивачем товару, здійснення митного оформлення тимчасових декларацій та сплати позивачем належних платежів, узгоджених із митницею.

Місцевим господарським судом також встановлено, що зазначивши у деклараціях митної вартості розрахункову вартість товарів, визначену відповідачем шляхом додавання вартості складових її елементів, останнім не подано жодного розрахунку визначеної суми, складових вартості, які використані ним при визначенні митної вартості, та не вказано, виходячи з яких критеріїв та економічних чи інших показників митний орган визначив митну вартість товару. В силу п.4 ч.4 ст. 273 МК України для визначення митної вартості товарів за резервним (6) методом не може використовуватися довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів.

Відповідно до п.п.2.1.1 ст.2 Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” митні органи є контролюючим органом - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх  стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Отже, з урахуванням викладеної норми та приписів ст.5 цього ж Закону, прийнявши рішення про випуск  товарів  у  вільний  обіг із дотриманням приписів ч.2 ст.80 МК України щодо сплати належних податків і зборів у повному обсязі, з чим погодився митний орган, шляхом оформлення тимчасових митних декларацій, поданих позивачем, сторони узгодили суму податкового зобов'язання та податкового боргу позивача, який останнім сплачений у повному обсязі, у зв'язку з чим у позивача відсутні податкові зобов'язання із даних операцій.

Суд апеляційної інстанції, вважає, що хоча на момент оформлення тимчасових декларацій процедура митного оформлення завершена не була, проте, з урахуванням ч.2 ст.80 МК України подальша процедура митного оформлення не впливає на порядок і строки узгодження податкового зобов'язання суб'єкта господарювання, які регулюються спеціальним податковим законодавством, на відміну від митних процедур, що є предметом регулювання Митного кодексу України та іншого митного законодавства.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не дотримано вказаних вимог ст.2 КАС України.

Апеляційна інстанція не погоджується зі змістом п.2 резолютивної частини постанови від 13.06.06р. у справі №14/162-06 яким  визнано нечинною та скасовано митну оцінку вартості товару, здійснену Вінницькою митницею відповідно до вантажних митних декларацій позивача, оскільки, на думку суддів колегії, визнавати нечинним та скасовувати можна рішення уповноваженого органу, однак митним органом по результатам митної оцінки вартості товару жодного рішення не виносилось.

По суті позивач оспорює дії Вінницької митниці щодо визначення митної оцінки вартості ввезеного ним товару і лише неправильне формування своїх позовних  вимог без врахування їх змісту не може слугувати підставою для скасування правильного за свою суттю судового рішення.  

В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ст.71 КАС України).

Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, відповідачем, всупереч вимог ст.71 КАС України, не доведено недостовірність заявлених декларантом відомостей щодо ціни задекларованого товару, а також порушено вимоги ч. 3 ст. 266 МК України щодо послідовності застосування кожного наступного методу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  пункт 2 резолютивної частини постанови місцевого господарського суду у справі №14/162-06 зміні, в решті постанови залишенню без змін.

  

Керуючись ст.ст. 195,196,198, 200, 201, 205, 207, 212, 254, п.п.6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вінницької митниці задовольнити частково .

Пункт2 резолютивної частини постанови змінити і викласти в наступній редакції:

"Визнати протиправними дії Вінницької митниці щодо визначення митної оцінки вартості товару відповідно до вантажних митних декларацій №№ 401000001/5/020267 від 18.11.2005 року; 401000001/5/020737 від 29.11.2005 року та 401000001/5/020849 від 01.12.2005 року" .

В решті постанову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу на постанову може бути подано до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

 Головуючий   суддя                                                              Іоннікова І. А.

                

 судді:

                                                                                           Веденяпін О.А.  

                                                                                           Черпак Ю.К.