АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

 

Справа № 22-ц-1266-Ф/07р.         

Головуючий у першій інстанції Муратова Ж.А.

Суддя - доповідач Полянська B.О

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

25   вересня   2007  року   колегія   суддів   судової  палати   у   цивільних   справах

Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді:                       Моісеєнко Т.В.

суддів                                                       Іщенка В.І. Полянської В.О.

при секретарі                                           Петриченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-м особам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення 1/2 частини вартості квартири за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2007 року,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У жовтні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2.,

Першій державній нотаріальній конторі, ОП БТІ м. Керчі, ОСОБА_3.,

ОСОБА_7., ОСОБА_4. про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

визнання права власності на майно по праву спадкування за законом. Вимоги

мотивовані тим, що рішенням Керченського міського суду від 04 жовтня 2005 року був

встановлений факт прийняття спадщини ОСОБА_2. після смерті ОСОБА_8. і

визнано за нею право власності на спадщину за законом у вигляді квартири НОМЕР_1

будинку АДРЕСА_1 Ухвалою апеляційного суду АР Крим від

17 січня 2006 року вказане рішення було скасовано і справа була направлена до суду

першої інстанції на новий розгляд за тих підстав, що ОСОБА_1, як спадкоємець

першої черги після смерті ОСОБА_9. не був притягнутий до участі в справі.

Ухвалою Керченського міського суду від 15 березня 2006 року справа за позовом

ОСОБА_2. про встановлення факту прийняття спадщини та визнання за нею право

власності на квартиру по праву спадкування була залишена без розгляду у зв'язку з

повторною неявкою позивачки у судове засідання без поважних причин. За час

знаходження справи в суді позивачка зареєструвала рішення суду від 04 жовтня 2005

року в МБРТІ м. Керчі та продала квартиру. Останнім покупцем цієї квартири є

ОСОБА_3. Позивач вказує, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8

перебувала з його батьком ОСОБА_9. в зареєстрованому шлюбі, і мешкали вони

разом в спірній квартири НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 Після смерті

батька ОСОБА_9., що мало місце ІНФОРМАЦІЯ_2 року, він звернувся у встановлений

законом шестимісячний строк до державної нотаріальної контори із заявою про

прийняття спадщини, тому вважає себе спадкоємцем першої черги, якій прийняв

спадщину. Просив: визнати ОСОБА_9. спадкоємцем першої черзі після смерті його

дружини ОСОБА_8.; визнати його ОСОБА_1 спадкоємцем першої черзі після

 

 

2

смерті батька ОСОБА_9.; визнати договори купівлі-продажу квартири НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 укладені між ОСОБА_2. і ОСОБА_7 від 01 грудня 2005 року, та між ОСОБА_7 і ОСОБА_3. від 02 вересня 2006 року недійсними.

18 грудня 2006 року ОСОБА_3. подала зустрічний позов до ОСОБА_2.. ОСОБА_7., третя особа ОСОБА_1. про визнання права власності на придбану квартиру НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1, та стягнення з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. вартості незаконно проданої квартири.

06 лютого 2007 року до справи у якості третьої особи була долучена ОСОБА_5.

05 квітня 2007 року ОСОБА_1. уточнив свої вимоги і просив стягнути з ОСОБА_2. 1/2 частину вартості квартири НОМЕР_1будинку АДРЕСА_1 в сумі - 45500 грн. і судові витрати по справі, в інший частині позовних вимог провадження по справі припинити.

14 квітня 2007 року ухвалою суду було закрито провадження по справі за позовом    ОСОБА_1. до ОСОБА_2., 1-ї державної нотаріальної контори, ОСОБА_3., ОСОБА_7.,     ОСОБА_4., третьої особи ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі продажу квартири недійсними, та про визнання права власності на майно по праву спадкоємства за законом.

Ухвалою суду від 14 квітня 2007 року зустрічний позов ОСОБА_3. до ОСОБА_2..     ОСОБА_7., третя особа ОСОБА_1. про визнання права власності на придбану квартиру   НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1, та стягнення з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. вартість незаконно проданої квартири був залишений без розгляду.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 14 травня 2007 року позов ОСОБА_1. було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості квартири в сумі 45500 грн. і судові витрати в сумі 530 грн. Всього стягнуто 46030 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5. - ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, постановити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Апелянт вказує, що у суді першої інстанції їм були надані документальні докази, які підтверджують законні права ОСОБА_5. на спірну квартиру, оскільки вона являється спадкоємцем за заповітом після смерті власника квартири - ОСОБА_8. Проте задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд вказаних обставин не врахував, ОСОБА_5. до участі у справі в якості сторони не залучив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира квартиру НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 належала батькові позивача ОСОБА_9 Після смерті ОСОБА_9. позивач у встановлений законом строк звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом як спадкоємець першої черги. Оскільки позивач на час смерті

 

3

батька був інвалідом другої групи, то згідно ч. 1 ст. 1224 ЦК України він має право на обов'язкову частку в спадщині.

Проте суд дійшов зазначених висновків із порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. З рішенням суду не може погодитися колегія суддів, оскільки воно ухвалене з порушенням матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обгрунтованим. Воно є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, вирішить справу згідно із законом, що підлягає застосуванню до правовідносин сторін.

Усупереч зазначеній нормі та на порушення інших норм процесуального права суд не встановив дійсний характер правовідносин сторін, підстави заявлених вимог з посиланням на норми права, факти, які підлягали встановленню; не дав оцінки поданим сторонами доказам з дотриманням принципу допустимості; не навів мотивів відхилення частини цих доказів та не обгрунтував доведеність певних установлених ним фактів. Усе це призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Зі свідоцтва про право власності на житло від 02 червня 1993 року вбачається, що квартира НОМЕР_1будинку АДРЕСА_1 належала ОСОБА_8. (а.с. 6), померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.5). На вказану квартиру ОСОБА_8. залишила заповіт від 08 лютого 1994 року на ім'я   ОСОБА_5 (а.с. 41). З матеріалів справи вбачається, що рішенням Керченського міського суду від 03 листопада 2006 року ОСОБА_5. визначений додатковий шестимісячний строк для звернення до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8. (а.с.70). Відповідно повідомлення Першої Керченської державної нотаріальної контори ОСОБА_5. 23 березня 2007 року звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8. на підставі рішення суду. Тобто відповідно норм ст.ст. 1270,1271 ЦК України ОСОБА_5. прийняла спадщину.

Проте матеріали справи зовсім не містять доказів про те, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 мав право власності на спірну квартиру. Задовольняючи вимоги ОСОБА_1., суд на порушення вимог ст. 213 ЦПК України не з'ясував, чи мав ОСОБА_9 право власності на спірну квартиру, як чоловік або спадкоємець ОСОБА_8. Відповідно до норм спадкового законодавство право позивача є похідним від права на спірну квартиру його померлого батька ОСОБА_9. Суд в рішенні також не навів мотивів, за яких підстав позивач має право на стягнення з відповідачки ОСОБА_2. 14 частки вартості спадкової квартири.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1. не міг отримати свідоцтво про право власності на спадщину за законом після смерті свого батька, оскільки був відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно на ім'я померлого.

Однак, позовні заяви позивача не містять вимог про визнання факту належності померлому ОСОБА_9. на праві власності спірної квартири. Як вбачається з матеріалів справи суд цього питання не розглядав, не з'ясовував чи дійсно спірна квартира була власністю померлого, і тому необгрунтовано визнав право власності на спадщину за законом за ОСОБА_1

Суд в своєму рішенні не обгрунтував, за яких підстав за межами розгляду суду залишилися   письмові   докази,   надані   представником  ОСОБА_5      адвокатом

 

4

ОСОБА_6.  про прийняття  його довірителькою спадщини  після  власника смерті спірної квартири ОСОБА_8.

Крім того, оскільки з матеріалів справи вбачається, що спадкоємцем за заповітом на спадщину у вигляді квартири НОМЕР_1будинку АДРЕСА_1, після смерті власника ОСОБА_8. є ОСОБА_5., суд першої інстанції повинен був вирішити питання щодо притягнення її до участі в справі у якості сторони по справі.

Колегія суддів вважає, що з'ясування вищенаведених обставин мало істотне значення для правильного вирішення спору.

З оглядом на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції через істотне порушення норм матеріального та процесуального права, що сприяло неправильному вирішенню справи, не може бути законним та обгрунтованим і підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, а також якщо: суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.5 ст. 307. 315, 317. 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2007 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду АР Крим набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення.