АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

Справа № 22-ц-1603-Ф/07      

 Головуючий суду першої інстанції Кіт М.В.

Суддя-доповідач Полянська В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого   - Моісеєнко Т.І.,

         суддів - Полянської В.О., Іщенка В.І.,

при секретарі - Петриченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення і по зустрічному позову ОСОБА_2 до   ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_3 про визнання особою, що втратила право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

10 травня 2007 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до ОСОБА_2. і ОСОБА_3. про вселення. Свої вимоги мотивував тим, що відповідачі по справі - його батьки, у власності яких з 17 січня 2003 року є двокімнатна квартир АДРЕСА_1. З часу придбання квартири в ній був зареєстрований він разом з батьками і проживав там до червня 2006 року. Проте весь цей час батько ОСОБА_2. створював йому перешкоди в проживанні, оскільки ключів від квартири позивач не мав, то у відсутності батька не мав можливості користуватися квартирою. За вказаних підстав позивач вимушений був деякий час проживати з матір'ю в однокімнатній квартири, де вона мешкала після розлучення з батьком. Позивач просив суд вселити його в квартиру  АДРЕСА_1 і зобов'язати відповідача ОСОБА_2. надати йому ключі від вхідних дверей.

01 червня 2007 року ОСОБА_2. звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання ОСОБА_1. таким, що втратив право користування житловим приміщення на підставі ст. 405 ЦК України. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1. більш року, без поважних причин, не проживає в квартирі, оскільки через деякий час після поселення в квартиру він добровільно пішов з неї. В квартиру приходив в гості та за речами. Перешкод в проживанні ОСОБА_1. він не чинив.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 30 липня 2007 року позовні

вимоги ОСОБА_1. задоволені в повному обсязі. Позивавач вселений в квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2. зобов'язано надати ОСОБА_1. ключ

від вхідних дверей в квартиру.                                                                    

2

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2. надав апеляційну скаргу, яка містить вимоги про скасування рішення Керченського міського суду від 30 липня 2007 року з направленням справи на новий розгляд.

В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. про вселення в квартиру і відмовляючи у задоволенні зустрічного позву про визнання ОСОБА_1. особою, що втратила право користування жилою площею, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач (ОСОБА_2. перешкоджає проживанню позивача у спірній квартирі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи, та підтверджуються доказами, наданими сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника будинку (квартири), які проживають спільно з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Як вбачається з матеріалів справи батьки позивача ОСОБА_2. та ОСОБА_3. під час шлюбу придбали у власність квартиру АДРЕСА_1, до якої вселились, зареєструвались та проживали всі члени сім'ї, в тому числі і позивач ОСОБА_1.

Тобто позивач, як член сім'ї власників відповідно до норм ч. 1 ст. 156 ЖК України має право користуватися жилим приміщенням нарівні з власниками квартири, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що була встановлена інша угода про порядок користування цією квартирою.

З матеріалів справи та пояснень відповідачів вбачається, що ОСОБА_2. дійсно перешкоджає позивачу ОСОБА_1. користуватися спірною квартирою, оскільки двічі змінив замки на вхідній двері, ключем від яких позивачу не дав. Цей факт підтверджений у судовому засіданні відповідачкою ОСОБА_3., свідками, не опорються відповідачем ОСОБА_2.

Крім того, відповідачка ОСОБА_3., як співвласниця квартири, не заперечує проти проживання сина у квартирі.

За вказаних підстав, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення з боку відповідача ОСОБА_2. житлових прав позивача, яки підлягають поновленню шляхом його вселення у спірну квартиру.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. про визнання ОСОБА_1. особою, яка втратила право користування жилою площею за ознаками норм ст. 405 ЦК України.

Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що позивач по зустрічному позову не довів суду правомірність своїх вимог та не надав доказів про те, що ОСОБА_1. без поважних причин більше року не користувався житлом.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла набувають сервітутне право користування цим житлом за фактом набуття статусу члену його сім'ї.

3

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин більше року, якщо інше не встановлене домовленістю між ними і власником житла або законом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1. з поважних причин не користувався спірною квартирою, оскільки один з її власників - ОСОБА_2. перешкоджав йому у користуванні нею.

З   урахуванням   наведеного   колегія   суддів   вважає   неспроможними   доводи апеляційної скарги ОСОБА_2. про наявність підстав для задоволення його позову.

Колегія суддів вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і встановив обставини по справі, надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і зал ішає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення, однак, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.