ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
18.10.06 Справа № А-3/14-6/81
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Марко Р.І.,
Бонк Т.Б.,
при секретарі Чаплик І.Д.,
з участю представників:
від позивача: з”явився,
відповідачів : з”явився,
розглянув апеляційну скаргу Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України, м.Київ
на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2006 року, судова колегія у складі головуючого судді Грица Ю.І., суддів Деделюк Б.В., Калашник В.О., в справі № А-3/14-6/81,
за позовом суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, с.Княжолука Долинського району Івано-Франківської області
до відповідача 1 Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України, м.Київ
до відповідача 2 регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ
про визнання неправомірними дій посадових осіб та про скасування рішення №000100 від 04.10.2005 року,
в с т а н о в и в :
постановою господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2006 року задоволено позов суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України та регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Івано-Франківській області про визнання дій посадових осіб державної податкової служби щодо проведення перевірки підприємця ОСОБА_1 неправомірними та скасування рішення Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України НОМЕР_1.
Постанова суду мотивована тим, що в акті перевірки НОМЕР_2, на підставі якого прийнято спірне рішення, не встановлено факту зберігання позивачем алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору, а тому податковим органом безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції.
Крім цього, рішення про застосування фінансових санкційНОМЕР_1 прийнято директором департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України Гончар І.М., який не є особою, яка мала право згідно ч.1 ст.239 Господарського кодексу України, частини другої ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” приймати таке рішення, що свідчить про неправомірність дій посадових осіб державної податкової служби щодо проведення перевірки підприємця ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі скаржник (відповідач 1) просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що органи державної податкової служби при здійсненні контролю за додержанням вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів“ проводять перевірки на підставі Закону України “Про державну податкову службу в Україні” у межах повноважень, наданих зазначеним законом. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано ст.16 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів“, якою передбачено, що контроль за дотриманням цього закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Скаржник зазначає, що підтверджуючими доказами зберігання позивачем алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору є протокол вилучення від 18.07.2005р. та довідка експерта НОМЕР_3, а неприйняття судом першої інстанції цих доказів скаржник вважає безпідставним та таким, що суперечить вимогам норм процесуального права, а саме ст.69 та ст.70 КАС України.
Скаржник також не погоджується з висновком суду про те, що директор Департаменту не є особою, яка мала право з гідно ч.1 ст.239 Господарського кодексу України, частини другої ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” приймати спірне рішення, оскільки на виконання Указу Президента України від 11.07.2001 року №510/2001 «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»згідно постанови КМУ від 7.08.2001 року №940 «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору» у складі ДПА утворено Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, і одним із завдань Департаменту визначено застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб»єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства з ліцензування, виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що податковим орагном не доведено факт зберігання позивачем алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору, а тому безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за таке порушення.
Позивач також зазначає про безпідставність прийняття директором ДААК ДПА України рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки останній не є особою, яка мала право згідно ч.1 ст.239 Господарського кодексу України, частини другої ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” приймати таке рішення.
Щодо уточнених позовних вимог, то представник позивача в судовому засіданні пояснив, що заявою від 14.04.2006 року ним ставилась вимога не про уточнення позовних вимог, а про їх заміну, а саме п.1 позовної заяви про визнання дій посадових осіб державної податкової служби щодо проведення перевірки підприємця ОСОБА_1 неправомірними, позивач просив замінити на вимогу про визнання відсутності права в РУ ДААК ДПА України в Івано-Франківській області на проведення перевірки підприємця ОСОБА_1, проведеної по акту НОМЕР_2. Одночасно, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вони є фактично додатковими підставами для скасування оскаржуванного рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню.
Судом встановлено, що рішенням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів НОМЕР_1, на підставі акту перевірки НОМЕР_2, застосовано до приватного підприємця ОСОБА_1 фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 129480 грн. 16 коп., згідно з абзацом 13 ч.2 ст. 17 ЗУ ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів“ за зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору.
Відповідно до ч.2 с. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.
Згідно п. 5. Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 вказаного закону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_1, яким до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 129480 грн 16 коп, прийнято відповідачем на підставі акту перевірки НОМЕР_2, в п.6 якого є посилання на протокол огляду місця події МГВПМ Калуської ОДПІ від 15.07.2005 р. Проте, вказаний протокол в додатку до акту перевірки не значиться і відповідачем суду не поданий. Доданий до матеріалів справи протокол огляду від 15.07.2005р. не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки його складено 15.07.2005р. працівниками МГВПМ Калуської ОДПІ у ТзОВ “555”, тобто за результатами перевірки іншого суб»єкта господарювання.
З наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що податковим органом не доведено факт зберігання саме позивачем алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору, оскільки зазначені в акті перевірки НОМЕР_2 обставини не підтверджуються жодними документальними доказами.
Покликання податкового органу на протокол вилучення від 18.07.2005 р., довідку експерта НОМЕР_3 є необґрунтованим та зазначені документи не можуть бути прийняті судом до уваги як належні докази, оскільки вони не зазначені ні в рішенні податкового органу від 04.10.2005р., ні в акті перевірки НОМЕР_2.
Крім цього, відповідно до п 2 ст.11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача була здійснена на підставі посвідчень №№ 207, 208 від 15.07.2005 р., підписаних начальником регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Івано-Франківській області. Доказів вручення копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки ПП ОСОБА_1 відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Івано-Франківській області не було права на проведення позапланової виїзної перевірки підприємця ОСОБА_1 .
Щодо покликання в мотивувальній частині рішення суду на те, що рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_1 безпідставно прийнято директором департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України Гончар І.М., оскільки він не є особою, яка мала право приймати таке рішення, то такий висновок суду суперечить вимогам п.6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", за змістом якого рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі підакцизними товарами, тобто керівником ДААК ДПА України. Проте, дана мотивація суду першої інстанції не тягне за собою скасування рішення суду, а розцінюється судом як неправильна підстава для скасування рішення державного органу, що оскаржується.
Щодо уточненого пояснення до позовних вимог про визнання відсутності права в регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Івано-Франківській області на проведення позапланової виїзної перевірки підприємця ОСОБА_1, проведеної по акту НОМЕР_2, то судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначено про те, що така вимога є зайвою і не може бути задоволена судом через протиріччя її Конституції України, що є неправильним та підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення, оскільки суд допустив порушення вимог процесуального законодавства і в цьому випадку, коли вважав це вимогою ( яку в резолютивній частині і не вирішив), а не підставою визнання неправомірним рішення державного органу, що оскаржується та не уточнив зміст позовних вимог, оскільки за змістом додаткової заяви позивача від 14.04.2006 року та даних пояснень в судовому засіданні представником позивача - це є додаткова підстава для визнання неправомірним рішення, що оскаржується.
Щодо вирішених позовних вимог судом першої інстанції в частині визнання неправомірними дій посадових осіб державної податкової служби щодо проведення перевірки підприємця ОСОБА_1, то в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі-закриттю.
Позивач в заяві від 14.04.2006 року відмовився від цих вимог, на що суд першої інстанції не звернув уваги, чим порушив вимоги процесуального закону, що призвело до прийняття неправильного рішення суду в цій частині вимог.
У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.157 КАСУ суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмова прийнята судом. З тих підстав, що відмова від вищезазначених позовних вимог не зачіпає будь-чиїх прав чи інтересів вона підлягає прийняттю судом і відповідно - закриттю провадження по справі.
В решті постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.198,202,205,207 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в :
постанову господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2006 року в справі за номером А-3/14-6/81 частково скасувати.
Закрити провадження в справі в частині вимог про визнання неправомірними дій посадових осіб державної податкової служби щодо проведення перевірки підприємця ОСОБА_1.
В решті постанову господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2006 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: С.М. Бойко
Судді: Р.І.Марко
Т.Б.Бонк