ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

 У Х В А Л А

Іменем України  

06.11.2006 року                                                Справа № 9/502н-ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача:                    Якушенко Р.Є.

суддів                               Бородіної Л.І.

                                        Журавльової Л.І.

Судова колегія призначена розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 13.10.06.

при секретарі                    

судового засідання                    Шабадаш Д.С.

за участю представників сторін

від позивача                              Степаненко О.А., дов. № 14-146д від 10.02.06

від відповідача                    Домніна М.ВІ., дов. № 30 від 18.08.06

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Державної податкової інспекції у м. Свердловськ

                                                                                

на постанову

господарського суду           Луганської області

від                                         11.09.06

у справі                              № 9/502н-ад (суддя –Ворожцов А.Г.)

          

за позовом                               Державного підприємства „Свердловантрацит”

до відповідача                    Державної податкової інспекції у м. Свердловськ

про                                        визнання нечинним рішення №000087 від 26.06.06

Постановою господарського суду Луганської області від 11.09.06 у справі №9/502н-ад (суддя Ворожцов А.Г.) задоволено позов державного підприємства “Свердловантрацит” м. Свердловськ Луганської області до Державної податкової інспекції у м. Свердловську, визнано нечинним рішення податкового органу №000087 від 26.06.06 про застосування адміністративного арешту активів платника податків, як таке, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та стягнуто з державного бюджету України судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова господарського суду з посиланням на норми Конституції України, Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами, від 21.12.2000 № 2181–ІІІ (далі Закон 2181), Закону України „Про судоустрій” мотивована обгрунтованістю заявлених позовних вимог.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням відповідач повторно наклав адміністративний арешт з тих же підстав, що і за рішенням від 16.06.06, а таке не дозволяється відповідно до п. 9.7 ст.9 Закону 2181.

Крім того місцевий господарський суд зазначив, що не може бути дискримінації щодо реалізації продукції позивача за грошові кошти за звичайними цінами іноземним підприємствам по відношенню до реалізації продукції позивача за грошові кошти за звичайними цінами українським покупцям. Така дискримінація суперечить приписам пп. 8.6.1 «а»Закону 2181, згідно якого платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, взагалі має право здійснювати вільне розпорядження ними, у т.ч. у разі продажу готової продукції, товарів та товарних запасів за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, не зважаючи на те, де платник податків реалізує свою продукцію - на території України чи за її територією.

Державна податкова інспекція у м. Свердловську, відповідач у справі, не погодилась з прийнятою місцевим господарським судом постановою та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її як таку, що не відповідає нормам матеріального права та прийняти нову постанову про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

По-перше, відсутність реєстрації податкової застави не позбавляє податковий орган права на застосування арешту активів за наявності обставин передбачених пп. „е” ст.9.1.2. п.9.1 ст.9 Закону 2181.

По-друге, при визнанні спірного рішення нечинним суд робить висновок, що не може бути дискримінації щодо реалізації продукції позивача за грошові кошти за звичайними цінами іноземним підприємствам по відношенню до реалізації продукції позивача за грошові кошти за звичайними цінами українським   покупцям,   оскільки   це  суперечить   приписам   п.п.   8.6.1   "а".   При   цьому  судом   не враховуються положення підпункту "е"   пп. 9.1.2. п. 9.1 ст.9 Закону 2181, який чітко визначає обставини,  при  наявності  яких  податковим  органом  може бути застосовано  арешт активів платника, а саме, наявність податкового боргу у платника при здійсненні ним дій з переведення активів за межі України.

ДПІ у м. Свердловську встановлені наявні обставини, передбачені підпунктом "е" п.п. 9.1.2.п. 9.1 ст. 9 Закону 2181, але судом першої інстанції ці обставини не були прийняті до уваги, а відтак підстав для визнання рішення № 000087 від 26.06.2006 р. про застосування адміністративного арешту активів платника податків нечинним немає.

По-третє, місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про повторність накладеного арешту, оскільки для здійснення кожної експортно-імпортної операції ДП "Свердловантрацит" було укладено окремі контракти з різними контрагентами, що не заперечує позивач.

Тобто, підставами прийняття спірного рішення стали: наявність податкового боргу у ДП "'Свердловантрацит" під час здійснення переведення активів за межі України за контрактом № 270519276/06-2661 від 10.03.2006 р.(на адресу підприємства „ELBAR-KATOWICE” Sp.zo.o).

Підставами ж прийняття рішення № 000086 від 16.06.2006 р. стали: наявність податкового боргу у ДП "Свердловантрацит" під час здійснення переведення активів за межі України за контрактом № 172 від 29.12.2006 р. ( на адресу підприємства "Юнікрест ЛЛС").

Державне підприємство „Свердловантрацит”, позивач у справі, проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що постанова Господарського суду Луганської області від 11.09.06 у справі № 9/502н-ад прийнята у відповідності з нормами чинного законодавства.

На обґрунтування заперечень вказав, що відповідач в ході розгляду справи не довів саме переведення за межі України активів підприємства, в той час як підприємство документально довело, що в даному випадку має місце купівля-продаж вугілля, де умовою є 100% передплата, а не переведення активів за межі України.

Приймаючи рішення про адміністративний арешт активів підприємства без достатньо обґрунтованих підстав, які передбачені статтею 9 Закону України № 2181, без з'ясування обставин, також передбачених Законом № 2181, відповідач перешкоджає господарській діяльності підприємства в цілому та зокрема зовнішньоекономічній діяльності, що є неприпустимим, оскільки жодним законодавчим актом України заборона або обмеження зовнішньоекономічної діяльності підприємств, які мають податковий борг, не передбачена.

Згідно п.п. 9.7. ст.9 Закону № 2181 у разі коли активи платника податків звільняються з-під адміністративного арешту у зв'язку із закінченням граничного строку його застосування, повторне накладення адміністративного арешту за підставами накладення першого адміністративного арешту не дозволяється.

Строк дії адміністративного арешту від 16.06.2006 року на момент прийняття оскаржуваного рішення сплинув, однак, в порушення цієї норми Закону податкова інспекція не звільняє активи підприємства платника податків з-під адміністративного арешту у зв'язку із закінченням граничного строку його застосування, а нескінченно продовжує накладати адміністративні арешти на активи підприємства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство „Свердловантрацит”, позивач у справі зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності 24.04.2003 р. виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області за №04051610100010515.

Згідно п.п. 2.2.34 Статуту одним з напрямків діяльності підприємства є зовнішньоекономічна діяльність.

10.03.06 між позивачем та фірмою „ELBAR-KATOWICE” Sp.zo.o, Польша (далі Фірма) укладено контракт №270579276/06-2661 відповідно до умов якого позивач продає Фірмі вугілля антрацит марки „А” на умовах 100%  передплати. Загальна сума контракту –690000 доларів США (а.с. 16-18).

На виконання зобов’язань за вищезазначеним контрактом позивач 19.06.06 частково відвантажив Фірмі вугілля марки „А”.

Станом на 26.06.06 підприємство має податковий борг в сумі 71716338 грн. 91 коп. (а.с.63).

26.06.06 року о 10 годині 35 хвилин у відповідності до п.п. 9.3.1 ст. 9 Закону України №2181- XII „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” начальником ДПІ у м. Свердловську прийняте рішення №000087 про застосування адміністративного арешту активів платника податків. Вказаним рішенням до Державного підприємства „Свердловантрацит” застосований умовний адміністративний арешт активів платника податків, що перебувають (розміщені, зберігаються) у власності Державного підприємства „Свердловантрацит” та заборонено відчуження активів підприємства (а.с. 23).

В зазначеному рішенні вказано, що ДП „Свердловантрацит” здійснює дії з переведення активів за межі України, а саме, зробило 19.06.2006 року відвантаження вугілля марки АМ у кількості 207,0 тон на загальну суму 75 265,20 грн. на адресу підприємства „ELBAR-KATOWICE” Sp.zo.o, згідно контракта №270519276/06-2661 від 10.03.2006 року.

Наказом начальника ДПІ у м. Свердловську №247 від 26.06.06 призначено виконавців рішення щодо застосування адміністративного арешту (не вказано якого саме), які склали протоколи про застосування адміністративного арешту активів платника податків №000087 від 26.06.2006, №000089 від 26.06.06, №000088 від 27.06.06, №000090 від 27.06.06, №000091 від 29.06.06, №000092 від 30.06.06 та провели   опис   вугільної  продукції,   що   була  завантажена  в   залізничні   вагони   для відправлення покупцю (а.с 8-14).

16.06.06 року начальником ДПІ у м. Свердловську вже було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту активів з посиланням на відвантаження вугілля марки АКО в кількості 4 154,75тн на загальну суму 332 337,6 дол. США на адресу підприємства „Юнікрест ЛЛС” згідно угоди №172 від 29.12.04 (а.с. 22).

Позивач вважає, що рішення відповідача від 26.06.06 суперечить пп. 8.6.1 ст.8, пп. 9.3.1,п. 9.3, п. 9,7 ст. 9 Закону 2181 та порушує законні права підприємства.

В даному випадку, відчуження вугілля марки AM у кількості 207,0 тон на загальну суму 75 265,20 грн. на адресу підприємства „ELBAR-KATOWICЕ” Sp.zo.o., згідно контракта №70519276/06-2661 від 10.03.2006 року, яке є готовою продукцією, що використовується у підприємницькій діяльності, здійснюється позивачем на виконання зовнішньоекономічного контракту, яким передбачено розрахунок у грошовій формі.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач не перевіряв чи здійснено розрахунок з іноземним контрагентом чи ні.

10.07.06 ДП „Свердловантрацит” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про скасування рішення відповідача від 26.06.06 за №000087.

Заявою про уточнення позовних вимог від 18.07.06 (а.с. 46) позивач виклав позовні вимоги в наступній редакції: визнати нечинним рішення за №000087 від 26.06.2006 року про застосування адміністративного арешту активів платника   податків,   прийняте   Державною   податковою інспекцією у м. Свердловську, як таке, що прийняте з порушенням вимог діючого законодавства

Під час розгляду місцевим господарським судом справи відповідач подав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечував з посиланням на пп. “е” 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, яким передбачено, що обставиною для застосування арешту активів є наявність податкового боргу у платника податків при здійсненні ним дій з переведення активів за межі України. Цією нормою не встановлюється мета переведення, а саме приховування або передача третім особам.

Щодо повторності накладання адміністративного арешту відповідач вказав, що для здійснення кожної експортно-імпортної операції позивачем було укладено окремі контракти з різними контрагентами, у зв’язку з цим підставою для прийняття рішення від 26.06.06р. №000087 стали: наявність податкового боргу у позивача під час здійснення переведення активів за межі України на підставі контракту №270519276/06-266 від 10.03.06р, а для прийняття рішення №000086 від 16.06.06, наявність податкового боргу у позивача під час здійснення переведення активів за межі України на підставі контракту №172 від 29.12.06р. з іншим контрагентом.

Щодо доводу позивача стосовно того, що він здійснював продаж товарів, а не переведення активів за межі України, їх приховування або передачу іншим особам відповідач зазначив, що активами платника податків за змістом п. 1.7 ст. 1 Закону 2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Товар, який був відвантажений позивачем за контрактом № 70519276/06-2661 від 10.03.06 підпадає під вищеназване визначення активів платника податків. На думку відповідача, поняття “переведення” включає всі можливі варіанти, внаслідок яких активи платника податків опиняються за межами України, у т.ч. й операції з продажу товарів.

Постановою господарського суду від  11.09.06 у справі № 9/502н-ад позов задоволено, визнано нечинним рішення податкового органу №000087 від 26.06.06 про застосування адміністративного арешту активів платника податків, як таке, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

Під час розгляду апеляційної скарги судовою колегією досліджені матеріали подані сторонами в судовому засіданні, а саме: докази відвантаження 19.06.06 позивачем вугільної продукції за контрактом №270519276/06-2661 від 10.03.06 (накладні форми МД-2) та банківські виписки від 14.06.06, що підтверджують отримання позивачем грошових коштів у якості  передплати за контрактом.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті  9 Закону 2181 адміністративний арешт активів платника податків (далі арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Арешт активів, згідно підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Закону 2181, полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.

Підпунктом 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону 2181 визначено перелік обставин, коли може бути застосовано арешт активів, однією з яких згідно підпункту „е” цього пункту є здійснення дій платником податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, з  переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.

Як свідчать матеріали  справи позивач  здійснює підприємницьку діяльність з видобутку та реалізації вугільної продукції, в тому числі, на експорт, відповідно до правил встановлених Митним кодексом України.

Реалізація вугільної продукції відбувається за контрактами з різними контрагентами, в тому числі і на експорт.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов дійшов правомірного висновку, що позивач має право здійснювати вільне розпорядження  готовою продукцією, товарами та товарними запасами за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, не зважаючи на те, де платник податків реалізує свою продукцію –на території України чи за її територією.

Матеріалами справи доведено, що позивач на виконання своїх зобов’язань за контрактом №70519276/06-2661 від 10.03.06 після отримання 14.06.06 передоплати за вугілля 19.06.06 відвантажив контрагенту вугілля марки АМ.

Судова колегія вважає, що відвантаження позивачем 19.06.06 вугілля за вищезазначеним  контрактом є операцією з купівлі-продажу на умовах передплати і не є «переведенням активів за межі України»в розумінні підпункту 9.1.2 «е»пункту 9.1 статті 9 Закону 2181.

Не виконання позивачем зобов’язань по відвантаженню вугілля за контрактом №70519276/06-2661 від 10.03.06 є порушенням умов цього контракту, що приводить до відповідальності, передбаченої контрактом та діючим законодавством, та завдасть збитків позивачу.

Отже, арешт податковим органом активів позивача за оспорюваним рішенням не є способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу, а навпаки, може завдати додаткових збитків підприємству у зв’язку з порушенням ним зобов’язань за договором купівлі-продажу.

Таким чином, місцевий господарський суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Судова колегія здійснивши аналіз статті 9 закону 2181 погоджується з доводами скаржника, що відсутність реєстрації податкової застави не позбавляє права податковий орган на застосування арешту активів за наявності обставин, передбачених п.п. 9.1.2 „е” п. 9.1. ст. 9 цього Закону та погоджується з доводами щодо відсутності  повторності накладеного арешту, оскільки за рішенням податкового органу від 16.06.06 застосовано адміністративний арешт активів –вугілля, відвантаженого відповідачем за іншим контрактом іншому контрагенту.

Проте зазначені обставини не впливають на правильність висновку суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова господарського суду від 11.09.06 у справі №9/502н-ад прийнята при повному з”ясуванні всіх обставин з дотриманням норм матеріального права та принципів справедливості, добрововістності та розумності, а тому відсутні підстави для її скасування.

Питання про судовий збір за апеляційною скаргою не вирішується, оскільки її заявник звільнений від оплати державного мита.

Результати апеляційного провадження оголошені в судовому засіданні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206 та розділом VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний  господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Свердловську на постанову господарського суду Луганської області від 11.09.06 у справі №9/502н-ад залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Луганської області від 11.09.06 у справі №9/502н-ад залишити без змін

          

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.          

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач                                                            Р.Є. Якушенко

          

          Судді                                                                       Л.І. Бородіна

                              

                                                                                          Л.І. Журавльова