16.07.2012
Справа № 1/1416/434/2012р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2012р. м. Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
судді - Беспрозванного О.В.,
при секретарі –Онищенко М.В.,
за участю прокурорів –Рум’янцева О.В., Горсточенко М.Ю.,
захисника –ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, болгарина, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, раніше не засудженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 353 ч.1 КК України,
В С Т А Н О В И В:
12.02.2012р., приблизно о 19.30 год., ОСОБА_2, знаходячись біля автозаправної станції «ТНК», що розташована на пересіченні пр. Жовтневого та вул. Авангардної в м. Миколаєві, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, діючи повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, що виразилося в тому, що останній, представившись ОСОБА_3 працівником міліції, при цьому показав службове посвідчення працівника Одеського слідчого ізолятору, що не відповідало дійсності, так як ОСОБА_2 не був працівником міліції, під приводом перевірки майна ОСОБА_3 заволодів належними останньому фотоапаратом «Samsung Pronta 1200»вартістю 800 грн., мобільним телефоном марки «LG KP320» вартістю 400 грн., в якому знаходилась сим-карта мобільного оператора «МТС»вартістю 15 грн., на рахунку якої грошей не було, чохлом до мобільного телефону, що матеріальної цінності для потерпілого не представляє, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1215 грн. Після чого ОСОБА_2, утримуючи при собі майно ОСОБА_3, повідомив останньому, що йому необхідно перевірити вищевказані мобільний телефон та фотоапарат, чи не викрадені вони. Після чого він з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним за власним наміром.
12.02.2012р., приблизно о 19.30 год., ОСОБА_2, знаходячись біля автозаправної станції «ТНК», що розташована на пересіченні пр. Жовтневого та вул. Авангардної в м. Миколаєві, при скоєнні шахрайських дій, представився ОСОБА_3 працівником міліції, показавши при цьому службове посвідчення працівника Одеського слідчого ізолятору, яке ОСОБА_3 сприйняв як посвідчення співробітника міліції, тим самим самовільно присвоїв собі владні повноваження посадової особи.
Підсудний ОСОБА_2 у ході судового розгляду вину свою визнав повністю та показав, що він 12.02.2012р. о 15.00 год. він приїхав в м. Миколаїв до дівчини за ім’ям Тетяна. З нею домовився зустрітися о 19.00 год. на автовокзалі. Поки її чекав, він зайшов до кафе, де вжив спиртне. Потім він вийшов на вулицю покурити. У цей час до нього підійшли двоє раніше незнайомих хлопців, один з яких запропонував йому купити в нього фотоапарат, так як їм були потрібні гроші на проїзд до м. Херсону. У цей момент він спам’ятав за посвідчення працівника Одеського слідчого ізолятору на ім’я ОСОБА_4. З останнім він познайомився на автовокзалі в м. Одеса, той йому розповідав, що в нього викрали мобільний телефон та посвідчення. Коли він знайшов посвідчення, ОСОБА_4 вже не було, а тому він вирішив повернути його пізніше за місцем його роботи. Даним посвідченням він вирішив скористатися та обманути хлопців для того, щоб заволодіти їх майном. Він витягнув з кишені посвідчення та спитав, чи не викрадений фотоапарат, на що йому відповіли, що ні. В подальшому він запропонував хлопцям пройти у кафе, при цьому сказав, що якщо фотоапарат дійсно не викрадений, то він домовиться з водієм маршрутного таксі, що їде у м. Херсон, та їх довезуть безкоштовно. Знаходячись у кафе, він робив вигляд, що дзвонить та, що даних хлопців нібито перевіряють. Після цього вони вийшли на вулицю та він підійшов до водія маршрутного таксі, що їде до м. Херсону, для того, щоб хлопці подумали, що він з ним домовляється про те, щоб їх довезли безкоштовно, а насправді він у водія спитав, коли відправляється маршрутка. Повернувшись до хлопців, він сказав, що домовився та, що їх довезуть безкоштовно. Потім він вирішив перевірити наявність у хлопців мобільних телефонів та вирішив, що якщо у хлопця, котрий запропонував продати фотоапарат, є і мобільний телефон, то він заволодіє ним таким ж чином. Для цього він запропонував записати свій номер мобільного телефону і той витягнув з кишені свій мобільний телефон. Потім, він з цим хлопцем відійшли до заправної станції, а другому хлопцю сказав чекати біля маршрутки. Біля заправки хлопець передав фотоапарат та телефон. Як тільки він все це отримав, він йому сказав повернутися до друга, поки він відійде та перевірить його майно. Він залишився, а сам направився назад у кафе, так як в нього була призначена зустріч. Однак через деякий час до нього підійшли працівники міліції та доставили його у райвідділ міліції.
Крім визнання своєї вини підсудним ОСОБА_2, його вина в інкримінованому йому діянні підтверджується наступними зібраними по справі доказами, дослідженими в судовому засіданні:
- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який у судовому засіданні показав, що він разом зі своїм другом приїхав на міжміський автовокзал м. Миколаєва, щоб поїхати у м. Херсон. Вони стояли на пероні та чекали автобус. У цей час до них підійшов підсудний ОСОБА_2 та попросив в них закурити. В нього у руці був мобільний телефон, а також на руці на шнурку у чохлі висів фотоапарат. Потім підсудний з кишені достав посвідчення, прикривши вклеєну фотографію. Він одразу подумав, що той може бути співробітником міліції. Підсудний сказав, що хоче перевірити його телефон та фотоапарат, чи не викрадені вони, та запропонував пройти з ним у кафе. Вони погодились та зайшли з ним у кафе, де сіли за столик. Сидячи за столиком, підсудний попросив його передати йому його мобільний телефон та фотоапарат, щоб він зміг їх перевірити. Він йому передав їх, після чого він почав їх розглядати, роблячи вигляд, що він комусь дзвонить. Потім він запропонував йому пройти з ним на заправку, так як там його нібито чекає співробітник міліції, який хоче подивитись телефон та фотоапарат. Другу підсудний сказав залишитись у кафе та чекати його. По дорозі до заправки підсудний йому сказав, щоб він йшов на зупинку, а він, коли перевірить фотоапарат та телефон, принесе та віддасть їх другу, якщо буде встановлено, що вони не викрадені. Він пішов на зупинку та став чекати. Через деякий час підійшов його друг, він в нього спитав, чи вернув підсудний йому його речі, той відповів, що ні. У подальшому він з другом повернувся у кафе, де ще знаходився підсудний. У кафе вони не заходили та одразу викликали міліцію.
- протоколом особистого обшуку від 13.02.2012р., в ході якого у ОСОБА_2 був вилучений мобільний телефон “LG KP320”, фотоапарат “Samsung Pronta 1200”, службове посвідчення на ім’я молодшого інспектора ОРО Одеського слідчого ізолятора сержанта внутрішньої служби ОСОБА_4 /а.с. 6/.
- заявою ОСОБА_3 про скоєння злочину /а.с. 2/.
- заявою ОСОБА_2 про скоєння злочину /а.с. 19/.
- протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 27.03.2012р. /а.с. 55-56/.
- протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.02.2012р. /а.с. 35-36/.
- речовими доказами: фотоапаратом «Самсунг»Pronta 1200, чохлом до нього, мобільним телефоном LG KP 320, чохлом до мобільного телефону, сим-картою мобільного оператора «МТС»- НОМЕР_1, посвідченням серії УОД № ОСІ/054 на ім’я ОСОБА_5 /а.с. 30/.
Оцінюючи докази, зібрані по справі в сукупності, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за:
- ст. 190 ч.2 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно;
- ст. 353 ч.1 КК України як самовільне присвоєння владних повноважень службової особи, поєднане із вчиненням шахрайства.
Вивченням особи підсудного ОСОБА_2 встановлено, що він раніше не засуджувався згідно ст. 89 КК України, не працює, характеризується посередньо, психічно та фізично здоровий.
Призначаючи вид і розмір покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості їм скоєного –скоєння злочину середньої тяжкості та злочину невеликої тяжкості, його особу, обставини справи, що пом'якшують відповідальність, - визнання вини та каяття у скоєному, а також, що обтяжують відповідальність, - скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння, і вважає, що з урахуванням викладеного, покарання йому необхідно призначити у вигляді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 353 ч.1 КК України, та призначити йому такі покарання:
- за ст. 190 ч.2 КК України –1 рік позбавлення волі,
- за ст. 353 ч.1 КК України –1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.
Обчислювати ОСОБА_2 строк покарання з 13.02.2012р.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу йому залишити у вигляді –взяття під варту.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області на протязі п'ятнадцяти діб з моменту вручення його копії засудженому.
Суддя: О.В. Беспрозванний