Справа №2-1238

 РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2007 року                                                           м.  Харків

Московський районний суд м.   Харкова в складі:

головуючого:                                      судді Малихіна О.Р.

при секретарі:                                             Тішинської М.  В.

адвоката: розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.   Харкові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1до ОСОБА_2і Харківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку наслідування за законом, 

встановив:

У 2003 році ОСОБА_2.   звернулась до суд з позовом про виселення ОСОБА_4. з належного їй будинку.

У 2004 році ОСОБА_1. звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2.  ,   треті особи ОСОБА_4. і виконком Московської районної ради м.   Харкова,   в якому просила визнати за нею право власності на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1,   в порядку спільного будівництва з власником будинку ОСОБА_3.,   яка померла у 1997 році. Також вона просила визнати за нею право власності на 1\2 частину земельної ділянки за вказаною адресою.

25.11.2004 року позовна заява ОСОБА_2.   була залишена без розгляду.

22.06.2006       року по справі було постановлено заочне рішення,   згідно якому позов ОСОБА_1. був

задоволений і за нею визнано право власності на 1\2 частину спірного будинку в порядку забудови і на

1\2 частину земельної ділянки,   що складає 252 м2.

Ухвалою суду від 16.10.2006 року вказане заочне рішення було відмінено і справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

11.01.2007       року ОСОБА_2.   подала повторний позов до ОСОБА_4. про виселення із належ

ного їй будинку.

07.06.2007 року ОСОБА_1. подала до суду уточнену позовну заяву,   в якої просила визнати недійсним договір довічного утримання укладеного між ОСОБА_3. і ОСОБА_2.   04.10.1995 року і визнати за нею право власності на вказаний будинок в порядку наслідування за законом після померлої сестри ОСОБА_3..

Від раніше поданого позову про визнання за нею права власності на 1\2 частину будинку в порядку спільної забудови з ОСОБА_3.,   а також про визнання права власності на 1\2 частину земельної ділянки,   вона відмовилась і просила провадження по справі закрити.

Ухвалою суду від 17.07.2007 року провадження по цьому позову було закрито.

Ухвалою суду від 14.08.2007 року позов ОСОБА_2.   про виселення ОСОБА_4. і ОСОБА_5.,   притягнутій судом до участі в справі,   за клопотанням ОСОБА_2.   був залишений без розгляду.

Ухвалою суду від 04.10.2007 року позов ОСОБА_1. в частині визнання договору довічного утримання,   укладеного між ОСОБА_3. і ОСОБА_2.   04.10.1995 року,   недійсним,   за її заявою залишений без розгляду.

Позов в частині визнання права власності на спадкове майно у вигляді будинку за адресою: АДРЕСА_1,   після померлої ОСОБА_3. позивачка ОСОБА_1. підтримала.

Вказувала,   що спірний будинок був збудований у 1970 році нею спільно з сестрою ОСОБА_3.,   яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після побудови фактично всі проживали в спірному будинку,   який мав два входу. Вони з сестрою проживали однією сім'єю,   вели спільне господарство,   дбали про будинок і користувались земельною ділянкою. Але,   будинок був зареєстрований тільки на одну ОСОБА_3.. З 1992 року ОСОБА_3. стала проявляти чудність в поведінці,   моментами нікого не впізнавала,   розмовляла незв'язно. З 1995 року до неї стала заходити відповідачка ОСОБА_2.  ,   як би для відвідування,   а потім в будинку поселився син відповідачки. В 1997 році ОСОБА_3. в наступний раз,   ніччю,   пішла бродити по вулицях і була збита машиною,   після чого померла від отриманих травм.   До березня 2004 року ОСОБА_2.   не повідомляла ним про те,   що вона уклала договір довічного утримання з ОСОБА_3.,   а звернулась до суду про їх виселення із будинку. Вважає,   що ОСОБА_2.   скористувалась тім,   що ОСОБА_3. не розуміла своїх дій і не могла ними керувати. Вона є сестрою ОСОБА_3. і є єдиним спадкоємцем після неї по закону,   прийняла спадщину,   а тому вважає,   що право на спірний будинок повинно бути визнано за нею.

Відповідачка ОСОБА_2. позовні вимоги не визнала з тих підстав,  що спірний будинок належить їй згідно договору довічного утримання,  укладеного між нею і ОСОБА_3. у 1995 році. Цей догові ОСОБА_3. не розірваний і нікім не визнаний недійсним.

Відповідач Харківська міська рада про час розгляду справи повідомлена під розписку. Але,  представник відповідача до суд не з'явився.

В судовому засіданні встановлене наступне.

Спірним є будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Цей будинок належав на праві приватної власності ОСОБА_3.

04.10.1995 року ОСОБА_3. уклала договір довічного утримання з ОСОБА_2. ,  який було посвідчено державним нотаріусом 11-ї Харківської державної нотаріальної контори.

Цей договір зареєстровано в КП «ХМБТІ» 26.08.1996 року і право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_2. .

Все це підтверджується рішенням виконавчого комітету Московської районної ради м.  Харкова від 20.06.1995 року про реєстрацію спірного будинку за ОСОБА_3.,  технічним паспортом на будинок,  згідно якому до 1996 року будинок був зареєстрований тільки за однією ОСОБА_3.,  договором довічного утримання від 04.10.1995 року і реєстраційним посвідченням за 1996 рік.

Згідно свідоцтву про смерть ОСОБА_3. померла ІНФОРМАЦІЯ_1року.

На час смерті ОСОБА_3. договір довічного утримання розірваний або визнаний незаконним не був і право власності на спірний будинок на ім'я ОСОБА_3. не було переведено.

Після смерті ОСОБА_3. будинок перейшов в повну власність ОСОБА_2.  і на даний час зареєстрований за нею.

Таким чином,  спірний будинок не є спадковим майном,  оскільки на час смерті ОСОБА_3. він їй вже не належав.

ОСОБА_1. є сестрою померлої і спадкоємцем за законом другої черги,  а тому вона,  за відсутністю спадкоємців за законом першої черги,  має право на спадщину після померлої сестри.

Згідно зі  ст.  1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки,  що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається із матеріалів справи на час смерті ОСОБА_3. не була власником спірного будинку,  не мала на нього прав і не оспорювала право ОСОБА_2.  на спірний будинок.

Згідно ч.3  ст.  10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на яки вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,  крім випадків,  встановлених цім Кодексом.

Позивачка не надала суду належних доказів того,  що спірний будинок є спадковим майном після померлої ОСОБА_3,  а тому суд відмовляє їй в задоволенні позову.

Керуючись  ст.   ст.  10, 11, 60, 213, 215 ЦПК України,   ст.   ст.  1218, 1262, 1268 ЦК України,  суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку наслідування за законом,  - відмовити.

Сплачений судовий збір звернути на користь держави.

Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до районного суду на протязі 10 днів з моменту його проголошення,  а апеляційна скарга може бути подана до районного суду на протязі 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.